Борошниста роса яблуні
Збудником хвороби є гриб , який належить до класу Ascomycetes, порядку Erysiphales. Крім яблуні, він іноді уражує грушу.
Шкідливість борошнистої роси полягає в тому , що уражені листки недорозвинуті , швидко опадають , а пагони відстають у рості , їхні верхівки часто засихають , суттєво знижується зимостійкість дерев ; уражені суцвіття плодів не утворюються , а сформовані зав'язі швидко осипаються. Недобір врожаю яблук може сягати 30-50% і більше.
Конідіальне спороношення характеризується формуванням одноклітинних еліпсоподібних безбарвних конідій, розміром 18-39х9-21 мкм, які зібрані в ланцюжки на безбарвних циліндричних коротких конідієнос-цях. Клейстотецй кулясті, темно-коричневі, діаметром 45-114 мкм, які мають прості вильчасто-розгалужені довгі звивисті і короткі придатки. В кожному клейстотеції формується по одній сумці з 8 сумкоспорами. Сумки еліпсоподібні, розміром 45-100х36-66 мкм, сумкоспори одноклітинні, розміром 17-25х10- 19 мкм. Під час вегетації рослин гриб поширюється конідіями. Сумчаста стадія не має значення в розвитку інфекції. Зберігається збудник протягом зими лише грибницею в бруньках уражених пагонів. Найбільше уражуються борошнистою росою сорти яблуні Джонатан, Бойкен, Пепін шафранний, Серпневе, Ренет Симиренка. Шкідливість борошнистої роси за сильного її розвитку може бути великою. Багато дослідників вважають, що борошниста роса знижує зимостійкість дерев. Насамперед, гинуть уражені пагони і заражені бруньки. При цьому гине і грибниця P.leucotricha, чим пояснюється згасання інфекції після суворої зими. Імунних до борошнистої роси сортів яблуні немає. Всі вони більше або менше уражуються збудником. Особливо сильно хворіють такі високоцінні сорти, як Ренет Симиренка, Джонатан, Кальвіль сніговий та ін. Менше уражуються Ренет шампанський, Старкінг, Шефран літній та ін.
На плодах у вигляді спочатку білого, а пізніше брудно-сірого нальоту з чорними крапками - клейстотеціями гриба. Перші ознаки хвороби з'являються рано навесні при розпусканні бруньок і формуванні молодих листків. Пізніше на листках (переважно з нижнього боку) і черешках утворюється сірувато-білий наліт, який згодом стає рудуватим. При ураженні суцвіть на пелюстках, чашолистиках і квітконіжках з'являється рясний білий наліт. Уражені листки деформуються, закручуються краями вниз, листкові пластинки стають крихкими, засихають і обпадають. Верхівки уражених пагонів відмирають. На плодах білий наліт швидко зникає і на поверхні залишається "іржава сіточка".
P. leucotricha утворює поверхневу грибницю, що прикріпляється до органів рослин апресоріями, від яких всередину тканини проникають гаусторії. На грибниці навесні і влітку розвивається конідіальне спороношення й формується сумчаста стадія — клейстотеції з сумками і сумкоспорами. Вперше конідії з'являються на початку фази відокремлення пуп'янків. Посилюється конідіальне спороношення з розвитком молодих листків і качанів. За допомогою конідій гриб швидко поширюється, заражаючи молоді органи. Інкубаційний період від моменту зараження до появи нового грибного нальоту з конідіями становить 4-10 діб і залежить від температури та особливостей розвитку рослини-живителя. Помічено, що в жарку, посушливу погоду загальний стан рослин погіршується, знижується їхня стійкість до борошнистої роси. Клейстотеції збудника розвиваються дещо пізніше, ніж конідії, але частіше на молодих пагонах і черешках листків.
Дотримання всіх агротехнічних прийомів вирощування плодових дерев в розсадниках і плодоносних насадженнях ;
вирізування і видалення уражених пагонів , збалансоване живлення рослин, профілактичні обприскування дерев фунгіцидами.
