Опис та характеристика рослини Анiс звичайний

Переглянути інформацію щодо вирощування культури анiс.
Інша назва (народні назви): 
бедрінець ганус, аніс, ганиж, ганус, чанус.
Назва на латині: 
Anisum vulgare Gaertn..
Назва на російській мові: 
анис обыкновенный, бедренец анисовый.
Назва на англійській мові: 
Anise.
Історія: 

Батьківщина анісу — країни Малої Азії на Східного Середземномор'я. Як прянощі та лікарський засіб почав використовуватися ще в античні часи. Від римлян аніс потрапив до решти країн Європи. Зараз його вирощують в Іспанії, італії, Туреччині, Єгипті, Індії, Китаї, Мексиці, Чилі, США, Лівані, Греції,Ю на Кипрі, Молдові, в Середній Азії та на Кавказі, а також в багатьох інших країнах. Цікаво, що в ряді східних країн — Індії, Ірнаі, Індонезії не розрізняють аніс та фенхель.

В Україні відомий з часів Київської Руси, але у значних кількостях почав вирощуватися разом з коріандром лише з ХІХ століття.

Лікарські властивості: 

В медицині аніс використовується у вигляді відварів, настоянок, анісової олії, сиропів, крапель. Входить до багатьох ліків і зубних паст для покращення їх смаку.

Аніс має вітрогонну, послаблюючу, спазмолітичну, анестизуючу дію, відхаркуючі та анестизуючі властивості. Аніс стимулює травлення, знімає спазми при шлункових чи кишкових коліках, покращує апетит та зменшує метеоризм. Він використовується для лікування застуди, нежитю та захворювань верхніх дихальних шляхів, кашлю, бронхітів. Відвар анісу покращує лактацію в матері під час годовування немовлят. Анісовий чай використовується для зниження температури, і як сечогінний, протиспазматичний та заспокоюючий засіб, а також для зменшення менструальних болів, нормалізації сну та зняття стресу. Препарати з плодів анісу допомагають при запаленнях нирок та сечового міхура, виводять пісок, стимулюють секреторні функції печінки та підшлункової залози.

Однак аніс має і протипоказання, його слід обережно використовувати, особливо при хворобах шлунку та дванадцятипалої кишки, колітах, при підвищеному згортанні крові та захворюваннях серця. Анісове масло може викликати алергію.

Анісову олію використовують у косметиці, вона покращує пружність шкіри та нормалізує водно-сольовий та ліпідний обмін.

Стебло: 
в нього пряме, округле з боріздочками, розгалужується у верхній частині. Загальна висота рослини 30-70 сантиметрів.
Листки: 
Прикореневе листя анісу — округло-серцевидне, середнє — клиновидне, розсічене з короткими черенками, верхні листочки трироздільні і без черенків. Квіти в анісу дрібні, білі або ж рожевуваті, зібрані в складні зонтики з 6-16 променями.
Коренева система: 
Аніс має тонкий, слабкорозгалуджений корінь,
Квітки: 
Квіти в анісу дрібні, білі або ж рожевуваті, зібрані в складні зонтики з 6-16 променями.
Плоди: 
Плід — двосім'янка яйцевидної форми з слабковиділеними ребрами, має довжину 3-4 міліметри і діаметр 1,5-2,5 міліметри.
Цвіте: 
Цвіте в червні - липні, плоди дозрівають в серпні

Анiс звичайний - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Культура: анiс
Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона
Артек З, П: 366366 - Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук 1999 лік, x сс П