Опис та характеристика рослини Груша звичайна

груша
Груша звичайна Рис.1
Груша звичайна Рис.3
Груша звичайна Рис.5
Груша звичайна Рис.6
Груша звичайна Рис.7
Груша звичайна Рис.8
Груша звичайна Рис.9
Груша звичайна Рис.10
Груша звичайна Рис.11
Груша звичайна Рис.12
Груша звичайна Рис.13
Груша звичайна Рис.1
Груша звичайна Рис.2
Груша звичайна Рис.3
Груша звичайна Рис.4
Загальна інформація
Переглянути інформацію щодо вирощування культури груша, Пiдщепи грушi.
Назва на латині: 
Pyrus communis L..
Назва на англійській мові: 
Pear.

Груша звичайна – дерево заввишки 3-20 метрів. Нижня частина стовбура дерева груші сіра, з потрісканою корою, гілки червонуваті або коричневі. Листя круглі або яйцеподібні, шкірясті, блискучі, дрібнозубчасті.

Груша звичайна або домашня (Pyrus communis або Pyrus domestica) в ботаніці класифікується як вид роду Груша і входить в сімейство розоцвітих. Спочатку вона з'явилася на території Азії і Східної Європи. Для гарного росту дерева необхідна достатня кількість сонячного світла, а також оброблена і родючий грунт. У висоту дерева сягають не більше тридцяти метрів. Живуть вони в середньому п'ятдесят років. Розведення дерева проводиться шляхом висаджування живців, саджанців або насіння.

На даний момент грушу вирощують практично всюди. Зараз вона займає друге місце на планеті серед усіх зерняткових дерев по площі посадки і масі врожаю. Найбільш поширена вона в Європі і Північній Америці. Виведено більше п'яти тисяч сортів груші, які відрізняються часом дозрівання плодів і їх основними характеристиками.У Росії розведенням груші займаються в основному на півдні, особливо – на території Центрального Чорнозем'я, Поволжя, а також Ростовської області і на Північному Кавказі. Але і в інших кліматичних поясах нашої неосяжної батьківщини ця культура – не рідкість. У багатьох садових селищах груша з чудовими за своїми смаковими якостями плодами зустрічається і в північних областях.

Використання: 

Груша - посередній весняний медонос, що дає підтримуючий взяток. Медо-продуктивність 15-20 кг з 1 га. 

Плоди груші містять цукри (9-10 %), яблучну, лимонну кислоти (до 1 %), дубильні й пектинові речовини, ефірні олії, ферменти, мінеральні солі, вітамін С (12 — 22 мг%), каротин і вітамін В1. Улежані плоди смачніші.

Плоди груші вживають у їжу свіжими, сухими. Вони застосовуються в безалкогольній, лікеро-горілчаній та інших галузях харчової промисловості, для виробництва соків, сиропів, екстрактів, вин, начинок, квасу. Плоди є сировиною для приготування оцту, грушевої гірчиці. Сухі плоди служать сурогатом чаю й кави.

У Дагестані сушені груші перемелюються на борошно та додаються до кукурудзяного чи ячмінного борошна. Суміш називають «чілікані» і використовують для приготування млинців, солодкого печива.

Насіння груші містить до 35 % жирної олії, а також білкові речовини.

Деревина груші міцна, щільна, прекрасно полірується й фарбується, при забарвленні чорним лаком подібна до чорного дерева. Використовують для виготовлення токарних і столярних виробів, меблів, музичних інструментів, креслярських приладів.

Груша — посередній весняний медонос, що дає підтримуючий взяток. Медопродуктивність 15-20 кг з 1 га. У народній медицині плоди груші рекомендують як в'яжучий засіб при розладах шлунка, відвар з них як протигарячковий, а сік і настої — як сечогінний засіб.

У корі молодих дерев міститься 4-7 % танідів. У корі, листках і в соку плодів груші містяться барвники, за допомогою яких тканини фарбують у коричневий, жовтий, ніжно-рожевий і фіолетовий кольори. Камбіальний шар використовують для фарбування килимів. У садово-парковій культурі грушу застосовують для групових і поодиноких посадок, створення алей, у молодому віці — для високих живоплотів. Це газостійка рослина. Груша звичайна є родоначальником культурних сортів груш.

Ціниться в полезахисних і прибалкових посадках як посухо- й вітростійка порода. Насіння груші використовують як посівний матеріал в плодових розсадниках для створення підщеп для культурних сортів груш.

