Бурякова листкова попелиця

Бурякова листкова попелиця
Бурякова листкова попелиця
Бурякова листкова попелиця
Бурякова листкова попелиця
Бурякова листкова попелиця
Бурякова листкова попелиця
Офіційна назва: 
Бурякова листкова попелиця
Інша назва (народні назви): 
Бобова листкова попелиця.
Назва російською мовою: 
Свекловичная листовая тля, бобовая листовая тля.
Назва латиною: 
Aphis fabae Scop..
Назва англійською мовою: 
bean aphid.
Зовнішній вигляд: 

Безкрила партеногенетична самка завдовжки 1,8 - 2,5 мм має овальне тіло, чорна з зеленуватокоричневим відтінком, вкрита слабким восковим нальотом; сокові трубочки вдвічі довші за хвостик; вусики й ноги блідожовті; трубочки, хвостик і лапки чорнобурі; хоботок досягає тазиків середніх ніг. Крилата самка розміром 1,4 - 2,0 мм; голова і груди чорні, блискучі; черевце чорнозелене, передні стегна білі, вусики чорні. Амфігонна самка – 2,2 - 2,7 мм, безкрила, чорносиня або матовозелена, в сизому пушку; навколо сокових трубочок і між ними червонуватий пігмент; задні гомілки чорні, хвостик конічний. Самець розміром 2 - 2,5 мм, крилатий, з чорним черевцем, великими очима, довгими ногами і вусиками. Яйце 0,5 - 0,6 мм, видовженоовальне, щойно відкладене – жовтуватозелене, пізніше чорне, блискуче.

Розвиток: 

Вид мігруючий. Зимують запліднені яйця на пагонах біля основи бруньок бересклету європейського (Evonomus europaeus), рідше – бородавчастого (E. verrucosa), калини (Viburnum opulus) і жасмину (Philadelphus coronarius).
Міграція буває повною і частковою (факультативною), за якої частина попелиць знаходиться на первинному хазяїні увесь сезон, до появи амфігонного покоління. Передусім попелиця заселяє бурякові висадки, які раніше, ніж буряки першого року, починають свій розвиток. На буряках та інших трав’яних рослинах попелиця швидко партеногенетично розмножується до осені, даючи за цей час 8 - 10 і більше поколінь безкрилих і крилатих попелиць. Завдяки останнім попелиця швидко поширюється по культурі. За температури 23 - 28 °С і відносної вологості повітря не нижче 60 - 80 % одне покоління розвивається за 10 - 14 діб. Найбільша заселеність рослин буває зазвичай у першій половині липня. Наприкінці серпня – у вересні з’являються крилаті й безкрилі статеноски. Крилаті статеноски перелітають на бересклет, жасмин, калину, де відроджують личинок, які перетворюються на безкрилих амфігонних самок. Безкрилі статеноски відроджують личинок, які перетворюються на крилатих самців. Крилаті самці прилітають на кущі, і після спарювання самки відкладають на пагони біля основи бруньок 3 - 7 яєць, що залишаються до весни наступного року.
Попелиця висмоктує сік із листків, заселяючи їх з нижнього боку. Пошкоджене листя деформується, скручується в поздовжньому напрямку, потім в’яне і засихає. Значної шкоди попелиця завдає насінникам буряків, у яких крім листя пошкоджує пагони, що призводить до їх викривлення. Акт смоктання супроводжується виділенням ферментів слини, які, потрапляючи в тканини рослин, спричинюють плазмоліз клітин і перетворюють крохмаль на цукор. Пошкоджені рослини тривалий час перебувають у хворобливому стані внаслідок отруйної дії ферментів слини навіть після знищення шкідника. Пошкоджена рослина відстає у рості, знижується її цукристість (до 0,7 %) і маса коренеплодів (до 30 %), зменшується вихід насіння і погіршується його якість. Часто попелиця є переносником вірусного захворювання – мозаїки буряків.У квітні за середньої температури 7 - 9 °С з яєць, що перезимували, відроджуються личинки, які через 12 - 14 діб живлення на бруньках і листі перетворюються на безкрилих самокзасновниць. Самкизасновниці розмножуються партеногенетично, відроджуючи щодня 5 - 8 личинок, усього в середньому 50 - 70. На первинних кормових рослинах розвивається 3 - 4 покоління попелиць – доти, доки не завершиться приріст кущів. Наприкінці травня – на початку червня з’являються крилаті партеногенетичні самки, які розлітаються у пошуках проміжних трав’яних рослин і, зокрема, цукрових буряків. Поява крилатих самокрозселювачок та їх міграція зумовлюються погіршенням якості корму у зв’язку із загрубінням або підсиханням пагонів на кущах.

Пошкоджують: 

Поліфаг. Крім буряків пошкоджує бобові, пасльонові, складноцвіті, гарбузові та інші культурні рослини і бур’яни.Iмаго i личинки висмоктують сiк iз листкiв, якi закручуються донизу i стають свiтлими. На насiнниках пошкоджують генеративнi органи.

