Бурякова коренева попелиця
Безкрила партеногенетична самка розміром 2,1 - 2,6 мм має тіло яйцеподібної форми, жовтуватобурого або зеленуватого кольору; верхня частина голови, вусики, ноги, пластинки дихалець буруваті й вкриті восковим нальотом; на кінці тіла пучок довгих (1 - 1,5 мм) воскоподібних ниток; очі трифасеткові; вусики короткі, у літніх форм 5членикові, у зимуючих – 6членикові. Личинка першого віку («бродяжка») – струнка, видовженоеліпсоподібна, зеленувата або жовтуватосіра; личинки, що живляться, вкриваються воскоподібним нальотом; вусики 4членикові. Крилата статеноска завдовжки 2,5 мм, видовженоокруглої форми; голова, вусики, груди і ноги чорнобурі, черевце світложовте, очі багатофасеткові. Самки й самці амфігонного покоління безкрилі і без хоботків.
Зимують безкрилі статевозрілі партеногенетичні самки особливої зимуючої форми у ґрунті на глибині 16 - 60 см, на бурячищах та ділянках, забур’янених лободовими бур’янами. Вважається, що поява зимуючих партеногенетичних самок зумовлена перебудовою циклу розвитку, що пов’язаний з втратою форм, які розвиваються на первинному хазяїні – тополі американській, якої в Європі немає. Личинки першого віку («бродяжки») дуже рухливі. Частина з них залишається на корінні лободових бур’янів у місцях зимівлі, решта виходить на поверхню ґрунту, швидко переміщуючись у пошуках кормових рослин. Можуть переноситись вітром, водою, з ґрунтообробним знаряддям, що сприяє заселенню нових посівів цукрових буряків. Особливо небезпечні осередки, що утворились на лободових бур’янах, якщо ними була забур’янена культура – попередник цукрових буряків (найчастіше пшениця). «Бродяжки» проникають у ґрунт до коріння буряків і через 10 - 12 діб живлення перетворюються на живородних літніх самок. Плодючість літніх самок становить 20 - 80 личинок. За період з травня по жовтень розвивається 8 - 10 поколінь. Найшвидше зростання чисельності попелиці спостерігається у липні – серпні. Утворення нових осередків відбувається внаслідок інтенсивного розселення бродяжок. Наприкінці серпня – на початку вересня частина личинок перетворюється на німф, потім на крилатих статеносок, які перелітають на тополі, де відроджують самців і амфігонних самок. Особини статевого покоління не живляться. Після запліднення самки відкладають у тріщини кори невелике число яєць. Основна маса запліднених яєць упродовж зими гине, гинуть навесні й відроджені личинки. Одночасно зі статеносками з’являються й зимуючі самки. Літні особини трапляються до настання низьких осінніх температур (5 - 7 °С). Найсприятливіші умови для масового розмноження бурякової кореневої попелиці складаються у роки з невеликою кількістю опадів і високою температурою під час вегетаційного періоду. Попелиця живиться на мичкуватому корінні, що призводить до зів’янення й загибелі всієї рослини. Сильно пошкоджені коренеплоди легко видобуваються із ґрунту. В окремі роки урожай буряків знижується до 30 %, цукристість – до 2 - 4 %. Більшою мірою потерпають від шкідника маточні буряки. Коренева попелиця заселяє переважно краї поля, після чого число осередків швидко зростає, охоплюючи значну частину плантації. Втратою форм, які розвиваються на первинному хазяїні – тополі американській, якої в Європі немає. Навесні за температури ґрунту на глибині залягання шкідника 10 - 12 °С самки, що перезимували, не відновлюючи живлення, відроджують 20 - 30 личинок. Для повного розвитку ембріонів потрібна сума позитивних температур на глибині 30 см, що становить 460 - 490 °С. У Лісостепу України відродження личинок відбувається найчастіше у другій половині травня.
Пошкоджує буряк, лободу та інші лободові.Один з найбiльш небезпечних шкiдникiв цукрових бурякiв. Весною, при температурi грунту 10 град. С самки, що перезимували, дають партеногенетичне поколiння. Молодi личинки, по щiлинах грунту i ходах дощових черв'якiв, проникають до корiння молодих рослин бурякiв i оселяються в них. У разi вiдсутностi кормових рослин личинки виповзають на поверхню грунту i мiгрують або переносяться на великi вiдстанi вiтром, водою, грунтообробним знаряддям тощо. Найбiльш активно розселюються пiд час сухої жаркої погоди. В кiнцi травня спостерiгається швидке наростання чисельностi попелиць i їх подальше розселення. У степовiй зонi України розмноження попелиць i наростання їх чисельностi спостерiгається до середини жовтня, а в теплу осiнь - ще пiзнiше. Оселяються на коренях бурякiв та пошкоджують їх.
вірусні захворювання
Заселеність рослин у травні 5%, у червні- 10%, липні -15%
Трапляється повсюдно.