У полезахисному лісорозведенні особливо ціниться груша маслинколиста. Завдяки посухостійкості, морозостійкості, невибагливості до ґрунту, солевитривалості її використовують для закріплення кам'янистих схилів, ярів і балок. Крім того, вона біологічно стійка в лісових умовах, добре витримує запиленість і загазованість повітря, придатна для декорування схилів, створення живоплотів, контрастних груп на газонах.

Лікарські властивості: 

Для лікування використовують плоди груші звичайної. Заготовляють їх у період дозрівання і вживають в їжу в свіжому вигляді, або готують з них сік, сироп, варення, повидло, цукати, або сушать на свіжому повітрі, в печах або сушарках. Сухі плоди зберігають в мішках.

В народній медицині свіжі плоди або виготовлену з них наливку використовують як в'яжучий засіб при розладах шлунка і кишечника, відвар сушених плодів вживають при кашлі, проносі, як жарознижувальний та протигарячковий засіб, а грушевий сік — як сечогінний засіб при нирковокам'яній хворобі.

Споживають плоди груші свіжими, сушеними, печеними, вареними і квашеними, їх переробляють на соки, повидло і квас.

Свіжі плоди краще вживати після влежування, бо при цьому зменшується кількість дубильних речовин, знижується кислотність, а крохмаль частково переходить у цукор.

руша за своїми властивостями – чи не найкорисніший фрукт. В її плодах містяться вітаміни А, Е, С, К, а також безліч вітамінів групи В і багато різних мінералів: калій, фосфор, натрій, фолієва кислота, кальцій.У медицині фрукт є загальновизнаним дієтичним продуктом і рекомендується до застосування в якості натурального джерела енергії. Багатий мінеральний склад і надкорисну властивості фрукта допомагають боротися зі великим числом різних захворювань:

  • кальцій, магній і фосфор зміцнюють кісткову тканину;
  • фолієва кислота покращує систему кровообігу;
  • натрій допомагає підтримувати кислотно-лужний баланс і роботу підшлункової залози;
  • калій нормалізує роботу серця, знижує рівень холестерину і покращує обмінні процеси;
  • арбутин знижує ризики захворювання простатитом;
  • дубильні речовини допомагають при діареї.

У плодах фрукта міститься фруктоза і дуже мале число калорій (близько 50 кКал / 100 г), тому вона воістину неоціненна в якості дієтичного харчування і рекомендується для постійного застосування при цукровому діабеті.

Цвіте: 

Квітень-травень.

Цвіте і плодоносить: 
Цвіте з другої половини квітня до початку травня. Плоди достигають у вересні — жовтні.
Розмножується: 

Пагонами.

Поширення: 
Росте по всій території України (крім крайнього Степу) в світлих і мішаних лісах, по чагарниках, на узліссях. Часто розводять у садах. Райони заготівель: Волинська, Житомирська, Рівненська, Сумська, Харківська, Чернігівська області, Прикарпаття, Закарпаття, а також у штучних насадженнях Донбасу, Вінницької, Київської, Черкаської та інших областей. Запаси сировини значні.

