Люцерновий насіннєїд

Поширений повсюдно. Пошкоджує люцерну посівну і серпоподібну. Імаго розміром 1 - 1,8 мм, чорне, передні гомілки та лапки руді; тіло коротке, голова і груди з рідкими білими волосками, матові, вкриті неглибокими ямками; крила прозорі, з темними жилками; у самки вусики чорні, з 5члениковим джгутиком і 3члениковою булавою; у самця вусики з 4члениковим джгутиком і 3члениковою булавою. Яйце кругле, з коротким і довгим, що перевищує довжину яйця вдвічі, стебельцями. Личинка молочнобіла, вигнута до черевця, мандибули розвинені, з зубцем на внутрішньому краю. Зимують личинки всередині насіння в зерносховищах і в полі. Заляльковуються в насінині у першій половині травня. На посівах люцерни імаго з’являються наприкінці травня – на початку червня, що збігається в часі з фазою цвітіння. Парування відбувається відразу після вильоту. Самка відкладає яйце в середину насінини, для чого проколює зелений біб і оболонку м’якої насінини. Одна самка відкладає від 15 до 65 яєць, по одному в насінину. Личинка, що відродилася, повністю виїдає вміст насінини, залишаючи оболонку, і там же заляльковується. Період розвитку личинок триває 18 - 20 діб. Личинка не переходить в іншу насінину. Імаго нового покоління прогризає отвір у стінці насінини і в стулці боба і виходить назовні. Розвиток одного покоління завершується впродовж місяця. В умовах Лісостепу України спостерігається два покоління, в Криму – три. Личинки останнього покоління діапаузують до весни наступного року. Недобір насіння в деякі роки може сягати до 30 %. Чисельність насіннєїда деякою мірою можуть регулювати ентомофаги, серед яких досить численні представники: з родини Pteromalidae – Habrocytus medicaginus Gah., з родини Tetrastichinae – Tetrastichus bruchophagii Gah., з родини Torimidae – Liodontomorus perplexus Gah.