Опис та характеристика рослини алое гiбридне

Історична «батьківщина» алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острова Сокотра, Макаронезії та на півдні Аравійського півострова. Але завдяки декоративним та цілющими властивостями, а також порівняно легкому і швидкому розмноженню багато видів алое були натуралізовані в країни Середземномор'я, Індії, на острів Цейлон, в Мексику, на Кубу. Одним із стародавніх лікарських рослин є алое справжнє, або Барбадоське (A. vera = A. barbadensis). Воно було завезено іспанцями до Європи, звідки поширилося на острів Барбадос і в багато країн Південно-Східної Азії. Деякі види культивували в СРСР (Закавказзя) як лікарські рослини.

З соку листків алое добувають препарат сабур, або алое, який вживається як проносне та жовчогінне. В народній медицині сік листків алое деревовидного (A. arborescens), що вирощують в кімнатах під назвою столітника, використовують для лікування ран, при туберкульозі легень і шкіри. Лікарський препарат, який часто називають «гірке алое» — сильний проносний засіб. Український вчений В. П. Філатов одержав з листків цієї рослини, після витримування їх в темряві при зниженій температурі, препарат, який містить біогенні стимулятори. Він підвищує активність організму. Вживається при різних, зокрема очних, захворюваннях. Вводиться підшкірно.

застосовують, як в традиційній, так і в народній медицині, в косметичних засобах, при створенні всіляких ранозагоювальних, бактерицидних, регенеруючих, протизапальних препаратів. Різноманітність цілющих властивостей соку алое застосовують для поверхневих обробок опіків, проти виразок. Використовувати сік алое внутрішнім шляхом треба в не великій кількості і за рекомендаціями лікаря.