Будова рослини

Стебло: 
Складається із штамба і крони. На рівні першого бокового розгалуження штамб перетворюється у центральний провідник (лідер), тобто — вертикальну вісь крони, від якої відходять усі гілки. Останні, в свою чергу, поділяють на скелетні, або основні, гілки першого порядку, а ті, що зідходять від них— гілки другого і наступного порядків, всього буває до 4—6 порядків галуження. В окремих типів площинних і малогабаритних крон формують лише скелетні гілки першого порядку, а на них — обростаючі гілочки. Дерева груші мають чітко виражений, переважно рівний стовбур і стиснуту форму крони. Скелетні гілки відходять від центрального провідника під кутом 45—60°, але в окремих сортів вони різко піднімаються вгору, а в інших, навпаки, звисають, утворюючи широ-копірамідальну або округлу крону (рис.2). Скелетні та напівскелетні гілки вкриті обростаючими плодовими або вегетативними гілочками. Пагони Обростаючі гілочки розміщуються на скелетних і напівскелетних гілках. Вони різняться між собою за довжиною, віком та формою. Плодові (репродуктивні) обростаючі гілочки груші доволі різноманітні (рис. 4). Кільчатки (а) — найбільш укорочені річні прирости завдовжки 3—5 см з кільцеподібними рубцями від обпадання лусочок бруньки та листків, зібраних у розетку. Прості, нерозгалужені кільчатки з віком можуть перетворюватися у складні, розгалужені, так звані плодухи (б). Складні кільчатки можуть жити до 12—18 років, але їх продуктивність найвища до 4—5-річного віку. Списики (в) — однорічні бокові гілочки завдовжки від 3—5 до 12—15 см, які відходять від гілки під прямим кутом і мають укорочені міжвузля. В окремих сортів груші списики закінчуються колючкою, а в iнших — плодовою брунькою. Плодові прутики — злегка зігнуті минулорічні прирости, значно довші (до 18—25 см), але дещо тонші від списиків. Закінчуються прутики, як правило, квітковою брунькою, а бічні бруньки на них листкові. Формуються переважно на молодих деревах, а також у сортів із підвищеною пагоноутворювальною здатністю. Ростові пагони утворюються протягом одного вегетаційного періоду. Це стебло і листки, у пазухах яких формуються бруньки. Прирости, що утворюються на кінці скелетних або напівскелетних гілок, а також центрального провідника, є пагонами подовження цих гілок і стовбура. Сильні вертикальні прирости на гілках у середині крони називаються жировими пагонами, або вовчками. Наступного року на них утворюються бічні прирости чи плодові бруньки, отже після відповідного проріджування або вкорочування їх можна перетворювати у плодові гілочки.
Листки: 
Відіграють важливу роль у житті плодового дерева. У них відбуваються такі фізіологічні процеси, як фотосинтез, дихання, транспірація, газообмін тощо. Розмір і форма (рис. 5) їх різні залежно від стану й віку дерев, породно-сортових особливостей та фази вегетаційного періоду. Так, листки культурних сортів груші завдовжки від 5 до 8—10 см, завширшки 3—5 см, яйцеподібні, темно-зелені, неопушені, з хвилястими або рівними краями. Рідше бувають листки еліпсоподібні або округлі, сизуваті з жовтуватим відтінком, слабоопушені з пилчастими краями пластинок.
Коренева система: 
Виконує функцію закріплення дерева в ґрунті і утримання його у вертикальному положенні, вбирання ґрунтової вологи та розчинених у ній мінеральних речовин. Крім того, скелетні вертикальні та горизонтальні корені нагромаджують і зберігають запаси пластичних речовин. Вертикальні корені груші проникають на значну глибину (від 1,5—2 до 8—10 м і більше), що сприяє засвоєнню вологи з глибоких шарів ґрунту. Горизонтальні корені зазвичай ростуть і розміщуються паралельно до поверхні ґрунту на глибині від 15—20 до 60—80 см і більше залежно від типу ґрунту, підщепи та віку дерев. Радіус поширення їх у 1,5—2 рази перевищує радіус крони. Характер розміщення кореневої системи значною мірою залежить від родючості та механічного складу ґрунту, стану й віку дерев, умов агротехніки. Знаючи будову й особливості розвитку кореневої системи, можна активно впливати не лише на її архітектоніку, ріст і активну діяльність, а й на стан та продуктивність, стійкість і довговічність дерева та плодового насадження в цілому. Місце переходу кореневої системи у надземну частину називають кореневою шийкою. Остання буває типовою, або справжньою, якщо рослина розвивається з насіння, тобто із сіянців, або умовною (несправжньою), коли рослина вирощена вегетативно (відсадками, живцями, кореневими паростками тощо).
Суцвіття: 
щіткоподібні суцвіття.
Насіння: 
Насіння видовжене, з загостреною основою ї заокругленою вершиною.
Квітки: 
Груша — двостатева односім'ядольна рослина. З однієї плодової бруньки груші утворюються 3—5 і більше квіток (рис.6). Із однієї репродуктивної бруньки (на верхівці приросту поточного року) формується лише одна квітка. Квітколоже та чашолистики опушені. Пелюсток 5. Вони білі або рожеві, завдовжки 15—17 мм, завширшки — до 6 мм. Тичинок 15—25, довжина їх 10—20 мм. Приймочок маточки 5—7 завдовжки 8—10 мм. В одній квітці груші 15—20 тичинок. Квітки груші ентомофільні (запилюються бджолами та іншими комахами). Квіткам груші властивий малоприємний аміноідний запах, а тому комахи-запилювачі менш активно відвідують насадження груші порівняно з яблуневими.
Плоди: 
Плоди груші несправжні, тобто розвиваються вони не з однієї або кількох приймочок, а з усієї квітки разом з квітколожем і зав'яззю (рис.7). Вони досить різноманітні за формою (рис.8), розмірами, забарвленням та іншими ознаками залежно від сорту, віку дерев та умов вирощування. Характерною ознакою для багатьох сортів і форм є наявність кам'янистих клітин (грануляцій). Але ряд сортів груші (типу Бере та ін.) з маслянистим м'якушем. Деревам груші властиве явище партенокарпії, коли плоди розвиваються без запліднення (сорти Вільямс, Кюре, Лісова красуня та ін.). Насіння в таких плодах відсутнє або лише в рудиментарних зачатках. Насіннєві камери знаходяться в середині сердечка. У кожній із п'яти камер є по дві насінини. Насіння груші також різниться за розмірами, формою, забарвленням і виповненістю.

