Звичайний буряковий довгоносик
Жук розміром 11 - 15 мм, чорний, густо вкритий короткими лусочками, що надають йому землистосірого кольору; надкрила на верхівці закруглені, в середині надкрил проходить чорна переривчаста смуга – перев’язь. Поблизу верхівки надкрил – білий горбок з чорною облямівкою; головотрубка тупа з тонким кілем і борозенками; вусики колінчасті. У самців дволопатевий членик передніх лапок досягає середини останнього членика, у самки доходить до третього; по середині першого і другого черевних кілець є велика ямка. Яйце овальне, 1,2 - 1,4 мм, світложовте. Личинка світложовта, м’ясиста, дугоподібно вигнута, зморшкувата, безнога, складається з 12 сегментів; голова бура, з темнокоричневими щелепами; грудний щит рудуватий; довжина дорослої личинки по кривій уздовж спини становить 27 - 30 мм. Лялечка розміром 11 - 15 мм, видовженояйцеподібна, жовтуватобіла, з яскраво вираженим хоботком і поперечними рядами шипиків по задньому краю тергітів.
Зимують статево недозрілі жуки переважно на бурячищах у ґрунті, на глибині від 5 - 10 до 50 - 60 см, однак основна маса залягає у шарі завтовшки 25 - 40 см. 5 - 10 % особин популяції знаходиться на різних ділянках, де росли лободові бур’яни. Вихід жуків на поверхню починається при прогріванні ґрунту на глибині залягання до 7 - 10 °С у першій і другій декадах квітня і триває не менше 20 діб. У перший період жуки розселюються «пішим ходом» у пошуках кормових рослин. За добу вони можуть пройти до 200 метрів. У прохолодну погоду рухаються на схід, південний схід і південь, у теплу, сонячну – на захід, північний захід і північ. До 15 % жуків впадають в діапаузу і залишаються в ґрунті на другу й третю зимівлю. Перший час жуки живляться бур’янами, в основному з родини лободових (лобода, щириця, курай, шпинат, спориш). Літ жуків розпочинається через 10 - 20 діб після їх виходу на поверхню. Особливо активні вони в теплу й сонячну погоду, за швидкості вітру менш як 5 м/с. Масовий літ відбувається з 10 - 11 до 15 - 16 год на висоті 5 - 10 метрів. За день вони можуть пролетіти з частими посадками до 8 - 10 км. Це призводить до швидкого заселення сходів і висадок цукрових буряків. Після додаткового живлення у травні жуки стають статево зрілими, спарюються і відкладають яйця у поверхневий шар ґрунту на глибині від 0,3 до 1 см, дуже близько від рослин. Ямку з відкладеним яйцем самка засипає землею і утрамбовує. Відкладання яєць триває більше місяця. Плодючість становить 100 - 200 яєць. Ембріональний розвиток завершується за 6 - 10 діб.
Перші личинки з’являються у другій половині травня, вони дуже рухливі, швидко пересуваються в ґрунті і, знайшовши корінчики буряків, лободи, починають ними живитися. До третього віку личинки знаходяться у зоні коренів на глибині 10 - 15 см, доросліші проникають глибше в міру росту коренеплодів. Розвиток личинок триває в середньому понад 65 діб (від 45 до 90), проходячи за цей час п’ять віків. На початку – в середині липня личинки, що завершили живлення, влаштовують вертикальні земляні колисочки у вигляді овальної порожнини з гладенькими щільними стінками, проходять у них фазу пронімфи (5 - 6 діб) і заляльковуються. Лялечки розвиваються в середньому 16 - 20 діб. Новоутворені жуки залишаються в ґрунті до весни наступного року. Незначне число довгоносиків, потривожених копанням буряків або оранкою, виходять на поверхню (серпень – вересень), але з настанням холодів знову переходять у ґрунт. Повний цикл розвитку довгоносика від яйця до імаго триває від 65 до 148 діб (у середньому 85).
У всіх зонах проживання звичайний буряковий довгоносик розвивається в одному поколінні.Звичайний буряковий довгоносик добре пристосувався до культури цукрових буряків і поза буряковими сівозмінами трапляється в одиничних екземплярах. Легкі, вилужені чорноземи, повітропроникні й швидко прогріті навесні ґрунти сприятливіші для розвитку шкідника, ніж важкі глинисті, в яких личинки та лялечки масово гинуть від хвороб. У роки з холодним і дощовим літом розвиток шкідника затримується,
Пошкоджує буряки, живиться бур’янами з родини лободових. Шкоди завдають жуки і личинки. Пошкодження особливо небезпечні в ранній період розвитку рослин. Жуки з’їдають сім’ядольні та справжні листки, перегризають паростки, іноді ще до виходу їх із ґрунту. Інтенсивність живлення залежить від температури повітря, різко підвищуючись у суху й жарку погоду. Сильно пошкоджені молоді рослини гинуть. Упродовж свого життя один жук з’їдає 13 - 14 г зеленої маси (в сто разів більше за свою власну масу). Личинки вигризають на корінні виразки, що призводить до зменшення маси та зниження цукристості коренеплодів. Масові пошкодження призводять до зрідженості посівів і усихання насінників. Гусеницi 1-го вiку скелетують листки знизу, 2-го i 3-го - вигризають в листках отвори, а старших вiкiв - об'їдають листки повнiстю, залишаючи лише товстi жилки. На капустi можуть проникати в качани, де роблять ходи i забруднюють екскрементами.У кукурудзи пошкоджують також i зерна в початках.
ЕПШ - 0,3-0,5 жука на 1 кв.м; при сівбі насінням, обробленим системними інсектицидами, ЕПШ становить 0,5-0,7, необробленим насінням - 0,3-0,5 жука/кв.м.
Зона високої шкідливості займає центральний і східний Лісостеп, а також північну частину Степу (Київська, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Харківська області) і ряд районів Дніпропетровської, Сумської, Миколаївської, Чернігівської, Житомирської та Одеської області.
Дотримання просторової ізоляції, знищення бур'янів, розміщення посівів буряків не ближче ніж за 500 м від бурячищ двох минулих років. Передпосівна обробка насіння інсектицидами.
Рекомендовані препарати
Шкідники та хвороби соняшника та сафлора (олійні культури)
Довгоносик буряковий звичайний
Довгоносик буряковий звичайний, Asproparthenis(=Bothynoderes) punctiventris
Шкідник особливо небезпечний на ранній стадії розвитку рослин. Жуки їдять сім'ядолі, листя та паростки іноді ще до того, як вони проростуть з ґрунту. Сильно пошкоджені молоді рослини гинуть. Личинки живляться коренями, що призводить до зменшення маси та зменшення рівня цукру в коренеплодах.
Паразитоїди довгоносиків існують і значно обмежують популяцію шкідника.
Посадіть петрушку в якості рослини-приманки, щоб приваблювати шкідників і знищте під час культивації.
Усувайте бур'яни з поля та його країв.
Практикуйте сівозміну з окружковими.
Порогу лікування не виявлено.
спіносад
тіаметоксам
імідаклоприд
