ковалик вузький

Офіційна назва: 
ковалик вузький
Назва російською мовою: 
щелкун узкий.
Назва латиною: 
Agriotes jejunus Kiesw., Athous jejunus Kiesw.
Короткий опис: 

Більшість коваликів невеликі або середнього розміру жуки (до 2 см) сірого, чорного або буруватого кольору, хоча деякі види мають яскраве забарвлення і великі розміри. Імаго типово нічні комахи, фітофаги. За спекотної погоди часто вночі проникають до людського житла. Форма тіла видовжено-овальна. Передньоспинка опукла, передній край закриває голову майже до рівня очей, задні її кути голковидно витягнуті, спрямовані назад або у сторони. На передньогрудях є довгий відросток, що заходить у відповідне заглиблення на середньогрудях. Якщо комаху перевернути на спину, вона лише за допомогою ніг не зможе перевернутися. За таких умов жук починає згинатися, роблячи різкі рухи передньогрудьми. Відросток зачіплюється за край заглиблення на середньогрудях і зіскакує. Комаха, високо підстрибуючи від удару передньоспинкою та елітрами об поверхню, перевертається на ноги. Звук, що виникає, схожий на лускання. Звідси і назва – ковалики чи лускунчики, а російською мовою – щелкуны.

Зовнішній вигляд: 

Ноги 5-членикові, ходильного типу, короткі (Долин В.Г, 1964). Вони прикріплюються до тазикових западин наступним чином: передня пара – до заднього краю передньогрудей, середня пара – до переднього краю середньогрудей, задня пара – майже на межі між задньогрудьми та черевцем. Крила тонкі, перетинчасті, ширші і трохи довші за надкрила. У стані спокою складені у кілька повздовжніх складок і повністю прикриваються елітрами, у більшості видів добре розвинені. Надкрила хітинізовані, дещо опуклі, прикривають задньогруди з боків, трохи виступають за краї тіла. Вусики 11-членикові, зазвичай чоткоподібні або гребінчасті. Черевце складається з 5 стернітів. Забарвлення тіла зверху варіює від світло-жовтого до чорного. Розміри тіла імаго коливаються від 1,5 до 30 мм (Долин В.Г., 1987), у найбільш поширених видів – 7-14 мм. Статевий диморфізм у коваликів виражений досить слабко. Самиці мало відрізняються від самців. Мають дещо більші розміри, ширше тіло і коротші вусики.

Розвиток: 

Під час зимівлі личинки більшості видів коваликів мігрують глибше 25-35 см, де температура ґрунту є порівняно більш стабільною і не опускається нижче критичної, яка, зокрема для коваликів степового і темного становить -3,9˚С (Семеняк С.А., 1969). Вертикальні переміщення цих комах у ґрунті відбуваються впродовж весняно-осіннього періоду і пов’язані, переважно, з пошуком корму та більш оптимальних умов для розвитку (Добровольский Б.В., 1959). При помірній температурі та високій вологості дротяники тримаються у шарі 5-7 см й інтенсивно живляться рослинами (Матис Э.Г., Глушкова Л.А., 1970; Цыбулькин П.Д., 1990). Для початку весняної вертикальної міграції личинок коваликів необхідне встановлення середньої декадної температури ґрунту на глибині 20 см - +6,5˚С, на глибині 40 см - +4,7˚С. Для масового переміщення дротяників з глибших шарів ґрунту до верхніх потрібна середня декадна температура на глибині 20 см +8,1˚С, на глибині 40 см - +8,5˚С (Довгеля О.М., 2007). Існує залежність ефективності дії інсектицидів для обробки насіння цукрових буряків від швидкості весняного прогрівання ґрунту. За умов ранньої теплої весни та швидкого прогрівання ґрунту дротяники знаходяться у його верхніх шарах вже при сівбі цукрових буряків. Якщо токсикація рослин культури інсектицидами системної дії проходить повільно, то існує висока вірогідність пошкодження їх ґрунтоживучими шкідниками у найбільш вразливі фази росту та розвитку. Одним із заходів захисту проростаючого насіння є його завчасна обробка інсектицидами контактної дії. За умов пізньої холодної весни личинки коваликів повільно мігрують до верхніх шарів ґрунту і починають пошкоджувати ослаблені несприятливими погодними умовами рослини, які на цей час значною мірою втрачають набуту токсикацію. Як наслідок, виникає необхідність використання для обробки насіння інсектицидів з більш пролонгованою ефективністю (Федоренко В.П., 1998). У літній період в міру висихання верхнього шару ґрунту та підвищення його температури, дротяники переміщуються до глибших більш вологих горизонтів. Позитивний гігротропізм цих комах сприяє пошукам корму, оскільки коренева система рослин, зокрема буряків, заглиблюється у місця з вищою вологістю ґрунту. Восени розпочинається вертикальна міграція дротяників до глибших шарів через зниження температури ґрунту нижче +10˚С. Вже при температурі +6 ˚С рух личинок уповільнюється, а при зниженні до 4 ˚С – стає млявим, при 0 ˚С – вони ціпеніють (Черепанов А.И., 1965). Вертикальна міграція личинок коваликів у глибші горизонти ґрунту для проходження зимової діапаузи починається при зниженні його температури на глибині 20 см до +7,8-8,3 °С, на 40 см до +9,4-9,8°С (Довгеля О.М., 2007). Вертикальна міграція личинок коваликів до верхніх шарів ґрунту не відбувається за випадання високої кількості опадів при різкому зниженні температури грунту до +11,4-13,1 °С на глибині 5 см. В той же час повільне зростання температури грунту на глибині 20 см з + 7,7 до 9,4 °С, а на глибині 40 см з 9,9 до 10,1°С викликає міграцію дротяників до вищих шарів.

