горохова зернівка
Підвищена вологість прискорює вихід жуків із зерен. Жуки, що перезимували, з’являються у травні, концентруючись у садах, на квітучій черемсі (по краях лісосмуг), на бур’янах. На плантацію гороху потрапляють разом із висіяним насінням, але більша частина їх перелітає з місць зимівлі. Підвищена чисельність жуків на полях спостерігається наприкінці травня, у фазу утворення вусиків і особливо під час появи бутонів та на початку цвітіння. Жуки живляться пилком і пелюстками квіток. Досить активні жуки в жарку погоду (за температури не менш як 21 °С), у похмурі дні, а також уранці та ввечері ховаються в квітках гороху або поміж стуленими молодими листками. Поля починають заселяти з країв, поступово охоплюючи всю площу. Відкладання яєць спостерігається з першої декади червні у степовій, з середини червня — у лісостеповій зонах. Самки відкладають яйця зверху на боби. Початок відкладання яєць спостерігається за температури 18 °С, масове — при 26 – 27 °С. Плодючість самок становить від 70 до 220 яєць. Яйця добре помітні на зеленому фоні боба.Пошкодження зерна призводить до зниження його маси, якості та схожості. В екскрементах личинок міститься алкалоїд кантаридин, тому пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі.
Жук розміром 4 – 5 мм, чорний, зверху вкритий рудуватосірими волосками; надкрила вкорочені, не прикривають двох останніх сегментів черевця; на кінці черевця хрестоподібний малюнок білого кольору; передні три членики вусиків, гомілки та лапки середніх ніг червонуваті. Яйце — 0,6 – 1 мм, еліптичної форми, бурштиновожовте. Личинка завдовжки 5 – 6 мм, маленька голова глибоко втягнута в грудний відділ тіла;
Підвищена вологість прискорює вихід жуків із зерен. Жуки, що перезимували, з’являються у травні, концентруючись у садах, на квітучій черемсі (по краях лісосмуг), на бур’янах. На плантацію гороху потрапляють разом із висіяним насінням, але більша частина їх перелітає з місць зимівлі. Підвищена чисельність жуків на полях спостерігається наприкінці травня, у фазу утворення вусиків і особливо під час появи бутонів та на початку цвітіння. Жуки живляться пилком і пелюстками квіток. Досить активні жуки в жарку погоду (за температури не менш як 21 °С), у похмурі дні, а також уранці та ввечері ховаються в квітках гороху або поміж стуленими молодими листками. Поля починають заселяти з країв, поступово охоплюючи всю площу. Відкладання яєць спостерігається з першої декади червні у степовій, з середини червня — у лісостеповій зонах. Самки відкладають яйця зверху на боби. Початок відкладання яєць спостерігається за температури 18 °С, масове — при 26 – 27 °С. Плодючість самок становить від 70 до 220 яєць. Яйця добре помітні на зеленому фоні боба. Ембріональний розвиток яєць триває 6 – 10 діб. Після відродження личинка прогризає стінку боба, потім тканину зеленого, часто недорозвиненого, зерна, в якому відбувається подальший повний розвиток личинки, лялечки і жука нового покоління. У зерно здатні проникнути кілька личинок, але виживає лише одна. У лісостеповій зоні розвиток личинки відбувається впродовж 36 – 37, лялечки — 25 діб, у степовій зоні — відповідно 29 – 36 і 13 – 18 діб. Оптимальною температурою для розвитку личинок і лялечок є 26 – 28 °С, при 10 – 12 °С розвиток припиняється. Для повного циклу розвитку горохової зернівки потрібна сума ефективних температур 516 – 640 °С. За оптимальних строків збирання врожаю гороху (в липні) в зернах знаходяться тільки личинки, у серпні — лялечки й жуки. Шкідник розвивається в одному поколінні.
Найбільше шкодить гороху
1 шт./ стручок.
Поширена повсюдно.
Дотримання сівозмін. Своєчасні збирання й обмолочування гороху, рання оранка поля. Фумігація насіннєвого гороху дозволеними препаратами при зараженості зернівкою 10 насінин на 1 кг при вологості зерна не більш як 15,5 %. Обприскування насіннєвих і фуражних посівів гороху інсектицидами у фазу бутонізації — початку цвітіння проти горохової зернівки при наявності 10 жуків на 100 помахів сачком або 10 жуків на 100 рослинах.
Шкідники та хвороби пасльонових культур: картоплі; помідорів; солодкого стручкового перцю, гострого перцю; баклажанів
Білокрилки
Білокрилки
Білокрилка тютюнова, Bemisia tabaci, білокрилка теплична, Trialeurodes vaporariorum
Білокрилки - головний збудник вірусів у гарбузових культур - це маленькі (2 мм) білі комахи з колючосисним ротовим апаратом. Вони паразитують групами на нижній поверхні листя, відкладають яйця, з яких
вилуплюються лялечки, які також висмоктують сік рослини з листків. Коли через надмірне використання пестицидів порушується природній біологічний контроль, часто трапляються нашестя шкідників, які призводять до в'янення листя та загибелі через стрес зневоднення.
Контролюються перетинчастокрилими паразитоїдами, Encarsia spp, сонечками та дрібними оріусами.
Жовті клейкі пастки можна використовувати для моніторингу чисельності популяцій, але вони не можуть запобігти їх поширенню.
Частий моніторинг рослин.
Порогу лікування не виявлено.
мінеральна олія, імідаклоприд, ацетаміприд, піметрозин