Опис та характеристика рослини Гіркокаштан звичайний

Гіркокаштан звичайний Рис.1
Гіркокаштан звичайний Рис.2
Гіркокаштан звичайний Рис.3
Гіркокаштан звичайний Рис.4
Гіркокаштан звичайний Рис.5
Гіркокаштан звичайний Рис.6
Інша назва (народні назви): 
кінський каштан звичайний.
Назва на латині: 
Aesculus hippocastanum L..
Назва на російській мові: 
конский каштан обыкновенный.

Гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum) – красиве листопадне дерево родини Hippocastanum (гіркокаштанові), висотою до 30 м, з широкою густою кроною і темно-бурою корою.

В Україні гіркокаштан часто називають просто каштаном, але згідно з біологічною класифікацією каштан і гіркокаштан не є близькими родичами, а належать до різних родин, більше того різних біологічних порядків.

Гіркокаштан звичайний походить з Греції. В нашій країні це дерево вирощують як декоративну рослину в садах і парках.

Історія: 

Найстарішим існуючим на 2015 рік гіркокаштаном Києва вважається каштан Петра Могили, який за легендою був посаджений митрополитом Петром Могилою, тобто не пізніше 1647 року. Дерево знаходиться на території Свято-Троїцького монастиря в Китаївській пустині.

Іншими довгожителями є каштани Києво-Печерської лаври, вчені припускають, що їх вік може становити 300 років.

Дослідник київської старовини Анатолій Макаров посилаючись на працю Максима Берлінського „Історія міста Києва“ написану в 1800 році стверджує, що поява гіркокаштанів у маєтках заможних киян припадає на XVIII сторіччя, або навіть раніше.

Масова ж висадка гіркокаштанів на вулицях Києва відбулася у першій половині XIX століття. Їх поява, згідно з міською легендою, пов'язана із візитом до міста імператора Російської імперії Миколи І навесні 1842 року.[8]. Київський генерал-губернатор Бібіков сушив голову над тим, чим би приємно здивувати царя. Було вирішено на честь гостя зробити нову вулицю і обсадити її каштанами, які на той час були екзотикою в Російській Імперії. До міста терміново завезли саджанці. Під наглядом офіцерів солдати посадили їх уздовж нової вулиці (нинішній бульвар Тараса Шевченка).

Але напередодні приїзду царя їх підняли по тривозі і наказали за одну ніч викорчувати всі саджанці, а натомість посадити тополі. Причиною такого наказу було те, що посланець, якого губернатор Бібіков відправив до царя, доповів після повернення, що коли цар слухав рапорт про церемонію майбутньої зустрічі в Києві, при згадці про каштани бридливо скривився. Пізніше виявилось, що гримаса царя не мала жодного стосунку до екзотичних дерев.

На щастя, не всі саджанці загинули. Студенти й викладачі київського університету святого Володимира обсадили каштанами головну алею університетського ботанічного саду. Тут і зараз збереглось кілька старих дерев із тих, що мали прикрашати бульвар Т. Шевченка. Чимало саджанців каштана розібрали кияни й висадили їх на інших вулицях.

Пізніше рослина поширилась по всій країні. Наразі цей вид є однією з найрозповсюдженіших порід, гіркокаштанові насадження або окремі дерева можна побачити практично у будь-якому місті України.

За часів УРСР гіркокаштан було проголошено символом Києва. Квітка й листя цього дерева були зображені на тогочасному гербі міста. Цікаво, що на гербі квіти каштана утворювали тризуб, який спирався на лук (військову зброю часів Київської Русі)

Використання: 

Гіркокаштан звичайний — добрий медонос. За сприятливої погоди одна квітка здатна 1,7-2,1 мг нектару. Якщо враховувати велику кількість квіток у суцвітті, то загальна медопродуктивність 1 га гіркокаштанових насаджень може сягати 50-60 кг меду. Крім нектару бджоли збирають з цього дерева темно-червоний пилок і клей, з якого виробляють прополіс. Гіркокаштановий мед прозорий, безколірний, рідкий.

Плоди кінського каштана, хоча і отруйні для людини і багатьох тварин, втім безперешкодно перетравлюються свиньми. Подекуди практикується відгодівля свиней каштанами, за якістю цей корм наближається до жолудів.

Втім, гіркокаштан звичайний відомий перш за все як декоративна рослина. Це дерево вельми популярне у спеціалістів з озеленення і ландшафтних дизайнерів, оскільки в процесі росту завжди зберігає стрункість стовбура, через що його часто використовують для створення алей, обсадження доріг. Серед інших його переваг слід зазначити невибагливість, стійкість до газо-пилового забруднення, привабливу форму листя і квіток, щільну крону, яка влітку створює глибокий затінок, дарує прохолоду і добре затримує потоки забрудненого повітря. Існує дуже красивий гібрид цього виду з гіркокаштаном червоним — гіркокаштан криваво-м'ясний.

