Іржа картоплі
Ржавчина — болезнь выявлена на культурных сортах картофеля в Южной Америке (Перу, Боливия, Колумбия, Мексика, Эквадор, Коста-Рика, Парагвай) и в Индии на Solanum xanthosarpum. В Эквадоре ржавчина отнесена к наиболее вредоносным болезням картофеля. В годы с благоприятными условиями она наносит значительный экономический ущерб этой культуре.
Заболевание наиболее сильно вредит в районах, находящихся выше 3000 м над уровнем моря. Оптимальными условиями для развития ржавчины являются: температура 12°С и влажность воздуха 70%. Поражает заболевание в основном листья. На них образуются пустулы желтовато-бурого или темно-бурого цвета, диаметром от 1 мм до 1 см. Вокруг пустул ткань листа становится хлоротической, а затем отмирает. Позже листья полностью засыхают и опадают.
Вызывает ржавчину гриб Puccinia Pitteriana Henn, (базидиальные грибы). Телейтоспоры эллипсовидные, размером 18—25x26—35 мкм. Базидиоспоры округлые, размером 8—10X11 —13 мкм. Телейтоспоры прорастают при 4—24°С, оптимально при 8—12°С.
Кроме культурных сортов картофеля, ржавчина поражает Solanum andigenum, S. curtilobum. S. juzeperukii, S. demisum, S. antipovierii, S. malnezense, S. schickii, S. gebberulosum, S. simplicifolium, S. commersonii, S. parodii, S. vernei, S. tamatinae, S. cardiophyllum, S. ehrenbergii, S. phureja, S. caripense, S. nigrum americanum, Licopersicum esculentum.
Одним із способів захисту картоплі є дотримання сівозміни. Картопля належить до культур, які не дуже реагують на беззмінне вирощування (монокультуру). Але при цьому в грунті накопичуються збудники різних захворювань і хвороб. Тому картоплю слід вирощувати на тому ж самому полі не раніше як через 3-4 роки. Кращими попередниками для картоплі є культури, які не уражаються спільними з нею захворюваннями: озимі та зернобобові культури, оборот пласта багаторічних трав, злакобобові суміші, турнепс, люпин, цукрові буряки. При вирощуванні картоплі після згаданих культур зменшується запас інфекції в грунті. Сівозміни мають велике значення при захисті картоплі для обмеження поширення чорної ніжки, кільцевої та бурої бактеріальної гнилей, ризоктоніозу, звичайної парші, альтернаріозу, картопляної та стеблової нематод, функціональних захворювань.
