миша польова
Дуже поширений вид, який піднімається вгору до 1300 м над рівнем моря. Серію польових мишей відловлено в червні-серпні 1952 р. на Боржавських полонинах, в урочищах Криниця, Плай, Гукливські Ровені (Страутман, Бенедюк, 1954). Звірят здобували на експериментальних ділянках, де висівали різні сільськогосподарські культури, і в межуючих з ними природних асоціаціях біловуса та вівсяниці. Декілька особин відловлено коло верхньої межі букового лісу. В інших місцях субальпійського поясу, віддалених від експериментальних ділянок, цих гризунів не помічено. У рівнинних районах західних областей УРСР польові миші заселюють різні біотопи.
Довжина тіла дорослої миші сягає від 4,5 до 12,5 см, хатньої миші до 18 см (разом із хвостом). Хвіст відносно довгий (70-110 % довжини тіла), товщина хвоста — 0.3-0.5 см.
Голова складає приблизно третину всього тіла. Очі найчастіше чорного забарвлення. Вуха переважно круглої форми, рідше загострені. Вуса довжиною від 0.5 см. Шерсть середньої густоти, від сірого до яскраво-рудого кольорів.
Найбільш характерною станцією проживання є чагарникові зарості, що чергуються з осоково-очеретяними асоціаціями, в яких гризуни живуть протягом усього року. В осінньо-зимовий період живуть у скиртах. Взимку їх чисельність тут досягає в середньому до 4,3 екз. на 100 пастко-діб. З усіх ландшафтно-географічних районів заходу УРСР ці миші найбільш численні в межах Волинського Полісся, де заселюють не лише чагарниково-лучні біотопи, а й лісові масиви. За нашими даними, в урочищі Тихур Пнівнівського лісництва Камінь-Каширського району Волинської області в останній декаді бе¬резня 1967 р. польові миші в уловах становлять 20%, поступаючись перед лісовою полівкою і жовтогорлою мишею. Разом з тим в Страдчанському лісництві Яворівського району Львівської області (Росточчя) в уловах вони становили лише 1,4%, посідаючи за чисельністю останнє місце.