Лікарські властивості: 

Лікарською сировиною визнана кора молодих гілок, яку збирають рано навесні, зелене листя, квіти, насіння і оболонка плодів. Найдієвішою сировиною вважається насіння (Hippocastani semen). З кори готують настої і відвари, з квіток вичавлюють сік або роблять настоянки, листя застосовують лише зовні для примочок, а з лушпиння і насіння готують екстракти.

Найбільш відома фармакологічна дія цієї рослини, беззаперечно визнана офіційною медициною, — венотонізуюча. Препарати кінського каштана „Дескузан“, „Вазотонін“, „Веностазин“, „Веногал“, „Екозульф“ підвищують тонус вен, розширюють артерії, зміцнюють капіляри, зменшують набряки, діють протизапально і знеболююче. Їх застосовують при тромбофлебітах, геморагічному діатезі, початкових формах варикозного розширення вен. Водно-спиртовий екстракт, відомий під назвою „Ескузан“, застосовують як венотонізуючий засіб і антикоагулянт.

В народній медицині сік або настоянку квіток вживають всередину для лікування геморою, варикозного розширення вен, тромбофлебіту, атеросклерозу (позитивно впливає на обмін холестерину). Листя прикладають до гнійників. Препаратами з кори лікують геморой (роблять клізми і ванни), суглобний ревматизм, запалення кишківника, подагру, захворювання верхніх дихальних шляхів і жовчного міхура, артрити різної етіології, малярію, нічне заніміння кінцівок, атеросклероз, використовують для профілактики інсультів. Масляний екстракт кори перешкоджає засмазі.

Через великий вміст антикоагулянтів препарати гіркокаштана звичайного протипоказані людям з поганим згортанням крові, виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки. Також у жодному разі не можна вживати свіжі плоди: наявність в них сапонінів може призвести до руйнації еритроцитів (гемолізу).

Розвиток: 

Гіркокаштани вважалися доволі безпроблемними при вирощуванні. Однак, недавно була помічена Каштанова мінуюча міль яка віднедавна створює проблеми для кінського каштана на більшій частині території Європи. Ця міль спричинює побуріння і передчасне опадання листя, що надає деревам непривабливого вигляду. Кінський каштан також використовується як їжа для гусені Акронікти.

Цвіте і плодоносить: 
Квітне в травні-червні протягом 15 діб, плоди дозрівають у вересні — жовтні.
Поширення: 
Ареал гіркокаштана звичайного охоплює відносно невелику ділянку Балкан — гори Піндус. На своїй батьківщині ці дерева утворювали широколистяні ліси, які подекуди збереглися і в наш час. В природі їхніми плодами живляться олені і вивірки, нечутливі до дії отруйних сапонінів. З XIX століття цей вид почали вирощувати в парках і на вулицях міст у всіх помірних кліматичних зонах світу.

Будова рослини

Стебло: 
Дерево 30-36 м заввишки з гарною густою кроною і товстим гіллям. Старе гілля брунатно-сіре, молоді товсті пагони — світло-бурі, голі. На старих деревах зовнішні гілки часто відвислі з кучерявим закінченням. Бруньки до 2,5 см завдовжки, яйцеподібні, темно-бурі, клейкі, покриті шкірястою лускою.
Листки: 
Листки супротивні, черешкові, пальчасті, складаються з 5-7 сидячих листочків клиноподібно-оберненояйцеподібної форми, зморшкуватих, по краю нерівнопильчастих, знизу світліших, вздовж жилок пухнастих від м'яких, рудих волосків. Кожен листочок сягає 13-30 см завдовжки, а весь листок може сягати 60 см завширшки.
Суцвіття: 
Суцвіття — прямостояча, пірамідальна волоть, 10-30 см заввишки, складається з 20-50 квіток. Чашечки дзвоникуваті, опушені, з 5 нерівними лопатями. Віночок п'ятипелюстковий, білий з жовтуватою плямою в зіві, яка з часом стає червоною. Пелюстки округлі з торочкуватим відгином. Тичинки (7-8 шт.) прикріплені до внутрішнього краю диску.
Квітки: 
Квітки зазвичай білі з червоними та(або) жовтими плямами, у гіркокаштана червоного і криваво-м'ясного — яскраво-червоні.
Плоди: 
Плід — зелена тристулкова коробочка, 6 см завдовжки, з м'якими короткими шипами. Всередині неї міститься 1 (рідше 2-3) коричнева, лискуча насінина 2-4 см завширшки, з сірою плямою при основі. Зазвичай на одному суцвітті дозріває 3-5 плодів.

Біологічна класифікація

Домен : Ядерні
Царство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Розиди
Порядок : Сапіндоцвіті
Родина : гіркокаштанові
Рід : Гіркокаштан
Вид : Гіркокаштан звичайний