Моніліоз кісточкових

Інформація
Опис та ознаки
Заходи захисту
Препарати

Інші назви:

Сіра гниль вишні.

Назва російською мовою:

Монилиоз вишни.

Уражують рослини:

Вишня звичайна

закритого і відкритого грунту

Збудники хвороб:

Monilia cinerea Bon. f. mali., Monilia fructigena Pers..

Група хвороб:

гриби

Основна хвороба:

Гниль сіра, Моніліоз.

Шкідливість хвороби проявляється у відмиранні суцвіть, зав’язей, плодових гілочок, загниванні плодів у саду і під час їхнього зберігання. Втрати врожаю сприйнятливих сортів можуть досягати 85 відсотків. Розрізняють весняну форму моніліозу, що проявляється у вигляді по-буріння і відмирання суцвіть, засихання листків і молодих пагонів (моніліальний опік), та більш типову літню — під час дозрівання плодів (плодова гниль). Чи не щороку хвороба уражує майже 40% плодів зерняткових і понад 15% плодів кісточкових культур. Збудниками хвороби є гриби роду Monilia, зокрема M. fructigena (Pers.) Pers. і M. cinerea Bonord. У саду збудник хвороби зберігається у муміфікованих плодах (опалих або на дереві). Навесні на них формується конідіальне спороношення, яке є первинним джерелом інфекції.

Більш детально:

Зимує патоген в уражених органах рослин грибницею, яка навесні утворює нове конідіальне спороношення, що є джерелом інфекції. Рідко в південних районах країни можуть зимувати конідії. Сприятливою для швидкого розвитку моніліозу навесні є прохолодна й волога погода під час цвітіння. Низькі температури затримують фазу цвітіння, а висока вологість (особливо під час дощів і туманів) сприяє швидкому формуванню конідій та їх поширенню.Протягом літа гриб M. cinerea спричинює подальше ураження пагонів і гілок, а особливо плодів. На останніх спочатку з'являється невелика бура пляма, яка швидко збільшується й вкриває весь плід. На його поверхні з'являються попелясто-сірі подушечки. Гнилі плоди зморщуються, засихають, висять на гілках до весни. Ураження плодів монілюзом часто називають сірою плодовою гниллю.Крім M. cinerea, збудником моніліозу кісточкових культур може бути і M.fructigena West. Цей гриб утворює більші подушечки жовто-палевого кольору, що розміщуються концентричними колами.Плоди кісточкових уражуються моніліозними грибами, як правило, у місцях пошкоджень, а також при стиканні здорових і хворих плодів. Ті, що мають восковий наліт, уражаються менше.

Ознаки хвороби:

На поверхні уражених плодів утворюється невелика бура пляма, яка швидко розростається і через декілька днів охоплює увесь плід. Такі плоди розм’якшуються, повністю втрачають смакові якості і загнивають, а на їхній поверхні через 8–10 днів утворюються світло- або брудно-жовті подушечки спороношення збудника хвороби. Їхній розмір — 1–3 мм, складаються вони з великої кількості конідій, з’єднаних між собою у ланцюжки. З часом уражені плоди, особливо зерняткові, засихають, зморщуються і муміфікуються.

Розвиток:

Розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість повітря (понад 75%) і підвищена температура повітря (24… 28°С). У зв’язку з коротким інкубаційним періодом (3–5 днів) хвороба швидко поширюється у саду. Конідії легко змиваються дощем, розносяться вітром і комахами, потрапляючи на здорові плоди. Їхньому зараженню сприяють різні механічні пошкодження покривних тканин, зокрема комахами (казарки, самки яких відкладають яйця у м’якоть плодів; листовійки та ін.), птахами, градом тощо, або тісний контакт здорових і уражених плодів. Також збудник моніліозу може проникати у плоди яблуні і груші через тріщини, спричинені паршею або неоптимальним водним режимом. У сховищах за несприятливих умов для розвитку грибів роду Monilia на уражених плодах спороношення грибів (подушечки) зазвичай не формується, а плоди набувають глянцево-чорного забарвлення і муміфікуються.

Поширення:

Захворювання переносить зиму в сухих плодах. Після чого суперечки переходять в квітки, в результаті все дерево стає хворим, окремі частини якого буріють, в'януть, засихають. Процес відновлюється, чому «допомагають» комахи і вологе повітря (тому що є сприятливим середовищем для розмноження грибів). Кора стає потрісканої, з напливами, з'являється смолиста виділення – камедь. Захворювання можна перемогти, якщо позбавлятися від нездорових пагонів через 20 днів після цвітіння, а також восени; розорювати землю з листям; обприскувати рослину до і після цвітіння.

Поріг шкодочинності:

Моніліоз — дуже шкідливе захворювання. Недобір врожаю щорічно становить 20-30, а в окремих господарствах — 50-70%.

Заходи захисту:

Проти хвороби восени видаляють і знищують уражені й висохлі плодові гілочки, пагони, гілки та плоди. Ефективні осіння зяблева оранка й обкопування пристовбурних ділянок дерев із заорюванням у грунт опалих листків та уражених плодів. Навесні після цвітіння— повторне вирізування і знищення уражених моніліальним опіком гілочок.Хімічна обробка дерев на початку порожевіння пуп'янків, після цвітіння і через місяць після другого обприскування.

Серед сортів кісточкових плодових культур є відносно стійкі до моніліозу, зокрема, вишня — Анадольська, Шпанка рання та ін.; слива — Ренклод ранній, Угорка звичайна, Персикова та ін.; абрикоса — Червонощока, Нікітська та ін.; персик —Чемпіон ранній, Радянський, Глінка та ін.