Опис та характеристика рослини Грецький горiх

Є достовірні відомості про те, що горіх виростав ще в третинному періоді, а його ареал розповсюдження був набагато ширше, ніж в даний час. При археологічних розкопках залишки даної культури були знайдені в Гренландії і на берегах річки Об у Сибіру. Після льодовикового періоду збереглися лише острівні залишки цього ареалу в південній частині північної півкулі і окремі види роду в південній півкулі (Жуковський, 1964). І. С. Лондон,  вважає батьківщиною волоського горіха Іран, грунтуючись на тому, що він в дикому вигляді росте в Малій Азії і на Кавказі. Інші дослідники припускають, що батьківщиною волоського горіха можуть бути Китай, Індія, Японія, де його обробляли набагато раніше, ніж в Ірані. Перші відомості про волоський горіх в Європі зустрічаються в літературних пам'ятках VII-V століть до нашої ери. Пліній згадує, що греки привезли цю культуру з садів перського царя Кіра. Грецькі садівники оцінили прекрасні декоративні дерева і, головним чином, смакові якості горіхів. Тому цю культуру називали царственою. З Греції горіх потрапив до Італії, а пізніше римляни поширили його у Франції, Німеччині, Швейцарії, Болгарії . У США він став відомий лише в другій половині XIX століття, в Англії - в 1652 р. До Криму волоський горіх спочатку був завезений греками-колоністами з Туреччини та Греції на початку XIX століття. Тому його і назвали грецьким, а пізніше волоським. З Молдови та Румунії в південно-західну частину України він був завезений під назвою «волоський». У Молдові волоський горіх відомий порівняно давно. В Одеському археологічному музеї зберігаються зразки горіхів, знайдених при розкопках в південних районах республіки, вік яких складає більше 1800 років.

У харчовій промисловості застосовуються ядра горіхів, які відзначаються винятковими смаковими властивостями: 1 кг волоських горіхів дає більше 8500 калорій і за калорійністю зерна грецьких горіхів у два рази перевищують пшеничний хліб вищого ґатунку.

Плоди горіха волоського використовують у багатьох галузях промисловості: в кондитерській (начинки, цукерки, торти, печиво тощо), у консервному, плодово-овочевому, маслобійному виробництві. Особливо високі смакові властивості має горіхова олія, яку використовують у харчовій промисловості: з неї видобувають цінні ароматичні сполуки — трояндову, фіалкову, цитринову ефірні олії. Горіховий жом має 48.5% білкових речовин, 9.5% жирів, 6.7% целюлози і може використовуватись в кондитерському виробництві, а також як цінний концентрований корм для годівлі тварин. З недостиглих плодів варять варення. 

У парфумерній промисловості використовують продукти переробки горіхової олії, а саму олію — для виробництва високоякісних художніх фарб, а також у поліграфічній промисловості. Відваром листків миють голову для надання волоссю темного відтінку.

У промисловості

Тверді оболонки плодів горіха містять значну кількість дубильних речовин (16-21 %) і використовуються для дублення шкіри. Бджоли збирають з горіха досить поживний пилок. Зелені оболонки плодів використовують для фарбування тканин у різні відтінки коричневого кольору. Як барвники застосовують також і гали на листках.

Оболонка волоських горіхів використовується для виготовлення активованого вугілля, шліфувального каменя, лінолеуму, толю.

Деревина горіха волоського має красиву текстуру, міцна, однорідна, тверда, добре піддається обробці, прекрасно полірується. Використовують її для виробництва меблів, музичних інструментів, фанери, прикладів рушниць, дрібних виробів. Напливи (капи) на стовбурах горіха використовують для виготовлення художніх виробів і дорогих меблів.