Пошкоджують: 

кукурудзу,сою,зернобобові культури,технічні і коренеплідні культури

 
Природні вороги: 
У разі чисельності фітофагів, що перевищує економічні пороги шкодочинності (ЕПШ), здійснюють обприскування посівів одним із препаратів: БІ-58 новий 40%-й к.е. (1,5 л/га); Диметрин новий 40% к.е. (1-1,5 л/га); децис 2,5%-й к.е. (0,25 л/га); карате, 5%-й к.е. (0,15 л/га); сумітіон, 50%-й к.е. (0,6-1,0 л/га); фюрі, 10%-й в.е. (0,07 л/га); сумі-альфа, 5%-й к.е. (0,2 л/га); кінмікс, 5%-й к.е. (0,2-0,3 л/га); волатон, 50%-й к.е. (1,5 л/га); Циклон 10% к.е. (0,1-0,15) та ін.
Поріг шкідливості: 

Встановлено, що у посушливі роки дротяники, за чисельності 5-6 екз./м², можуть знищити до 35%, а більше 20 екз./м² у вогнищах – до 80% сходів. Тому ступінь загрози посівам цукрових буряків визначають, залежно від щільності популяції личинок коваликів у місцях їх зимівлі: до 2,5 екз./м² – слабкий, 2,6-7 екз./м² – середній, більше 7 екз./м² – сильний ступінь загрози.

Поширення: 

Розповсюджені по всій земній кулі.

Заходи захисту: 

Заходи захисту. Дотримання сівозміни, своєчасне і якісне проведення основного та передпосівного обробітку ґрунту, збалансоване удобрення, вирощування стійких сортів, дотримання сортової агротехніки. Проти ґрунтових видів шкідників проводять протруєння насіння.

Шкідники декількох культур

Комахи-шкідники коренів: Дротяник (личинка ковалика)

Список шкідників, хвороб, бур'янів групи

Комахи-шкідники коренів:

Дротяник (личинка

ковалика), Ковалики посівні, Agriotes

sputator, Agriotes ustulatus,

Ковалик степовий, Agriotes gurgistan, Ковалик смугастий, Agriotes lineatus, Ковалик темний, Agriotes obscurus,

Blaps halophila,

Ковалик широкий,

Selatosomus latus,

Melanotus brunnipes,

Ковалик чорний, Athous niger, Ковалик блискучий, Selatosomus aeneus

Опис

Дротяники - це личинки коваликів, дротяники можуть мати забарвлення від червоного до жовто-коричневого, блискучі, розтягуються, мають гладку і тверду шкіру. Вони проникають у посаджене насіння і живляться ним, перешкоджаючи його проростанню. Також вони живляться коренями рослин. Найбільшу шкоду завдають, якщо рослини висаджуються у полі, густо зарослому трав'янистими бур'янами.

Запобіжні заходи / інструменти

Дротяник: Уникайте полів, які раніше потерпали від дротяника, личинок хруща або капустянки. Застосовуйте передовий досвід обробки ґрунту. Завдяки осушенню ґрунту літній пар зменшить кількість шкідників.

Найбільше проблем виникає на низько розташованих полях з піщаним ґрунтом.

Щоб відкласти яйця, ковалики та хрущі повертаються на ті самі поля.

Куративні пестициди

Поріг лікування виявлено:

Дротяники: За два-три тижні до посадки, закопайте 10 необроблених насінин у п'яти випадкових позначених місцях.

Перед посадкою викопайте наживку та перевірте її на наявність дротяників. Якщо на кожну наживку припадатиме по 5 або більше дротяників, застосуйте пестициди.

Використовуйте насіння оброблене імідаклопридом або ацетаміпридом.