Іржа бура листкова пшениці

Іржа бура листкова пшениці Рис.1
Іржа бура листкова пшениці Рис.2
Іржа бура листкова пшениці Рис.3
Іржа бура листкова пшениці Рис.4
Іржа бура листкова пшениці Рис.5
Назва російською мовою: 
Бурая ржавчина пшеницы.
Назва латиною: 
Puccinia recondita.
Назва англійською мовою: 
Brown rust.
Уражують рослини: 
закритого і відкритого грунту
Група хвороб: 
Основна хвороба: 

Збудник — дводомний гриб Puccinia recondita f. sp. tritici (P. triticina;) [Pt]. Поширена повсюди, особливо в Лісостепу, на Поліссі, а в степовій зоні – в умовах зрошення.В межах видів збудників є спеціалізовані форми, що паразитують на різних видах злакових рослин. Кожна форма має безліч рас, здатних вражати окремі сорти рослин. Важливою особливістю іржавинних грибів є їх можливість до паразитування на певних рослинах-господарях.Крім пшениці збудник хвороби може заражати інші злакові культури, наприклад жито, ячмінь і злакові бур'яни (тим самим вони є додатковим джерелом інфекції).  Від них відбувається ураження падалиці пшениці, з якої інфекція поширюється на осінні посіви. Зимує патоген урединіогрибницею.

Зараження рослин відбувається при температурі від 2,5 до 31°С (оптимум 15-25°С) за умов наявності крапель роси чи дощу на листках. Інкубаційний період залежно від температури та стійкості сорту триває від 5 до 18 днів. За вегетаційний період гриб утворює кілька генерацій. Максимальний розвиток хвороби, як правило, спостерігається в фазі цвітіння — молочна стиглість. Втрати врожаю від бурої іржі залежать від строків максимального її розвитку, стійкості сорту, технології вирощування і можуть досягати від 3 до 10-15 ц/га і більше. При цьому значно погіршуються якісні показники: зменшується натура зерна, скловидність, вміст сирої клейковини, сила борошна. Відносною стійкістю до бурої іржі характеризуються сорти Обрій, Альбатрос одеський.

При неповному циклі розвитку іржа зимує на сходах озимих уредіоміцеліем, а навесні уредіііоспорамі поширюється на посівах озимих, а потім переходить на ярі культури. Таким чином, озима пшениця є джерелом відновлення бурої іржі. При повному циклі розвитку теліоспори проростають, формуючи базидії з базидиоспорами.

Залежно від ступення  ураження збудника втрати урожаю можуть становити - 0.3-1 т/га.

 

 

Більш детально: 

Іржа злаків є звичним явищем для території України. Незважаючи на те, що селекція пшениці на стійкість до певних видів іржі досягла суттєвого успіху, проблема ураження іржастими захворюваннями лишається дуже актуальною.

Зазвичай хвороба проявляється у весняний період у вигляді бурих і жовтих пустул (залежить від збудника). Останнім часом дедалі частіше гриб проявляється вже на ранніх фазах в осінній період, що є наслідком скорочення періоду між збиранням урожаю та сівбою. Дана тенденція пов’язана з кліматичними змінами, які спостерігаються протягом декількох останніх років.

В осінній період іржа на листі проявляється у вигляді точкових хлорозів, що дуже схожі на первинні симптоми ураження септоріозом. Відмінністю між цими хворобами є те, що після проходження інкубаційного періоду, який у іржі триває від 5 до 15 днів, на поверхні листків з’являються пустули з урединіоспорами. Спори патогену здатні проростати за наявності краплинної вологи та температури +4–18 С, що спостерігалося в осінній період. . Варто зазначити, що інфікування рослин відбувається від злакових бур’янів, рослинних решток і падалиці культурних рослин. Перші симптоми ураження  проявлялися на нижніх листках і з часом мігрували до верхнього ярусу.

У  фазі розвитку від 2-го листка до кущення (ВВСН 12–25), рівень ураження може становити — 1 і 2 бали. В уражених рослин є загроза загибелі під час перезимівлі. Розмір урединій може коливатись від 2 до 10 мм. Слід зауважити, що при пізньому осінньому зараженні рослин урединіоспори утворюються лише навесні, адже грибниця патогену здатна добре переносити низькі температури. Утворення нових спор навесні відбувається відразу після відновлення вегетації.

Шкодочинність іржі проявляється у зменшенні асимілятивної поверхні листя, підвищенні транспіраційного коефіцієнта, скручуванні листя, внаслідок чого відбувається порушення водного балансу та фотосинтезу, що є причиною відмирання листків рано навесні, зменшення кількості продуктивних пагонів і раннього перезараження здорових рослин у посіві. 

 

Ознаки хвороби: 

 В основному на стеблах, рідше на листках, листкових піхвах, колоскових лусочках видно розташовані лінійно цегляно-червоного або темно-коричневого кольору пустули. В кінці вегетації пшениці в місцях утворення пустул з'являються чорні випуклі довгасті подушечки - теліопустули з теліоспорамі. При сильному розвитку хвороби вони зливаються в чорні смуги.

Уражують: 
З’являється хвороба переважно на листках, рідше — на листкових піхвах та стеблах.
Розвиток: 

На молодому листі проміжних господарів видно яскраво-жовті плями. На них з'являються темно-жовті спермогонії. У спермогонії утворюється велика кількість дрібних, одноклітинних спормацій (відбувається безстатевий процес розмноження). Через кілька днів з нижнього боку листків на цих плямах формуються білувато-жовті еціі з ецідіоспорамі. Вони поширюються вітром по посівах зернових, потрапляють на листя пшениці і при наявності  вологи проростають і заражають пшеницю. У місці зараження розвивається грибниця патогена, на якій формуються уредініі з уредініоспори. Вони довгастої форми, одноклітинні, з жовтуватою, злегка шиповатой оболонкою. Уредініоспори, поширюючись вітром, заражають нові злаки, на яких через 10 днів утворюються нові пустули гриба. За час вегетації пшениці можуть відтворюватися кілька генерацій урединиоспор. Збудник стебловий іржі - високоспеціалізований паразит з численними формами, приуроченим до ураження різних злаків. У гриба ідентифіковано кілька спеціалізованих форм (forma specialis - f. Sp.) І безліч фізіологічних рас. Наприклад, пшеницю і ячмінь заражає f. sp. tritici , жито і ячмінь - f. sp. secalls, овес - f. sp. avenae.

Поширення: 
Поширена повсюди, особливо в Лісостепу, на Поліссі, а в степовій зоні — в умовах зрошення.
 
Природні вороги: 
Відсутні
Проміжні господарі: 
Падалиця, злакові бур'яни та проміжні рослини-господарі: кривоцвіт, костриця лучна та інші злакові трави.
Заходи захисту: 

Дотримання сівозміни та агротехніки вирощування озимої та ярої пшениці та інших злакових; пожнивне лущення стерні з подальшою глибокою зяблевою оранкою; просторова ізоляція полів з озимими та ярими культурами; своєчасне знищення бур'янів.

Перелік стійких сортів

пшениця озима

пшениця яра

пшениця дворучка

Рекомендовані препарати