Ціниться горіх волоський садова і паркова культура, як пило- і газостійка та довговічна порода. Рекомендується для поодиноких, групових насаджень і алей, створення масивів, обсадження доріг. Волоський горіх широко застосовується у лісомеліоративних насадженнях. Його густа крона має гарні вітрозахисні властивості, а листя збагачує ґрунт перегноєм. Посухостійкість, довговічність, здатність до паросткового відновлення дають можливість застосовувати його як супутню плодову породу в полезахисних смугах, балках і в захисних насадженнях на зрошуваних землях.

Дефіцит цієї продукції на європейському ринку в останні роки становить до 100 тис. тонн горіхів в оболонці. Ядра горіха широко використовуються в кондитерській промисловості, часто приймаються в населення. За комерційною цінністю ядра горіху поділяють на цілі, половинки, четвертинки та крихту, де ціна поступово зменшується — ціна неушкоджених насінин в 3–4 рази вища за ціну дроблених (ушкоджених) насінин.

 В Україні щорічно виробляється до 27 тис. тонн горіхів.

Ця рослина унікальна, адже всі її частини містять багато біологічно активних речовин: в корі є - трітерпеноїди, стероїди, алкалоїди, вітамін С, дубильні речовини, хінони (юглон та ін.); листя можуть пишатися - альдегідами, ефірною олією, алкалоїдами, вітамінами С, РР, каротином, фенолкарбоновими кислотами, дубильними речовинами, кумаринами, флавоноїдами, антоцианами, хінонами та високими ароматичними вуглеводнями; в навколоплодника є: органічні кислоти, вітамін С, каротин, фенолкарбонові кислоти, дубильні речовини, кумарини та хінони.

Кількість вітаміну С в листках грецького горіха, по мірі розвитку, поступово збільшується та досягає максимуму в середині вегетаційного періоду. Головна цінність листя - велика кількість каротину. Також є вітаміни В1, дубильні речовини й барвник «юглон», що має бактерицидну дію, сліди ефірної олії.

Волоські горіхи допомагають знизити холестерин в крові, це особливо несподівано, тому що він містить велику кількість жирів - в усякому разі це стосується чоловіків. У США був проведений експеримент, в якому брали участь добровольці. В їх денний раціон були включені волоські горіхи і 20% калорій надходило при їх вживанні. Вчені виявили зниження холестерину в середньому на 12% у досліджуваних, а рівень так званого «поганого» холестерину став ще нижче.

Дозрілі горіхи є високоактивним лікарським засобом і смачним продуктом харчування. Калорійність в два рази перевищує пшеничний хліб вищого гатунку. Вони рекомендовані для профілактики і лікування атеросклерозу, при нестачі вітамінів, солей кобальту і заліза в організмі. Ці горіхи містять багато клітковини і олії, які покращують діяльність кишківника. Вкрай корисні літнім людям, схильним до закрепів.

У вигляді примочок застосовують відвар з листя, вони сприятливо загоюють рани, з успіхом застосовуються проти золотухи і рахіту у дітей, плоди можуть бути використані як полівітамінний засіб.

Препарати з горіха волоського мають бактерицидну, загальнозміцнювальну, протисклеротичну, в'яжучу, протидіарейну, послаблюючу (кора коренів), вони помірно знижують цукор, зупиняють кров, служать протизапальну, протипаразитарну, ранозагоювальну і епітелизуючу дію.

Для полоскання порожнини рота і горла при різних запальних захворюваннях і кровоточивості ясен використовують настій листя такої ж концентрації.

Олія волоського горіха володіє цінними смаковими якостями і є високопоживним продуктом. Вона добре відновлює в період, після перенесених хвороб і операцій. До складу олії волоського горіха входять: ненасичені жирні кислоти (лінолева, вітамін Р), вітаміни А, Е, С, каротиноїди, група вітамінів В, макро- і мікроелементи (цинк, мідь, йод, кальцій, магній, залізо, фосфор, кобальт), біологічно активні речовини. У маслі волоського горіха міститься неймовірно велика кількість вітаміну E.

