Опис та характеристика рослини гiацинт

Гіацинти – одні з найбільш ранніх весняних квітів.

Батьківщина гіацинтів – Близький Схід, Південна Африка та Середземномор'я, але Голландія так багато зробила для їх популяризації, що її за правом можна назвати світовим «Гіацинтовим центром».

Найбільшу кількість сортів і різновидів гіацинтів виведено саме в Нідерландах, і щороку з голландського міста Гарлема розсилаються по світу мільйони цибулин гіацинтів. Щільні цибулини гіацинтів складаються з соковитого нижнього листя, а квітуче стебло (30 см заввишки), що є продовженням денця, після цвітіння відсихає разом із вузьким, спрямованим догори листям, що сидить при стеблі в самому низу, але в куточку верхнього листа, на стеблі всередині цибулини утворюється брунька, що поступово перетворюється на цибулину, яка цвістиме наступного року.

У куточках інших листків часто теж утворюються слабкі цибулини, так звані дітки, які можна відокремлювати і використовувати для вегетативного розмноження.

Квітки гіацинту зібрані в верхівкові китицеві суцвіття, що мають форму циліндра або конуса. Оцвітина квітки є яскраво забарвленою дзвоновою лійкою з відігнутими лопатями.

Відтінки забарвлення гіацинта мають широку палітру: білі, червоні, рожеві, лілові, сині, блідо-жовті... За формою квіток гіацинти бувають простими і махровими.

Плід гіацинта – тригніздовий, у кожному гнізді – по дві насінини з ніжною шкіркою.

Гіацинт (лат. Hyacinthus) – рід цибулинних багаторічників з родини Холодкові, хоча раніше його виділяли в окрему родину Гіацинтові або включали до родини Лілійні. З давньогрецької назва квітки перекладається як «квітка дощів». Ім'я своє гіацинт отримав на честь героя давньогрецького міфу: жив у ті далекі часи прекрасний юнак Гіацинт, син царя Спарти, юний друг бога Аполлона. Той часто спускався з небес і вчив Гіацинта метати диск. Під час одного тренування Аполлон метнув диск, і Гіацинт кинувся за ним, щоб підняти і принести Аполлону, але бог Західного вітру, таємно закоханий у царевича, в припадку ревнощів повернув диск так, що той розбив юнакові голову. Гіацинт спливав кров'ю на руках свого всемогутнього друга, який не міг врятувати його... Убитий горем і сповнений ніжності Аполлон створив із крові Гіацинта дивовижної краси квітку і дав їй ім'я загиблого юнака.