Чорна ніжка картоплі

Чорна ніжка картоплі Рис.1
Чорна ніжка картоплі Рис.2
Чорна ніжка картоплі Рис.3
Чорна ніжка картоплі Рис.4
Чорна ніжка картоплі Рис.5
Назва латиною: 
Erwinia carotovora pv. carotovora (Jones) Dye (E phytophthora (Appel) Holland).
Уражують рослини: 
закритого і відкритого грунту
Збудники хвороб: 
Основна хвороба: 

У вологу погоду почорніле стебло загниває і легко висмикується. При поперечному його розрізі видно почорніння судин. Чорна ніжка викликає здерев'яніння судинної тканини стебла, появу в судинах тилів, перетворення більшої частини клітин кірки і серцевини у склероїди. У клітинах листків і стебел утворюються численні протеїнові кристали. Все це надає стеблу міцності, і воно залишається вертикальним до кінця вегетації. Ураження рослин чорною ніжкою у полі зумовлює значний недобір урожаю. Бульби таких рослин мають невелику масу, шкірка їх темнішає і стає тьмяною. Нерідко за сильного ураження з'являються тріщини, з яких витікає каламутна рідина, що чорніє на повітрі. Слабоуражені бульби зовні не відрізняються від здорових, але у сховищах на них з'являються чорні смужки. Такі бульби часто є вогнищами мокрої гнилі. Слабко уражуються збудником чорної ніжки сорти картоплі Приєкульська рання, Чарівниця, Українська рожева та ін.

Ознаки хвороби: 

Найхарактернішою ознакою хвороби є почорніння основи стебла, яке поширюється вгору на 10-15 см і вище. На черешках і пластинках листків з'являються коричневі плями та смуги.

Уражують: 
Причиною захворювання є різні види ґрунтових бактерій, а частіше Erwinia carotovora pv. carotovora (Jones) Dye (E phytophthora (Appel) Holland). Джерелом інфекції можуть бути хворі бульби і бадилля, залишене у полі, оскільки воно не загниває до весни. Під час вегетації захворювання може поширюватися комахами. Найбільшої шкоди чорна ніжка завдає за умов підвищеної вологості на важких грунтах.
Розвиток: 

При ранньому розвитку чорної ніжки хворі рослини бульб не утворюють, а при пізнішому бульби хоч і утворюються, але більшість з них уражується внутрішньою чорною гниллю, яка завжди починається з пуповинної частини бульби.

Поширення: 
Одне з поширених захворювань картоплі. Частіше проявляється на молодих рослинах. Ріст хворих рослин уповільнюється, іноді припиняється зовсім. їхні нижні листки стають шкірястими, крихкими, із загнутими догори краями, а верхні скручуються й лишаються дрібними. Гілочка і черешки листків розмішуються під більш гострим кутом до головного стебла Уражені рослини часто одностебельні.
 
Заходи захисту: 

 Слід дотримуватись сівозміни, тобто повертати картоплю на попереднє місце не раніше ніж через 3-4 роки. Бажано висаджувати картоплю на ділянки, де росли найкращі для неї культури-попередники (бобові, зернові, багаторічні трави і т. п.), які не тільки очищають ґрунт від інфекцій, але і забезпечують його її поживними речовинами.  Перед посадкою бульби картоплі рекомендується обробити сумішшю біопрепаратів Фітоспорін (0,2 кг) та Тріходермін (2,0 л) на 30 л води/т бульб. У період вегетації бульби потрібно три-чотири рази обробити сумішшю біопрепаратів Планріз (1 л на 1 га), Тріходермін (2 л на 1 га) і Фітохелп (1 л на 1 га).  У вегетаційний період картоплі в ґрунт слід вносити калійні добрива і мікроелементи (бор, мідь, марганець). У той же час не варто допускати надлишку добрив, особливо азотних, а також краще утриматися від внесення свіжого гною.  Щоб поверхневий шар ґрунту не ущільнювався, потрібно постійно проводити механічні обробки міжрядь.  Перед прибиранням картоплі слід своєчасно скошувати бадилля, видаляти з поля рослинні залишки. Після збирання бульби потрібно ретельно перебрати, просушити і пересипати звичайною деревною золою (200 г на 10 кг бульб). Картоплю необхідно зберігати в добре провітрюваних підвалах, льохах або ямах. Перед закладанням бульб на зимове зберігання приміщення потрібно старанно підготувати: очистити від торішніх залишків, побілити стіни і стелю свіжопогашеним вапном (2,5 кг на 10 л води з додаванням 30 г залізного або 100 г мідного купоросу).
 

Перелік стійких сортів

картопля

Рекомендовані препарати