Золотогузка

Золотогузка
Золотогузка
Золотогузка
Золотогузка
Золотогузка
Золотогузка
Офіційна назва: 
Золотогузка
Назва російською мовою: 
Златогузка.
Назва латиною: 
Euproctis chrysorrhoea L..
Короткий опис: 

На тергітах перших двох сегментів черевця розміщені отруйні волоски з порожнинами, в які відкриваються залози, що виділяють отруту; волоски, потрапляючи на шкіру людини, спричинюють сильне подразнення.

Зовнішній вигляд: 

Метелик з розмахом крил 30 - 40 мм; крила, груди і черевце сніжнобілого кольору; на кінці черевця пучок золотистих (у самки) або бурих (у самця) волосків; вусики гребінчасті, блідожовті. Яйце округле, 0,5 мм у діаметрі, світложовте. Гусениця завдовжки 35 - 40 мм, сіруваточорна, з бородавками й пучками жовтуватобурих волосків; уздовж спини проходять дві червонобурі смуги, по боках – білі переривчасті смуги, на 9му і 10му сегментах – по одній червоній бородавці. Лялечка завдовжки 12 мм, у пухкому буруватосірому коконі, чорнобура, з рудими волосками на тілі, кремастер з гачкоподібними щетинками.

Розвиток: 

Зимують гусениці другого – третього віків у зимових гніздах із листків, щільно скріплених павутиною на кінцях пагонів. Гніздо розділене на камери, в яких знаходяться гусениці. Навесні, під час розпускання бруньок гусениці залишають гніздо і починають живитися бруньками, а пізніше – листям. За розрахунками, 2400 - 2500 гусениць можуть знищити до 100 % листя дерева зі стовбуром діаметром 20 - 60 см.
Нижній поріг розвитку гусениць становить +12 °С, температурний оптимум – 26 - 28 °С. Розвиток гусениць триває 30 - 40 діб; за цей час самці проходять 5, самки – 6 віків. Наприкінці травня – на початку червня вони заляльковуються в пухких коконах поодинці або групами серед листя, на корі, в розгалужених сучках, іноді на траві. Через 15 - 20 діб вилітають метелики, які не потребують додаткового живлення. Невдовзі вони починають відкладати яйця. Активні у вечірні й нічні години. Яйця відкладають на нижню поверхню листка у вигляді валика і вкривають їх золотистими волосками зі свого черевця. Кожна кладка налічує 200 - 300 яєць. Ембріональний розвиток триває 15 - 20 діб. Відроджені гусениці тримаються разом, скелетують листя, стягують їх павутиною в щільне гніздо і, досягши ІІ - ІІІ віків, залишаються всередині гнізда до весни наступного року. Генерація однорічна.

Пошкоджують: 

Пошкоджує понад 50 видів листяних порід: дуб, яблуню, грушу, абрикос, терен; меншою мірою – берест, клен татарський, акацію білу та інші листяні породи.

 
Природні вороги: 
Чисельність золотогузки знижують понад 90 ентомофагів, з яких 10 видів мухтахін. Гусениць заражають їздці з родин: іхневмонід – Gregopimpla inguisitor Scop., Itoplectis alternans Grav., Pimpla instigator F., браконід – Rogas praetor Wesm., Meteorus versicolor Wesm., Apanteles inclusus Ratz., A. liparidis Bouche, хальцид – Brachymeria intermedia Nees., птеромалід – Eurytoma verticillata F., родини мухтахін – Exorista larvarum L., Compsilura concinnata Mg., Pales pavida Mg. та ін. У веснянолітній період гусеницями живляться зозулі та іволги; у зимовий час – синиці, сойки. Загасанню спалахів масового розмноження золотогузки сприяють також грибні, бактеріальні та вірусні хвороби.
Поширення: 

Трапляється повсюдно.

Заходи захисту: 

Приваблення в насадження комахоїдних птахів. За наявності двох зимових гнізд на дерево – обробка біопрепаратами або інсектицидами в період масового переходу гусениць до активного живлення. Ручне збирання (за допомогою секатора) та спалювання зимових гнізд.

Рекомендовані препарати