Сажка летюча жита

Сажка летюча жита Рис.1
Сажка летюча жита Рис.2
Інші назви: 
Тверда (смердюча) сажка.
Назва російською мовою: 
Пыльная головня .
Назва латиною: 
Ustilago tritici (Pers., Jens).
Назва англійською мовою: 
Loose smut.
Уражують рослини: 
закритого і відкритого грунту
Збудники хвороб: 
Група хвороб: 
Основна хвороба: 

Хвороба виявляється рідко на поодиноких рослинах жита у фазу колосіння на нижній частині колосків у вигляді руйнування їх частини, перетворення їх у порошисту чорну спорову масу теліоспор. У здоровій верхній частині колоска, як правило, насіння не формується.

Збудником летючої сажки є гриб Ustilago vavilovi Jacz. Зараження рослин збудником летючої сажки відбувається під час цвітіння. Потрапляючи на приймочку квітки, теліоспора проростає, і гриб проникає у зародок насінини. Уражені насіннєві зародки не гинуть, грибниця патогену не перешкоджає нормальному формуванню зародка і насіння. Але у зародку такого зерна (у щитку або підсім’ядольному коліні) містяться гіфи гриба. Інфіковане насіння за формою, кольором, виповненістю і масою не відрізняється від здорового. Гіфи гриба можуть міститися не лише в зародку, а також і в перикарпії, ендоспермі, алейроновому шарі, насіннєвій оболонці. Грибниця патогену перебуває в насінні у стані спокою і може зберігатися понад три роки. Джерелом інфекції хвороби є заражене насіння (внутрішня інфекція).

Якщо заражене насіння висівають у ґрунт, починає проростати зерно, і пробуджується грибниця патогену, яка спочивала. Гіфи гриба міжклітинниками дифузно поширюються в рослині. Досягаючи конуса наростання, гриб руйнує всі або частину елементів колоса, за винятком стрижня, гіфи патогену згодом видозмінюються і розпадаються на величезну кількість теліоспор. Фаза колосіння, як правило, настає першою у хворих, а згодом — у здорових рослин.

 

 

 

Ознаки хвороби: 

Хвороба вражає тільки колос. Перші симптоми ураження злакових з'являються на стадії виколошування. Уражені рослини виколошуються раніше здорових. Колосся в них має трохи сплющений вид, окремі колоски стають неприродно пухкими, лусочки розсуваються. Якщо такий колосок роздавити, виділятиметься каламутна рідина буро-оливкового кольору, яка має неприємний запах.

Згодом всі частини колосу, за винятком стрижня, перетворюються в чорну порошисту масу з теліоспорами, а колосся виглядає як обгоріле. На фазі виходу пошкодженого колосу з піхви чорна спорова маса знаходиться в мішечку, що утворився замість зерна та має тонку оболонку. Він легко руйнується, після чого теліоспори розлітаються.

 

Уражують: 
Колос
Розвиток: 

Оптимальні умови для зараження рослин збудником летючої сажки: відносна вологість повітря 60–85%, температура повітря у фазу цвітіння рослин 22–27 °С. Уражені летючою сажкою рослини не утворюють зерна, надземна маса їх на 20–40% менша, ніж здорових. Існують також і приховані недобори: деякі рослини одужують, але якість і кількість врожаю знижуються, підвищується сприйнятливість до інших хвороб.

Поширення: 
Поширена в усіх зонах вирощування пшениці, ячменю, жита.
 
Заходи захисту: 
  • вибір для посіву гібридів та сортів, стійких до зараження летючої сажкою;

  • дотримання оптимальних термінів та способів посіву насіннєвого матеріалу;

  • своєчасне внесення підгодівель, що містять важливі мікроелементи: бор, марганець, мідь, залізо, кобальт та інші;

  • дотримання сівозміни та правильний вибір попередників;

  • своєчасний збір врожаю та ретельне загортання пожнивних залишків в ґрунт;

просторова ізоляція посівів не менше ніж на 0,5 км.

Рекомендовані препарати