ковалик червонобурий
Iмаго 13-18 мм, тiло буре до червоно-бурого кольору, сильно витягнуте, верх рiдко опушений, блискучий. Голова помiрно густо i грубо пунктирувана. Вусики довгi, у самцiв на 2-3 членики довшi за заднi кути передньоспинки, з четвертого членика пилоподiбнi. Другий членик дещо довший ширини, третiй бiльш як у двiчi довший другого. Другий i третiй членики разом взятi коротшi за четвертий. Передньоспинка ширша за довжину, випукла, рiдко, але глибоко пунктирувана, блискуча, заднi вугли з кiлями. Промiжки мiж борозенками надкрил плоскi, тонко i рiдко пунктируванi, блискучi.
Личинки останнього вiку до 40 мм (I вiк до 11мм; II - 12-18; III - 19-26; IV - 27-40) з шириною голови (I вiк до 0,75 мм;II - 0,8-1,3; III - 1,3-1,9; IV - 2,0-2,7), червоно-коричневi, блискучi, приплюснуто цилiндричнi, останнiй членик лопатовидний. Тергiти грудних i черевних сегментiв в дрiбнiй, рiдкiй пунктировцi. Довжина останнього сегмента майже вдвiчi бiльша ширину, до вершини вiн поступово звужується. Площадка зверху помiрно увiгнута, з пiднятими бiчними краями, зморшкувата, вкрита окремими великими цятками i дрiбними горбиками. Вершина останнього сегмента з трьома добре розвинутими зубцями - прямокутними бiчними i коротким гострокутним середнiм.
Образ життя. Зимують личинки різного віку на глибині 40-70 см. Окукливаются в кінці травня - початку червня. Перші жуки виходять на поверхню грунту в. Наприкінці червня, масовий років спостерігається з першої по другу декаду липня, активні жуки зустрічаються до кінця першої декади серпня, в Криму - до середини серпня. Жуки ведуть сутінковий спосіб життя, в масовій кількості залучаються на світло і скупчуються під притіняють приманками. Самки відкладають яйця в другій половині липня в грунт на глибину до 10 см, звичайно поблизу кореневої системи рослин. Молоді личинки так же всеїдні, як і старші, харчуються рослинною і тваринною їжею, нерідко нападають на дрібних енхітреід, а старші харчуються і дрібними дощовими хробаками. Личинки в масовій кількості зустрічаються в окремих осередках на каштанових і светлокаштанових грунтах, на південних чорноземах, нерідко з чисельністю 6-8 екз. на 1 м2, проте розміри вогнищ рідко перевищують декілька десятків квадратних метрів. Розпізнати їх на полях культурних рослин легко по іленгінам. Личинки розвиваються майже повних чотири роки.
Личинки пошкоджують насiння, пiдземнi частини стебел, кореневу систему, коренеплоди та бульбоплоди.
Причорномор'я, Кавказ, Закавказзя, прикаспійські райони Туркменії; на Україну заселяє південні степи, включаючи степові райони Криму. Східна Адріатика, Мала Азія.
Шкідники декількох культур
Комахи-шкідники коренів: Дротяник (личинка ковалика)
Комахи-шкідники коренів:
Дротяник (личинка
ковалика), Ковалики посівні, Agriotes
sputator, Agriotes ustulatus,
Ковалик степовий, Agriotes gurgistan, Ковалик смугастий, Agriotes lineatus, Ковалик темний, Agriotes obscurus,
Blaps halophila,
Ковалик широкий,
Selatosomus latus,
Melanotus brunnipes,
Ковалик чорний, Athous niger, Ковалик блискучий, Selatosomus aeneus
Дротяники - це личинки коваликів, дротяники можуть мати забарвлення від червоного до жовто-коричневого, блискучі, розтягуються, мають гладку і тверду шкіру. Вони проникають у посаджене насіння і живляться ним, перешкоджаючи його проростанню. Також вони живляться коренями рослин. Найбільшу шкоду завдають, якщо рослини висаджуються у полі, густо зарослому трав'янистими бур'янами.
Дротяник: Уникайте полів, які раніше потерпали від дротяника, личинок хруща або капустянки. Застосовуйте передовий досвід обробки ґрунту. Завдяки осушенню ґрунту літній пар зменшить кількість шкідників.
Найбільше проблем виникає на низько розташованих полях з піщаним ґрунтом.
Щоб відкласти яйця, ковалики та хрущі повертаються на ті самі поля.
Поріг лікування виявлено:
Дротяники: За два-три тижні до посадки, закопайте 10 необроблених насінин у п'яти випадкових позначених місцях.
Перед посадкою викопайте наживку та перевірте її на наявність дротяників. Якщо на кожну наживку припадатиме по 5 або більше дротяників, застосуйте пестициди.
Використовуйте насіння оброблене імідаклопридом або ацетаміпридом.
