До недавнього часу піренофороз найбільшу свою шкідливість проявляв у південних регіонах України, але у зв’язку із змінами клімату та підвищенням температурного режиму, жовта плямистість набуває поширення у інших регіонах вирощування пшениці, у тому числі і у зоні Лісостепу

Ураження пшениці піренофорозом можна помилково прийняти за септоріоз. Жовта плямистість - це грибкове захворювання, яке уражає листки, стебла та зернівки пшениці. Зимує збудник на рослинних рештках пшениці, насінні. Восени на листках формуються дрібні, часто рясні псевдотеції, що піднімаються над поверхнею листка. Ранньою весною в них утворюються аски з 8 аскоспорами. Весною, під час дощів, дозрілі аскоспори вистрілюють на віддаль до 15 см, попадаючи на молоді листки проростають та інфікують рослину. Зараження протікає при наявності періоду підвищеної вологості протягом 6-48 годин.

Ураження пшениці піренофорозом можна помилково прийняти за септоріоз. Жовта плямистість - це грибкове захворювання, яке уражає листки, стебла та зернівки пшениці. Зимує збудник на рослинних рештках пшениці, насінні. Восени на листках формуються дрібні, часто рясні псевдотеції, що піднімаються над поверхнею листка. Ранньою весною в них утворюються аски з 8 аскоспорами. Весною, під час дощів, дозрілі аскоспори вистрілюють на віддаль до 15 см, попадаючи на молоді листки проростають та інфікують рослину. Зараження протікає при наявності періоду підвищеної вологості протягом 6-48 годин. Симптоми хвороби проявляються через 5-7 діб після зараження. Спочатку з’являються дрібні темно - коричневі плями з жовтим ореолом, інколи розміром до 1,5 см, ромбоподібної форми. Плями можуть бути у вигляді смуг, займати 30-50% листкової поверхні. На різних сортах пшениці симптоми можуть бути різні. Інфіковане листя у міру збільшення зони ураження відмирає, починаючи з верхівки. Ближче до кінця сезону на листках, або ж на частинах утворюється оливково-бурий і навіть чорний наліт.

Більш детально:

Прояв піренофорозу у південному та східному регіонах спостерігається в більш ранніх фазах пшениці 30-32 ВВСН. На іншій території після 32-ї фази ВВСН, найчастіше в 37 ВВСН. Найбільшу шкодочинність завдає в фазу 37-39 ВВСН – вихід прапорцевого листка.

Втрати врожаю від піренофорозу фахівці оцінюють так:
маса тисячі насінин – 14-31%;
кількість зерен у колосі – 3-11%;
зменшення кількості пагонів – 17-18%;
скорочення періоду наливу зерна на 3-6 діб;
втрата врожаю зерна – 20-50%, а під час епіфітотій – до 65%.

Ознаки хвороби:

Симптоми хвороби проявляються через 5-7 діб після зараження. Спочатку з’являються дрібні темно - коричневі плями з жовтим ореолом, інколи розміром до 1,5 см, ромбоподібної форми. Плями можуть бути у вигляді смуг, займати 30-50% листкової поверхні. На різних сортах пшениці симптоми можуть бути різні. Інфіковане листя у міру збільшення зони ураження відмирає, починаючи з верхівки. Ближче до кінця сезону на листках, або ж на частинах утворюється оливково-бурий і навіть чорний наліт.

Плями можуть бути у вигляді смуг, займати третину або навіть більше половини листкової поверхні. До кінця сезону на сильно розрослих плямах і іноді після того, як лист повністю усохне, з’являється оливково-бурий наліт конідіального спороношення. На листі рослин, що мають стійкість до хвороби, плями розростаються незначно або залишаються без змін, особливо на прапор-листі. Гриб може викликати ураження колоскових луски. На них плями подовжені або у вигляді штрихів. 2-4 х 1-2 мм, не розростаються.

Уражують:

Хвороба уражує листки.

Розвиток:

Оптимальні умови для зараження та розвитку хвороби – часті дощі, підвищена вологість і температура, а також вітряна погода. Сприятливою для розвитку хвороби є температура повітря від + 5 до +28...+30°С, а оптимальною - + 21, + 23°С.

Поширення:

Джерело інфекції – рослинні рештки, ґрунт, насіння. Патоген зберігається на рослинних рештках більше двох років і з повітряними потоками може переноситись на великі відстані. Зараження відбувається сумкоспорами, конідіями, які поширюються за допомогою вітру, дощу, комах.

Заходи захисту:

Для ефективного захисту пшениці озимої та ярої від збудника піренофорозу необхідно постійно проводити фітосанітарний моніторинг посівів у період можливого першого прояву хвороби і для спостереження за її розвитком. Це є важливим прийомом своєчасного виявлення і ефективного контролю інфекції для проведення захисних заходів. Необхідно створювати та висівати у виробництві сорти з підвищеною стійкістю проти захворювання, ретельно знищувати та заорювати пожнивні рештки, дотримуватись сівозміни, обробляти посіви дозволеними до застосування фунгіцидами. Враховуючи агресивність даного захворювання, при виборі засобів захисту, перевагу слід надавати препаратам з двома-трьома діючими речовинами: протіконазол + тебуконазол + спіроксамін; протіконазол + прохлораз; пікокстробін + ципроконазол; тріафол + карбендазим; флуоксастробін + тебуконазол; солетенол + пропіконазол + ципроконазол та інші.