Західний кукурудзяний жук
Західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera) - підвид жуків-листоїдів (Chrysomelidae) роду Diabrotica з підродини комашок (Galerucinae) (Chrysomelidae).
D. v. virgifera походить з Північної Америки, де його розглядають як найбільш небезпечного і економічно важливого шкідника кукурудзи. Він завдає втрат приблизно на $ 1000 млн. Сюди включені щорічні затрати на боротьбу і збитки від втрати врожаю, тому в США шкідник має прізвисько «жук на мільярд доларів». Західного кукурудзяного жука вперше було виявлено в Європі у 1992 році, на полі поблизу міжнародного аеропорту м. Белград (Сербія), куди (на думку югославських учених), жуків, напевно, було випадково завезено авіацією зі США разом з військовою технікою.
З часу першого виявлення західного кукурудзяного жука в Україні пройшло більше 15 років. Певний період шкідник знаходився лише в межах 1-2 областей країни. Але впродовж останніх років спостерігається поступове поширення комахи з місць першого виявлення на південь та схід . В Україні виникла реальна загроза масового поширення цього небезпечного шкідника кукурудзи, збитки від шкідливої діяльності якого можуть бути значними і подібні тим, що зазнають виробники цієї культури в США та інших країнах світу.
Імаго: завдовжки 5-6 мм, загальне забарвлення жука бліде, жовтувато - чорне. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок - три симетричні смуги. Стегна смоляно-чорні або бліді, по зовнішньому краю з чорною облямівкою. Черевце у самки більше і гостріше ніжу самця, антени коротші. Яйце: розміром 0,5-0,6x0,4 мм, овальне, блідо-жовте має шорстку мікроскульптуру. Личинка: останнього віку завдовжки 10-18 мм, щойно відроджена - 1,2 мм завдовжки, зморщена, видовжена, жовто-біла, з коричневою головною капсулою, грудним та анальним щитками. Лялечка: блідо-жовта або біла, завдовжки 4,5-5,5 мм, без покриву.
D. v. virgifera розвивається протягом року лише в одному поколінні. В період, коли масово цвіте кукурудза жуки виходять з ґрунту (як правило впродовж 5-6 тижнів). Через два тижні після спарювання самки відкладають яйця в поверхневий шар ґрунту на глибину до 15 см, біля основи стебла рослини. Для відкладання яєць самки віддають перевагу чорноземам або ґрунтам з підвищеним вмістом глини, менше всього приваблюють їх піщані ґрунти. Яйцекладка закінчується наприкінці серпня, і в вересні основна маса жуків гине. Але при відсутності мінусових температур жуки зустрічаються в природі до листопада. На глибину відкладання яєць впливає вологість. Чим вона вища, тим мілкіше відкладені яйця. Дощова погода стимулює процес яйцекладки, яйця до того ж витримують затоплення до 10 днів. У сухий ґрунт самка яєць не відкладає. Основна маса яєць зосереджена в поверхневому шарі ґрунту на глибині до 5 см, максимальна глибина їхнього розташування не перевищує 15 см.Тому відродження личинок може відбуватись і на другий рік з частини яєць, які опинились на значній глибині. Плодючість однієї самки - біля 1000 яєць. Тривалість життя самки від 19 до 126 днів, в середньому біля 95 днів. Репродуктивний період триває 10-15 днів.
Личинки, які відродились з яєць, відразу ж відшукують найближчі корені кормової рослини. При цьому вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50-80 см. Якщо ж ґрунт щільний і сухий, чимало з них гине. Основна частина личинок зосереджена біля основи рослини на відстані до 10 см. Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами рослини. Розвиваючись, вони проникають у корінь, живлячись серцевинною тканиною, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори в товстому корені і проникати в стебло. Личинки живляться 3-4 тижні і розвиваються в трьох віках. Період від відродження личинок до імаго триває: при 29°С - 27 днів, при 22°С - 38 днів і при 15°С - 71 день. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках.
Лялечки масово зосереджені в приповерхневому шарі ґрунту, але іноді можуть бути й на глибині до 20 см. їх розвиток триває лише 2-3 дні. Вони не витримують тривалого затоплення. При рясному зрошенні в період заляльковування вихід імаго може знизитись до 50%.
Зимує шкідник в стадії яйця. Яйця мають високу морозостійкість, витримуючи температуру до -10°С. Цьому виду притаманна факультативна ембріональна діапауза, вступ в яку починається за температури 4-5°С. Після проходження діапаузи яйця впадають в холодове заціпеніння, яке триває до весняного відродження личинок. Навесні, при прогріванні ґрунту до 11,2°С-12,8°С відроджуються личинки, які починають відразу живитись.
Західний кукурудзяний жук - обмежений олігофаг на личинковій фазі: личинки живляться виключно коренями кукурудзи але, за їхньої відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких здатні повноцінно розвиватись. Жуки - поліфаги: живляться пилком, маточними стовпчиками, незрілими зернами та листям кукурудзи, а також пилком інших рослин з родин гарбузо-бобових, злакових, айстрових.
Дорослі комахи пошкоджують волоть, що істотно знижує кількість пилку, стовпчики жіночих суцвіть, іноді обгризають молоді качани. При живленні жука на генеративних органах зменшується кількість зерен в качані, в результаті цього падає врожайність. На листових пластинах жуки вигризають смужки, після чого листя біліють. У період наливу (молочного дозрівання зерна) - жуки перегризають оболонку, оголених на верхівці качанів, зерен і повністю з'їдають їх вміст. Недобір урожаю коливається від 35 до 100%, знижується якість продукції, погіршуються посівні властивості.
Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об'їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом великі та стрижневі, при цьому заносячи збудників кореневих гнилей. В результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в'януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми "гусячої шиї". При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю. Найбільша шкодочинність D. v. virgifera спостерігається на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи щільність популяції цього шкідника істотно зростає. В США західний кукурудзяний жук є одним з найбільш небезпечних шкідників кукурудзи і витрати на використання інсектицидів для боротьби з ним, з урахуванням втрат врожаю від зниження врожайності, досягають 1 млрд. доларів на рік.
Жуки та личинки D. v. virgifera є переносчиками збудників грибкових, бактеріальних, вірусних захворювань кукурудзи.
Розповсюдження шкідника може відбуватися на стадії яйця з ґрунтом. Але для закінчення розвитку яйце має швидко потрапити в сприятливі умови поблизу коріння кукурудзи — інакше личинка, яка відродилась з яйця, загине. На стадії імаго шкідник може поширюватись самостійно: жуки добре літають, швидкість їх активного польоту сягає 10 км за годину; із сильним попутним вітром дальність польоту може становити 20 км за годину і більше. ЗКЖ може також розповсюджуватись на стадії імаго транспортними засобами: з різними вантажами, авто-та залізничними шляхами, засобами повітряних сполучень.
Ввезення насіннєвого матеріалу і товарних партій кукурудзи з-за кордону дозволяється тільки за погодженням з Укрголовдержкарантином, після проведення ретельного огляду та експертизи. Важливим фітосанітарним заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом з використанням феромонних пасток (з розрахунку 1 пастка на 5 га перед початком цвітіння, та на початку цвітіння - 1 пастка на 1га). Пастки встановлюють на рослинах кукурудзи на рівні качанів, в третій декаді червня – першій декаді липня по периметру поля чи ділянки кукурудзи на відстані 50-100 м одна від одної, заглиблюючись у посіви на 5-10 м. Вибирають жуків через кожних 7 днів. Для виявлення шкідника на стадії яйця, личинки та лялечки застосовуються обстеження методом розкопування ділянок з рівномірним охопленням країв і середини, обов'язково — біля ослаблених, пожовтілих і відстаючих у рості рослин.А також проводять огляд насаджень, при якому особлива увага звертається на стовпчики і волоті рослин кукурудзи.
Заходи з локалізації та ліквідації:
У разі виявлення західного кукурудзяного жука застосовуються всі необхідні заходи з ліквідації первинного вогнища, згідно з існуючим фітосанітарним законодавством. Для цього передбачено запобіжні, організаційні, агротехнічні, біологічні, хімічні заходи, а також використання стійких сортів.
Запобіжні заходи спрямовані на заборону ввезення на територію України із зон зараження країн Diabrotica, розповсюдження качанів кукурудзи молочної та воскової стиглості, зелених частин рослин кукурудзи, що завозяться в рік їх вирощування в період з серпня по листопад; ретельний огляд всіх партій зерна кукурудзи, що надійшли з країн розповсюдження західного кукурудзяного жука.
Організаційні заходи полягають у тому, що на територію, де виявлено шкідника, накладають карантин. При цьому встановлюють межі та розмір виявленого вогнища, регламентують перевезення вантажів з карантинної зони, інформують адміністрацію та населення району, де виявлено західного кукурудзяного жука.
Ефективним агротехнічним заходом контролю та скороченню кількості Diabrotica - є сівозміна. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища шкідника, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняється висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування відвального способу оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання ґрунту і часткову загибель яєць шкідника.
Біологічні заходи спрямовані на використання природних ворогів, у D. v. virgifera їх небагато, але вони допомагають стабілізувати чисельність шкідника. Ентомофагами західного кукурудзяного жука є комахи з родини Carabidae (Harpalus sp.), Cantharidae (Chauliognathus marginalis), Braconidae (Syrrhizus sp.), Tachinidae (Celatoria diaroticae, Chaetophleps setosa).
Проти личинок або дорослих комах застосовуються хімічні заходи відповідно до сучасного Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні.
Рекомендовані препарати
Шкідники та хвороби кукурудзи та сорго
Західний кукурудзяний жук
Західний кукурудзяний жук,
Diabrotica virgifera
В Україна став карантинним шкідником у 2001 р. Личинки живляться коренями кукурудзи. Жуки живляться листям, шовком і непокритими зернами. Вони також їдять цвіт і листя гарбузових, бобових культур (особливо сої) та айстрових рослин (соняшник).
Пошкоджене коріння відмирає, рослини в'януть, вилягають, згинаючись у гусячі шийки, не формують колосків або повністю гинуть.
Рослини з пошкодженим корінням легко витягаються з ґрунту. Вилягання та загибель рослин спостерігалися, коли пошкодження зазнавали 50%
Використовуйте стійкі сорти з підвищеною силою стебла та кореневою масою.
Садіть рано, щоб утворення квіткового пилку не співпадало з періодом появи жуків, а корені були краще розвиненими, щоб пережити пошкодження завдані живленням шкідників.
Протягом кількох сезонів проводьте сівозміну без застосування кукурудзи (та інших потенційних рослин-господарів, сої).
Для моніторингу використовуйте феромонні пастки.
Обґрунтованого порогу лікування немає.
немає.
імідаклоприд
тіаметоксам
