Велика злакова муха
Має неповний цикл розвитку, в умовах вологого та теплого літа може дати до 30 поколінь. Вражає посіви ярих та озимих зернових.Це безкрилі партеногенетичні самиці з тілом овальної веретеновидної форми зеленого або жовто-бурого кольору довжиною близько 2,5 – 3 мм. У дорослих особин довгі ноги, червоні очі, чорні сокові трубочки та вусики, що заходять за половину довжини тіла. Світлий хвостик ланцетоподібної форми в півтора рази коротше за трубочки. Крилаті самиці мають довжину до 4 мм, червонувато-бурі груди та зелене або червонувате черевце. Яйця мають продовжено-овальну форми чорного кольору.
Комахи переносять хвороби вірусної етіології та шкодять посівам усіх колосових, висмоктуючи сік із стебел та листя. У пошкоджених місцях стебла та листя втрачають колір, жовтіють, можуть червоніти та скручуватися, внаслідок чого в'януть, а при високій чисельності шкідника гинуть. При середньому рівні розвитку втрати врожаю можуть становити до 4 – 5 ц/га, при масовому врожай може загинути повністю.
Безкрилі засновниці розміром 2,5 - 3 мм, зеленуватого або жовтобурого кольору, з довгими ногами; вусики довші за тіло. Крилаті розселювачки мають червонуватобурі груди і зелене черевце. Життєвий цикл однодомний.
Шкідник поширений повсюдно, але частіше за все в Україні зустрічається в південних регіонах лісостепової зони, в степах та на території Криму. В інших районах в масовій кількості зустрічається рідше. Вражає посіви вівса, пшениці, ячменю, жита, кукурудзи, дикорослих злаків.
Найбiльше пошкоджує жито, пшеницю, ячмiнь i овес. Розвивається також на дорослих злаках.Висмоктують сік у рослин Заселяє суцвіття, рідше листя та стебла.
вірусні захворювання-смугастість ячменю, карликовість пшениці тощо.
вихід в трубку — колосіння: від 6 до 10 особин/колос при заселенні до 50 % стебел;
цвітіння — формування зерна: 11 – 20 імаго/колос при наявності 60 – 80% заселених колосів;
початок молочної стиглості зерна: 21 – 30 екземплярів/колос при 80 – 100% колонізованих колосів.
Поширена повсюдно. Масові розмноження частіше спостерігаються у степовій зоні та Криму.
Використання ранньостиглих сортів; внесення азотних добрив. Крайові обробки інсектицидами за наявності 150 екз/м2 у осередках та у фазі наливання зерна при заселенні 50 % і більше колосся з чисельністю понад 20 екз/м2 на 1 колос.
Рекомендовані препарати
Шкідники декількох культур
Попелиці
Попелиці , численні наведені нижче види у розбивці за культурами:
Злаки:
Звичайна злакова попелиця, Schizaphis graminum, велика злакова попелиця, Sitobion avenae, черемхова попелиця, Rhopalosiphum padi,
ячмінна попелиця, Brachycolus noxius, крушинна попелиця,
Aphis nasturtii, кукурудзяна попелиця, Rhopalosiphum maidis, волохата кукурудзяна попелиця, Rungsia maydis, бурякова попелиця, Aphis fabae
Бобові культури:
Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum, люцернова попелиця Aphis craccivora
Соняшник/ сафлор:
Мигдалева попелиця,
Brachycaudus helichrysi
Буряки:
Бурякова попелиця, Aphis fabae, Коренева бурякова попелиця,
Pemphigus fuscicornis Льон/Мак/Коноплі:
Горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum
Капустяні:
Капустяна попелиця, Brevicoryne brassicae
Окружкові:
види родів Cavariella, Aphis і Myzus,
Гарбузові:
Бавовняна попелиця, Aphis gossypii, горохова попелиця, Acyrthosiphon pisum Пасльонові культури:
Велика картопляна попелиця, Macrosiphum euphorbiae, звичайна картопляна попелиця, Aulacorthum solani, баштанна попелиця,
Aphis gossypii, зелена персикова попелиця, Myzus persicae
Салат-латук:
Салатна попелиця, Nasonovia ribisnigri, зелена персикова попелиця, Myzus persicae, ожинова попелиця, Aphis gossypii
Зерняткові фрукти:
Зелена яблунева попелиця, Aphis pomi
Полуниця:
Aphis forbesi
Смородина:
Смородинова попелиця, Cryptomyzus ribis
Паразитують на нижній поверхні листків, стеблах і верхівкових бруньках, дорослі особини та лялечки висмоктують сік рослини за допомогою колючосисного ротового апарату і випорожняються, залишаючи на листі падь. На цій паді утворюються чорний наліт грибів, послаблюючи фотосинтез. Попелиці різноманітні за кольором: більшість - зелені, деякі - фіолетові та чорні.
На заражених паразитами рослинах листя жовтіє, зупиняється у розвитку, деформується та втрачає енергію. Активне живлення паразитів вбиває саджанці, спричиняючи зупинку росту, скручування листя, затримку цвітіння та погіршення зав'язування насіння. Кореневі попелиці: Блідо-жовті попелиці живляться волокнистими коренями, спричиняючи в'янення та загибель усієї рослини. Сильно пошкоджене коріння легко витягається з ґрунту. Трапляються роки, коли через попелицю врожай буряка скорочується аж на 30%.
Природними ворогами попелиці є браконіди, туруни, павуки, жуки-хижаки, сонечка, золотоочки, клопи-мисливці, мошки та личинки дзюрчалки.
Для моніторингу популяції попелиці перевірте, чи на нижній поверхні листків і біля бруньок немає груп або колоній попелиці. Необхідний своєчасний контроль, бо попелиці швидко розмножуються. Посадіть біля культури, яку треба захистити від паразитів, рослини-приманки на кшталт люпину, настурції та тимофіївки (потім викорчуйте їх або обприскайте).
Хорошими культурами-ущільнювачами є аніс, цибуля-трибулька, часник, цибуля та редиска.
Боріться з мурахами, які захищають попелицю.
Не використовуйте високі дози добре розчинних азотних добрив. Натомість вносьте добриво у 3 етапи: під час посіву, на вегетативному та репродуктивному етапах розвитку рослини.
Для моніторингу присутності та визначення відносної кількості паразитів використовуйте на полі жовті клейові пастки. Попелицю відлякує алюмінієва фольга та сіра мульча.
Порогу лікування не виявлено.
Нефабричні екстракти чилі та часнику
мінеральні олії
імідаклоприд
ацетаміприд
тіаметоксам
диметоат,
спіродіклофен,
спіротетрамат
піметрозин