Біологічна класифікація

Домен : Ядерні
Царство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Розиди
Інфраклас : розиди
Надряд : Rosales
Порядок : Розоцвіті
Родина : розовi
Підродина : Мигдалеві
Триба : Pyreae
Підтриба : Pyrinae
Рід : Груша
Вид : Груша звичайна

Груша звичайна - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Культура: груша
Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона Продуктив. Урож. Якість Холодостійк. Стійк. осипання Стійк. посухи Стійк. хвороб
Ізумрудна З, П: 359359 - Кримська дослідна станція садівництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук 1994 свж зим С висока 240-410 ц/га слеж висока висока
Ізюминка Криму З, П: 359359 - Кримська дослідна станція садівництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук 1995 свж зим С слеж
ІС 2-10 З, ВППС, П: 344344 - Інститут садівництва Української академії аграрних наук (UA) 2000 підщ. Л, П, С вище середньої середня
ІС 4-6 З, ВППС, П: 344344 - Інститут садівництва Української академії аграрних наук (UA) 2000 підщ. Л, П, С
Абафет З, ВППС: 12901290 - Закрите акціонерне товариство "Кримська фруктова компанія" (UA) 2008 ун Л, П, С
Ампір З, ВППС, ВП: 23142314 - Дослідна станція помології ім. Л.П. Симиренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (UA) 2020 ун літ Л, П 25.8 тон/га 9
Бере Боск З: 1010
П: 344, 18501010 - Заявник не зареєстрований (UA)
344 - Інститут садівництва Української академії аграрних наук (UA)
1850 - Мелітопольська дослідна станція садівництва імені М.Ф. Сидоренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (UA)
1950 свж осін Л, С 152 ц/га низька висока
Бере Десятова З, ВППС, ВП, П: 344344 - Інститут садівництва Української академії аграрних наук (UA) 2006 свж рс Л, С 9
Бере Жіффар З: 10101010 - Заявник не зареєстрований (UA) 1928 свж літ С, Л, П
Бере київська З, ВППС, П: 344344 - Інститут садівництва Української академії аграрних наук (UA) 1991 свж зим Л 185-200 ц/га влеж висока висока
Бере прекос Мореттіні З: 10101010 - Заявник не зареєстрований (UA) 1982 свж літ С
Буковинка З, ВППС: 433433 - Придністровська дослідна станція садівництва Буковинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA) 1997 ун осін Л 201 ц/га
Бурштинова З: 433
ВППС: 1940433 - Придністровська дослідна станція садівництва Буковинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA)
1940 - Придністровська дослідна станція садівництва Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (UA)
2012 ун осін Л 9 висока висока
Вікторія З, П: 325
ВППС: 1850325 - Інститут зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка Української академії аграрних наук (UA)
1850 - Мелітопольська дослідна станція садівництва імені М.Ф. Сидоренка Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (UA)
1988 ун осін Л, С
Вільямс З: 1010
П: 325, 3441010 - Заявник не зареєстрований (UA)
325 - Інститут зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка Української академії аграрних наук (UA)
344 - Інститут садівництва Української академії аграрних наук (UA)
1950 ун літ С, Л
Вільямс Руж Дельбара З: 1010
П: 325, 3441010 - Заявник не зареєстрований (UA)
325 - Інститут зрошуваного садівництва ім. М.Ф. Сидоренка Української академії аграрних наук (UA)
344 - Інститут садівництва Української академії аграрних наук (UA)
1988 свж літ С
Віра З, ВППС, ВП: 424424 - Інститут помології ім. Л.П. Симиренка Української академії аграрних наук (UA) 2009 Л
Вітчизняна З, П: 359359 - Кримська дослідна станція садівництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук 1969 свж зим С висока 208-335 ц/га слеж висока висока
Васса З, П: 359359 - Кримська дослідна станція садівництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук 1979 свж зим С висока 257-410 ц/га слеж висока
Вдала З, ВППС, ВП: 424424 - Інститут помології ім. Л.П. Симиренка Української академії аграрних наук (UA) 2009 Л