Переносники хвороб: 

вірусні захворювання

 
Природні вороги: 
Чисельність попелиці обмежують багато хижаків і деякі комахипаразити. Імаго й личинками живляться кокцинеліди, золотоочки, туруни, хижі кліщі, павуки, хижа галиця – Aphidoletes aphidimyza Rd., мухисирфіди – Paragus tibialis Flln., P. bicolor Fabr., Sphaerophoria menthastri L., S. scripta L., Metasyrphus nitens Zett., M. latifasciatus Meg. Попелицю заражають афідіїди – Aphidius matricariae Hal., Trioxys auctus Hal., T. heraclei Hal., Lysiphlebus confusus Tremb., L. fabarum Marsh., L. gracilis Fцrst., іхневмоніди – Phygadeuon fumator Graw., Ph. subtilis Graw., афелініди – Aphelinus humilis Merc., A. chaonia Wek. та ін. У роки з вологим літом спостерігається масова загибель попелиці від ентомофторозу. Личинки та імаго, змиті дощем на ґрунт, зазвичай гинуть.
Поріг шкідливості: 

при заселені 5 % рослин у травні, понад 10 % у червні і понад 15 % у липні

Поширення: 

Трапляється повсюдно, особливо численна в західних районах.

Заходи захисту: 

Висока агротехніка. Знищення бур’янів. Обмеження посадок калини, жасмину, бересклету. При заселенні шкідником понад 5 % рослин у травні, понад 10 % у червні і понад 15 % у липні посіви необхідно обробити інсектицидами. Однак якщо співвідношення шкідник : хижак становить 20...30 : 1, застосовувати інсектициди недоцільно.

Рекомендовані препарати

Шкідники декількох культур

Попелиці

Список шкідників, хвороб, бур'янів групи

Попелиці , численні наведені нижче види у розбивці за культурами:

Злаки:

Звичайна злакова попелиця, Schizaphis graminum, велика злакова попелиця, Sitobion avenae, черемхова попелиця, Rhopalosiphum padi,

ячмінна попелиця, Brachycolus noxius, крушинна попелиця,

Aphis nasturtii, кукурудзяна попелиця, Rhopalosiphum maidis, волохата кукурудзяна попелиця, Rungsia maydis, бурякова попелиця, Aphis fabae

Бобові культури:

Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum, люцернова попелиця Aphis craccivora

Соняшник/ сафлор:

Мигдалева попелиця,

Brachycaudus helichrysi

Буряки:

Бурякова попелиця, Aphis fabae, Коренева бурякова попелиця,

Pemphigus fuscicornis Льон/Мак/Коноплі:

Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum

Капустяні:

Капустяна попелиця, Brevicoryne brassicae

Окружкові:

види родів Cavariella, Aphis і Myzus,

Гарбузові:

Бавовняна попелиця, Aphis gossypii, горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum Пасльонові культури:

Велика картопляна попелиця, Macrosiphum euphorbiae, звичайна картопляна попелиця, Aulacorthum solani, баштанна попелиця,

Aphis gossypii, зелена персикова попелиця, Myzus persicae

Салат-латук:

Салатна попелиця, Nasonovia ribisnigri, зелена персикова попелиця, Myzus persicae, ожинова попелиця, Aphis gossypii

Зерняткові фрукти:

Зелена яблунева попелиця, Aphis pomi

Полуниця:

Aphis forbesi

Смородина:

Смородинова попелиця, Cryptomyzus ribis

Опис

Паразитують на нижній поверхні листків, стеблах і верхівкових бруньках, дорослі особини та лялечки висмоктують сік рослини за допомогою колючосисного ротового апарату і випорожняються, залишаючи на листі падь. На цій паді утворюються чорний наліт грибів, послаблюючи фотосинтез. Попелиці різноманітні за кольором: більшість - зелені, деякі - фіолетові та чорні.

На заражених паразитами рослинах листя жовтіє, зупиняється у розвитку, деформується та втрачає енергію. Активне живлення паразитів вбиває саджанці, спричиняючи зупинку росту, скручування листя, затримку цвітіння та погіршення зав'язування насіння. Кореневі попелиці: Блідо-жовті попелиці живляться волокнистими коренями, спричиняючи в'янення та загибель усієї рослини. Сильно пошкоджене коріння легко витягається з ґрунту. Трапляються роки, коли через попелицю врожай буряка скорочується аж на 30%.

Запобіжні заходи / інструменти

Природними ворогами попелиці є браконіди, туруни, павуки, жуки-хижаки, сонечка, золотоочки, клопи-мисливці, мошки та личинки дзюрчалки.

Для моніторингу популяції попелиці перевірте, чи на нижній поверхні листків і біля бруньок немає груп або колоній попелиці. Необхідний своєчасний контроль, бо попелиці швидко розмножуються. Посадіть біля культури, яку треба захистити від паразитів, рослини-приманки на кшталт люпину, настурції та тимофіївки (потім викорчуйте їх або обприскайте).

Хорошими культурами-ущільнювачами є аніс, цибуля-трибулька, часник, цибуля та редиска.

Боріться з мурахами, які захищають попелицю.

Не використовуйте високі дози добре розчинних азотних добрив. Натомість вносьте добриво у 3 етапи: під час посіву, на вегетативному та репродуктивному етапах розвитку рослини.

Для моніторингу присутності та визначення відносної кількості паразитів використовуйте на полі жовті клейові пастки. Попелицю відлякує алюмінієва фольга та сіра мульча.

Куративні пестициди

Порогу лікування не виявлено.

Нефабричні екстракти чилі та часнику

мінеральні олії

імідаклоприд

ацетаміприд

тіаметоксам

диметоат,

спіродіклофен,

спіротетрамат

піметрозин