Коренева цикадка

Введення феромонів слини в тканини рослин і висмоктування соків личинками та імаго призводять до затримання росту і розвитку, зменшення врожаю й цукристості коренеплодів; на висадках – до різкого зниження схожості насіння. Живлення триває до настання холодів. Досягнувши III - IV віку, личинки залишаються в ґрунті до весни. За рік розвивається одна генерація.
Відмічено понад 12 видів цикадок, що пошкоджують цукрові буряки. Частіше за інших трапляються: жовтувата цикадка – Empoasca flavescens F., жовта цикадка – E. pteridis Dhlb., строката цикадка – Eupteryx atropunctata Goeze., темна цикадка – Laodelphax striatella Fall. та інші види.Зимують личинки ІІІ - IV віків у ґрунті на глибині 5 - 20 см. У квітні з настанням тепла відновлюють живлення на коренеплодах буряків, що залишились у ґрунті. Пізніше переходять на корені культур, посіяних після буряків. На початку червня личинки, що досягли V віку, в тріщинах ґрунту перетворюються на імаго. Літають з середини червня до початку серпня і живляться на листках цукрових буряків та інших культур. Пошкоджені місця втрачають колір і мають вигляд білуватих цяток. Цикадки – переносники вірусу мозаїки цукрових буряків. Наприкінці червня – у липні самки відкладають яйця в тріщинах ґрунту на глибині 4 - 10 см. Кожна кладка налічує в середньому 60 - 70 яєць і буває вкрита воскоподібним пушком. Плодючість – до 170 яєць. Через 14 - 16 діб відроджуються личинки, які заселяють коренеплід колоніями по 10 - 20 особин у кожній.