Опис та характеристика рослини Диня звичайна

Батьківщиною вважається Африка і Ост-Індія. Перша згадка (лат. pepones) зустрічається в Біблії. На наших теренах диня почала поширюватися з XVI ст. Уроженка тропічної та субтропічної Африки, диня з давніх часів підкорювала серця гурманів. Ще в давності дикорослу диню по достоїнству оцінили за її смак. Відомо, що плоди дині приносили в Єгипті в дар богам, а у Вавилоні їм приписували божественну властивість зберігати в собі Світло.

Потім землероби Північної Індії та Середньої Азії почали вирощувати культурні сорти дині. Поступово ця баштанних культур завоювала всю Середню та Малу Азію і схід аж до Китаю. В Європу і Росію диню завезли тільки в середні XVI століття.

Цей ароматний і яскравий плід прийшовся до вподоби королям, і вони стали вишуканими ласощами при дворі. У Франції диню вирощували на Версальським городі, а Росії при царі Олексій Михайлович — в теплицях під Москвою.

Десертна культура для зберігання, переробки та споживання у свіжому вигляді

З лікувальною метою використовують плоди. Вживають плоди свіжими; про запас в'ялять, сушать, переробляють на цукати, варення, джеми, маринади тощо. Рослина неофіцинальна. М'якоть дині містить багато заліза, калію, кальцію, магнію, вітамінів групи В, С і А, каротин і пектини. Завдяки їм, диня є засобом профілактики серцево-судинних захворювань, знижує рівень холестерину в крові і запобігає розвитку атеросклерозу, заспокоює нервову систему, нормалізує роботу кишечника, а також виводить токсини. Плід дині посівної використовують як помірно послаблюючий, сечогінний та жовчогінний засіб при захворюваннях сечовивідних шляхів, серцево-судинної системи і жовчних шляхів, при порушенні обміну речовин (подагра, нирковокам'яна хвороба тощо), при геморої, хворобах горла й хронічному кашлі та від глистів. Ніжна клітковина посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню холестерину. Завдяки наявності в дині великої кількості фолієвої кислоти її корисно вживати при малокрів'ї, захворюваннях печінки та при атеросклерозі. Надмірне вживання дині спричинює болі в животі, пронос.

З косметичною метою сік дині посівної використовують для видалення пігментних плям, вугрів та ряботиння.

у липні — серпні

Насіннєве.

Вимоги до температури. Диня – теплолюбива культура, насіння якої проростає за мінімальної температури ґрунту 16-170С, оптимальна 25-300С. Вимоги до вологи. Диня – посухостійка рослина. Для нормального розвитку кавунів треба, щоб вологість ґрунту в шарі 0-70 см була на рівні 50-65% повної польової вологоємності. Транспіраційний коефіцієнт – 600. Вимоги до світла. Дині – дуже вибагливі до світла, відносяться до рослин короткого світлового дня. Скорочення світлового дня до 8 годин гальмує розвиток рослин. Вимоги до ґрунту. Найкращими ґрунтами для вирощування динь є родючі чорноземи, проте добре розвинена коренева система дає змогу засвоювати поживні речовини і з досить бідного ґрунту. Малопридатними для вирощування динь є важкі суглинкові та надмірно зволожені ґрунти з близькими заляганням підґрунтових вод.