Щитневий рачок
Викопна тварина, майже не змінювалась упродовж 185 млн років.
Дорослий рачок сягає 50 – 55 мм. Тіло яйцеподібної форми. Головогруди прикриті овальним хітиновим щитком сіруватозеленого кольору з поздовжнім кілем посередині. Задня частина черевця тонка й коротка, з двома тонкими довгими придатками, виступає зпід щитка, довжина яких перевищує довжину тіла. Жуйні щелепи добре розвинені, дають змогу живитися малими тваринами, в тому числі мальками риб, підводними частинками рослин. Пара складних очей і просте очко забезпечують огляд верхнього боку. З нижнього боку під щитком розміщено кілька десятків пар кінцівок, що виконують функції пересування, дихальну та допоміжну — для хапання дрібних тварин і передавання їх до ротового отвору.
Яйця щитня вкриті щільними оболонками, що забезпечують життєздатність у разі висихання водойми, промерзання упродовж 7 – 9 років. Личинки мають три пари ніжок, тіла без сегментації.
Личинки з’являються на рисових чеках, у калюжах, водоймах на початку травня. Розвиток личинок відбувається впродовж 2 – 3 тижнів, і у червні з’являються дорослі щитні. Генерація однорічна.
Щитні підгризають паростки та корінці рису, об’їдають нижнє листя, рослини часто спливають на поверхню збуреної води.
Економічний поріг шкодочинності становить 7 – 10 екз/м2 дорослих щитнів.
Повсюдний рачок, пошкоджує рис у районах його вирощування.
Дотримання сівозміни з включенням зернобобових культур. Оптимально ранні строки сівби рису з обов’язковим загортанням на глибину 1,5 – 2,0 см підвищують стійкість сходів до пошкоджень. У разі масового розмноження щитня під час проростання рису повне спускання води на 2 – 3 доби, і шкідники гинуть, не встигаючи відкласти яйця. Шар води знижують до 3 – 4 см і низькі місця, де збираються щитні, обробляють хлорним вапном з нормою витрати 10 – 15 кг/га. Обстеження чеків проводять у критичний період між сходами рису і появою їх над поверхнею води.
Шкідники та хвороби пасльонових культур: картоплі; помідорів; солодкого стручкового перцю, гострого перцю; баклажанів
Білокрилки
Білокрилки
Білокрилка тютюнова, Bemisia tabaci, білокрилка теплична, Trialeurodes vaporariorum
Білокрилки - головний збудник вірусів у гарбузових культур - це маленькі (2 мм) білі комахи з колючосисним ротовим апаратом. Вони паразитують групами на нижній поверхні листя, відкладають яйця, з яких
вилуплюються лялечки, які також висмоктують сік рослини з листків. Коли через надмірне використання пестицидів порушується природній біологічний контроль, часто трапляються нашестя шкідників, які призводять до в'янення листя та загибелі через стрес зневоднення.
Контролюються перетинчастокрилими паразитоїдами, Encarsia spp, сонечками та дрібними оріусами.
Жовті клейкі пастки можна використовувати для моніторингу чисельності популяцій, але вони не можуть запобігти їх поширенню.
Частий моніторинг рослин.
Порогу лікування не виявлено.
мінеральна олія, імідаклоприд, ацетаміприд, піметрозин