Людям похилого віку воно просто необхідно – особливо тим, хто страждає гіпертонією, атеросклерозом, ішемічною хворобою серця, діабетом. Олія успішно застосовується при хронічному гепатиті, підвищеній кислотності шлункового соку, а також в якості протипаразитарного засобу, при гіперфункції щитовидної залози (зоб). Олія волоського горіха захищає організм від дії канцерогенних речовин. Підвищує опірність організму радіаційному опроміненню, виводить з організму радіонукліди, має протипухлинну дію.

З давніх-давен олія волоського горіха застосовується при лікуванні туберкульозу. Вона має протизапальні властивості, застосовується олія волоського горіха при лікуванні запалень шкіри і слизових оболонок, ефективно сприяє загоєнню ран, тріщин, довго незагойних виразок. Ефективно при лікуванні псоріазу (за винятком випадків індивідуальної непереносимості), екземи, фурункульозу, варикозного розширення вен. У косметології масло волоського горіха використовують для пом'якшення сухої шкіри, також воно чудово поліпшує засмагу.

Завдяки дослідженням Каліфорнійського Дослідницького Університету, було доведено, після закінчення чотирьохтижневого вживання олії волоського горіха холестерин в крові припиняє підвищуватися протягом декількох місяців. Олія цього корисного горіха грає величезне значення в лікуванні і профілактиці атеросклерозу, серцево-судинних захворювань, хвороб печінки і порушення обміну речовин. Горіхову олію рекомендовано до вживання при: хронічних артритах, загоєнні ран, опіках, виразках та інших ураженнях шкіри, хронічних колітах, що супроводжуються закрепами, відновному лікуванні після важких операцій і травм, лікування виразкових захворювань кишківника і шлунку. Настійно рекомендується вагітним жінкам і годуючим матерям.

Небезпечні властивості волоського горіха

Волоський горіх протипоказаний тим людям, у яких є індивідуальна непереносимість, алергія. В цей продукт входить велика кількість рослинного білка, який, за певних умов, може бути провокатором появи алергічних реакцій або погано засвоюватися організмом.

Настійно не рекомендується вживати волоські горіхи людям, що страждають шкірними захворюваннями, наприклад, псоріазом та екземою, нейродермітом, так як речовини, що містяться в них, можуть викликати загострення захворювань.

Також волоські горіхи протипоказані людям із захворюваннями кишківника, підшлункової залози та з підвищеним згортанням крові. При наявності цих захворювань, рекомендуємо проконсультуватися з лікарем перед вживанням цих горіхів.

У лікарів є рекомендація з'їдати максимум 100 г горіхів на добу, оскільки їх переїдання може спричинити набряк горла, запалення мигдалин та спровокувати сильні головні болі, які є результатом спазмів судин головного мозку.

Цвіте у квітні — травні

Дерева волоського горіха можна вирощувати на всій території України, але особливо для цього сприятливі умови в південних і південно-західних областях.
Розмножують волоський горіх насінням і щепленням. Насіння (горіхи) висівають без підсушування в жовтні або рано навесні після 2-3-місячної стратифікації на глибину 7-10 см. При посіві краще горіхи класти в ґрунт боком на шов. Прищеплюють сортовий горіх на 2-3-річні сіянці волоського, сірого або чорного горіхів. Кращий спосіб щеплення «напівтрубкою». Прищеплюють в другій половині червня — в липні, коли добре відстає кора, Для щеплення згаданим способом на однорічних приростах прищепи вирізують трубку кори, довжиною 3-3,5 см, з вічком посередині і вставляють на місце вирізаної кори такого ж розміру у підщепи. На підщепі кору знімають тільки на половині кола стволика, тому діаметр держака-прищепи повинен бути значно меншим. Місце щеплення обв'язують плівкою. Пересаджують саджанці на постійне місце не пізніше 2-3-річного віку.

Краще росте волоський горіх на супіщаних, досить зволожених та родючих ґрунтах.

Горіх волоський — швидкоросла, світлолюбна, теплолюбна, посухостійка рослина.