Іржа конюшини
Червона конюшина уражується різними видами іржі, але найчастіше грибом Uromyces fallens (Desm.) Кепі, Syn., U. trifolii (Hedw.) Lev. весь цикл розвитку якого відбувається на конюшині. Весняна стадія гриба трапляється дуже рідко. Літня стадія з'являється в червні, але найбільший розвиток іржі буває на другому укосі. У дощове літо конюшина дуже уражується іржею, через що значно погіршується якість насіння, а його врожайність зменшується на 50—70%. Грибниця іржі зимує на живих рослинах, на рештках сухих рослин зимують зимові спори. Зрідка червона конюшина уражується грибом Uromyces minor, який має лише весняну та зимову стадії розвитку. Біла конюшина уражується грибом Uromyces trifolii repentis. На ній часто зберігається весняна стадія у вигляді яскраво-жовтих ецидій та пустул літньої й зимової стадій гриба. Іржа конюшини проявляється до цвітіння. Хвороба дуже шкідлива, тому що викликає усихані листя, квіткових голівок і навіть усієї рослини. Утрати сіна від іржі можуть досягати 30%. Іржа різко знижує зміст у сіні протеїну, глюкози, цукру і крохмалю. Врожай насіння може знижуватися на 70-85%. Хвороба дуже шкідлива. Вона спричинює всихання листків, квіткових головок, окремих пагонів і навіть цілих рослин. Недобір зеленої маси може становити близько 30%, а квіткових головок — до 60%. У сіні різко знижується вміст протеїну, глюкози, цукру і крохмалю. Врожай насіння інколи зменшується на 70% і більше. Менш уражується тетраплоїдна конюшина сорту Кимач.
На нижньому боці листків, а згодом і на верхньому, а також на інших частинах рослин утворюються бурі пустули, які часто зливаються одна з одною. Уражені листки всихають і опадають. При сильному ураженні стебел та квітконіжок всихають квіткові голівки, окремі пагони.
До кінця вегетації конюшини на уражених частинах рослин з'являються темно-коричневі пустули — телії, що часто зливаються у суцільні плями. У них формуються кулясті чи еліптичні, одноклітинні, 21-27 х 18-21 мкм, теліоспори із світло-коричневою, гладенькою або дрібнобородавчастою оболонкою. Ніжки теліоспор безбарвні і легко відламуються. Гриб зимує у вигляді теліоспор, які навесні проростають й утворюють базидії з базидіоспорами. Від останніх відбувається ураження листків конюшини і починається розвиток еціальної стадії.
Дотримання сівозміни з поверненням конюшини на попереднє місце не раніше як через 3–4 роки, просторова ізоляція насінників від фуражу, а також посівів першого року від другого і третього. У ранньовесняний період слід підживлювати рослини мінеральними добривами та боронувати суцільні посіви із знищенням на узбіччях полів усіх виволочок, що сприяє зменшенню чисельності патогенів у посівах. У період вегетації проводиться систематичне обстеження посівів для оцінки фітосанітарного стану та своєчасне застосовування заходів захисту. У районах інтенсивного поширення на насінниках борошнистої роси, церкоспорозу, іржі, аскохітозу, жовтої і бурої плямистостей, антракнозу посіви обприскують у фазі стеблування тілтом. Рекомендується обмолочування насінників й очищення насіння відразу ж після збирання. Насіння, у якому виявлено склероції збудника раку, вибраковують. Ефективним є протруєння насіння.
