Опис та характеристика рослини горох посiвний

Горох — давня землеробська культура. Народам середземноморських країн (Іспанія, Італія, Австрія, Югославія) він був відомий за 5 тис. років до н. е. Одночасно з народами Європи дрібнонасінний горох вперше ввели в культуру землероби країн Центральної, Передньої і Південно-Східної Азії (Іран, Закавказзя, Туркменія). У країнах Нового світу історія гороху пов’язана з іменем Х. Колумба, який висіяв його на о. Ізабелла у 1493 р. В Україні горох з’явився приблизно за 500 років до н. е., про що свідчать розкопки, проведені поблизу Харкова. Тепер горох вирощують практично усі європейські країни, США, Канада, КНР та ін. В Україні горох займає площу до 238,16 тис. га,(2021 р.). Вирощують його в усіх зонах, найбільше — в Лісостепу (55 % від загальної площі), Степу (25 %), решту — на Поліссі. Середня врожайність гороху в Україні сягає 28 ц/га (2021 р.). 

Серед зернових бобових культур, які вирощують в СНД, горох займає найбільші посівні площі — до 5 млн га, що становить близько 30 % світової площі. Таке велике поширення гороху пояснюється його високою середньою врожайністю та цінними продовольчими й кормовими якостями. Зерно гороху містить від 16 до 36 % білка, до 54 % вуглеводів, 1,6 % жиру, понад 3 % зольних речовин. Білок гороху є повноцінним за амінокислотним складом і засвоюється в 1,5 раза краще, ніж білок пшениці. В ньому міститься 4,66 % лізину, 11,4 % аргініну, 1,17 % триптофану (від сумарної кількості білка), тоді як у складі білка пшениці — тільки 2,32 % лізину та 3,56 % аргініну. Горох добре розварюється і широко вживається в їжу у вигляді різноманітних продуктів харчування, які відзначаються приємним смаком і високою поживністю. Зелене недозріле насіння гороху («зелений горошок»), а також недозрілі плоди овочевих сортів мають промислово-сировинне значення. Його, зокрема, широко використовують у консервній промисловості. Насіння зеленого гороху містить значну кількість вітамінів А, В1, В2, С, мінеральних речовин і є цінним дієтичним продуктом харчування. Борошно із зерна гороху використовують як важливий концентрований корм, в 1 кг якого міститься 1,17 корм. од. і 180 – 240 г перетравного протеїну. Тваринам згодовують зелену масу, сіно, а також солому гороху, кормова поживність яких, завдяки підвищеному вмісту білка, значно вища, ніж злакових культур.

У рослин гороху розрізняють 4 основні фази (проростання насін­ня, поява сходів, бутонізація — цвітіння, достигання) і ХІІ етапів органогенезу, які поділяють на 3 періоди онтогенезу: 1-й (І —ІІ ета­пи) — формування та ріст вегетативних органів, коренів, стебла, листя; 2-й (ІІІ — VIII етапи) — закладання, ріст генеративних орга­нів (суцвіть, квіток); 3-й ( ІХ —ХІІ етапи) — формування, ріст і до­стигання репродуктивних органів — бобів і насіння.

Червень-липень.

насінням.

Горох - найбільш скоростигла із зернових бобових культур. Проте залежно від сорту і умов розвитку вегетаційний період може скласти 70 ... 140 днів. Горох - холодостійка культура, тому насіння його потрібно висівати якнайраніше навесні (навіть у лютневі і березневі вікна), особливо на перегнійно-карбонатних і піщаних ґрунтах, де запаси продуктивної вологи навесні обмежені. Запізнення з сівбою навіть на 2-5 днів призводить до зниження продуктивності рослин. Щоб мати високоякісну продукцію гороху протягом тривалого періоду, висівають 2-3 сорти з різним періодом вегетації або у кілька строків. На грядці горох висівають з шириною міжрядь 15-20 см, а в рядку - на 5-10 см.

Норма висіву насіння 30-35 г/м.кв.. Глибина сівби 4-7 см. Після сівби ґрунт ущільнюють.

Під час догляду за посівами ґрунт підтримують у чистому від бур'янів і розпушеному стані. У фазі двох справжніх листків, щоб знищити бур'яни, верхній шар ґрунту розпушують граблями. Краще це робити у другій половині дня, коли рослини прив'януть і менше пошкоджуються. Коли рослини досягнуть висоти 20-25 см, через кожні 30-40 см на грядці встановлюють підпори з хмизу висотою 160-180 см. Рослини вусиками зачеплюються за пруття і підтримуються на підпорах у вертикальному положенні.

Урожай гороху збирають вибірково, коли зерно досягне молочно-воскової стиглості. Зібрані боби до використання краще зберігати в затіненому холодному місці.

Найсприятливішою температурою для гороху у період вегетації є 15 -18 °С. Для набубнявіння і проростання насінню потрібно 110-115%, а мозкових сортів до 150% води від його маси.

Найкращі умови для росту складаються при випаданні 450-600 мм за рік, а вологість ґрунту становить 70-80% найменшої вологоємкості.