Опис та характеристика рослини Буркун лікарський

Назва роду утворена від двох латинських слів, одне з яких означає «мед», а друге є римською назвою конюшини. Видова назва у перекладі з латинської — «аптечна», «лікарська» (дана рослині за цілющі властивості).

Буркун — медоносна, ефіроолійна і лікарська рослина.Чай з напару квіток буркуна п'ють при грудних хворобах. Квітки буркуна в невеликих дозах входять у різні грудні суміші лікарських рослин. На селах сухі розтерті квітки буркуна додавалися для аромату до тютюну. На Кавказі їдять сирі варені молоді корені буркуну.

Використовують траву, квітки.

Хімічний склад рослини: трава містить кумарини, ефірну олію, похідні пурину, ліпоїди, білок, органічні кислоти.

Дія: відхаркувальна, пом 'якшувальна, седативна, знеболююча, протизапальна, вітрогінна, антикоагулянт-на, протисудомна, кардіотонічна, діуретична.

Застосування: настій трави - при стенокардії й тромбозі коронарних судин. Трава входить до складу лікувальних сумішей при бронхіті, туберкульозі легень, болях у шлунку, набряках, ревматизмі, наривах, пухлинах суглобів тощо. Сировина йде на виготовлення зеленого витяжного пластиря, входить до складу кардіопротекторного засобу "Кардіофіт". У народній медицині використовують при кашлі, мігрені, безсонні, гіпертонії, клімактеричних розладах, хворобах яєчників, запаленнях молочних залоз, як засіб, що стимулює виділення молока у матерів-годувальниць. Зовнішньо - для компресів, примочок при фурункулах, герпесі, тріщинах заднього проходу, для пом'якшення та розсмоктування затвердінь, абсцесів; мазь — при простуді і порізах. Молоде листя та суміш сухого листя й суцвіття рекомендовані для вітамінних салатів, супів, окрошок, приправ, компотів. Настій квіток на олії прискорює, дозрівання фурункулів.

з червня по серпень, суцвіття – багатоквіткова китиця, квітки дрібні, жовті.

насінням.