Знищення бур’янів. Повне ретельне збирання коренеплодів. Розміщення цукрових буряків у сівозміні після озимої пшениці, висіяної на пару. Дотримання просторової ізоляції від тогорічних бурячищ. Правильне зберігання гною, недопущення заростання його лободовими бур’янами. Лущення стерні й глибока зяблева оранка після збирання зернових культур та інших попередників цукрових буряків. Перед закладанням у кагати необхідно перебирати маточні коренеплоди, видаляючи пошкоджені. На основі викопування й огляду коренеплодів у 10 місцях поля у липні – серпні слід дотримуватись такої градації економічного порогу шкодочинності: слабкий ступінь заселення рослин личинками та імаго попелиці – 1 %, середній – 2 - 10 %, високий – понад 10 %. У разі небезпечної чисельності потрібно передусім обробляти інсектицидами краї поля й осередки шкідника.
Рекомендовані препарати
Шкідники декількох культур
Попелиці
Попелиці , численні наведені нижче види у розбивці за культурами:
Злаки:
Звичайна злакова попелиця, Schizaphis graminum, велика злакова попелиця, Sitobion avenae, черемхова попелиця, Rhopalosiphum padi,
ячмінна попелиця, Brachycolus noxius, крушинна попелиця,
Aphis nasturtii, кукурудзяна попелиця, Rhopalosiphum maidis, волохата кукурудзяна попелиця, Rungsia maydis, бурякова попелиця, Aphis fabae
Бобові культури:
Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum, люцернова попелиця Aphis craccivora
Соняшник/ сафлор:
Мигдалева попелиця,
Brachycaudus helichrysi
Буряки:
Бурякова попелиця, Aphis fabae, Коренева бурякова попелиця,
Pemphigus fuscicornis Льон/Мак/Коноплі:
Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum
Капустяні:
Капустяна попелиця, Brevicoryne brassicae
Окружкові:
види родів Cavariella, Aphis і Myzus,
Гарбузові:
Бавовняна попелиця, Aphis gossypii, горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum Пасльонові культури:
Велика картопляна попелиця, Macrosiphum euphorbiae, звичайна картопляна попелиця, Aulacorthum solani, баштанна попелиця,
Aphis gossypii, зелена персикова попелиця, Myzus persicae
Салат-латук:
Салатна попелиця, Nasonovia ribisnigri, зелена персикова попелиця, Myzus persicae, ожинова попелиця, Aphis gossypii
Зерняткові фрукти:
Зелена яблунева попелиця, Aphis pomi
Полуниця:
Aphis forbesi
Смородина:
Смородинова попелиця, Cryptomyzus ribis
Паразитують на нижній поверхні листків, стеблах і верхівкових бруньках, дорослі особини та лялечки висмоктують сік рослини за допомогою колючосисного ротового апарату і випорожняються, залишаючи на листі падь. На цій паді утворюються чорний наліт грибів, послаблюючи фотосинтез. Попелиці різноманітні за кольором: більшість - зелені, деякі - фіолетові та чорні.
На заражених паразитами рослинах листя жовтіє, зупиняється у розвитку, деформується та втрачає енергію. Активне живлення паразитів вбиває саджанці, спричиняючи зупинку росту, скручування листя, затримку цвітіння та погіршення зав'язування насіння. Кореневі попелиці: Блідо-жовті попелиці живляться волокнистими коренями, спричиняючи в'янення та загибель усієї рослини. Сильно пошкоджене коріння легко витягається з ґрунту. Трапляються роки, коли через попелицю врожай буряка скорочується аж на 30%.
Природними ворогами попелиці є браконіди, туруни, павуки, жуки-хижаки, сонечка, золотоочки, клопи-мисливці, мошки та личинки дзюрчалки.
Для моніторингу популяції попелиці перевірте, чи на нижній поверхні листків і біля бруньок немає груп або колоній попелиці. Необхідний своєчасний контроль, бо попелиці швидко розмножуються. Посадіть біля культури, яку треба захистити від паразитів, рослини-приманки на кшталт люпину, настурції та тимофіївки (потім викорчуйте їх або обприскайте).
Хорошими культурами-ущільнювачами є аніс, цибуля-трибулька, часник, цибуля та редиска.
Боріться з мурахами, які захищають попелицю.
Не використовуйте високі дози добре розчинних азотних добрив. Натомість вносьте добриво у 3 етапи: під час посіву, на вегетативному та репродуктивному етапах розвитку рослини.
Для моніторингу присутності та визначення відносної кількості паразитів використовуйте на полі жовті клейові пастки. Попелицю відлякує алюмінієва фольга та сіра мульча.
Порогу лікування не виявлено.
Нефабричні екстракти чилі та часнику
мінеральні олії
імідаклоприд
ацетаміприд
тіаметоксам
диметоат,
спіродіклофен,
спіротетрамат
піметрозин