Опис та характеристика рослини Гуньба сінна

Географія росту пажитника – Східна Європа, Туреччина, Єгипет, Індія, Кавказ, Пакистан. Проте найбільш відомою вона була у єгиптян, які  використовували її для бальзамування в стародавньому Єгипті. Гуньба сінна була знайдена і в гробниці Тутунхамона. У Давньому Римі гладіатори використовували напій із попелу насіння гуньби як енергетичний шейк. Такий напій (часто із додаванням попелу насіння інших рослин) багатий на кальцій і сприяв зміцненню кісток.

Насіння пажитника незамінне для приготування багатьох страв індійської кухні. Молоді пагони використовують як приправу до м'ясних страв і в сироварінні. Входять також до складу суміші приправ.

Використовують насіння гуньби для проростків та вирощування мікрогріна; висушені і розтерті в порошок верхівки пагонів у період бутонізації та цвітіння, а також розтерте насіння, що пахне сушеними грибами – для ароматизації в кулінарії, хлібопекарській промисловості. Широко використовують як пряність, яка надає неповторного смаку та грибного аромату підливам до каш, картопляним та овочевим пюре, різним супам, борщу тощо.

Смажене насіння гуньби сінної можна використовувати як замінник кави, а з висушеного насіння – чай. Засушені, подрібнені листки надають неймовірний смак м’ясним, овочевим, рибним стравам.

Гуньба має і лікарські властивості. До її складу входить багато вітамінів та інших біологічно активних речовин, необхідних для людського організму.

Як і будь-яке насіння, пажитник містить максимальну кількість корисних речовин, необхідних для зростання та розвитку зародка. Це високобілковий продукт — у складі понад 20% білка, а також вітаміни А, С, групи В, мікро- та макроелементи: калій, фосфор, кальцій, селен, залізо, цинк та ін. та захищають від інфекцій. Вони, до речі, захищають рослину від псування - сухе насіння може зберігатися до двох років. Шамбала містить багато алкалоїдів і біофлавоноїдів, які мають бактерицидний ефект і захищають від інфекцій.

Гуньба сінна має лікувальні властивості, її використовують у фармацевтиці. Вона містить 30 % слизу, який іде на виготовлення бактерицидних пластирів. Використовується як відхаркувальний та протизапальний засіб. У народній медицині насіння  вживають для збудження апетиту; призначають при кахексії, захворюваннях легень, недостатності вітаміну РР та зовнішньо при екземі. 

Цілющі властивості пажитника високо цінував Гіппократ. У Стародавньому Єгипті гуньбу застосовували для полегшення пологів і посилення лактації. В Європі її використовують при болісних менструаціях. Туристи заварюють чай з гуньби ("жовтий чай" або "хельба") як засіб проти шлункових спазмів, викликаних незвичною, або важкоперетравлюваною їжею. У Китаї цю рослину використовують для заспокоєння болю в животі.

Як показали дослідження, гуньба може знижувати рівень цукру в крові, тому може бути рекомендована хворим на цукровий діабет в якості дієтичного продукту. Арабські жінки від Сирії до Лівії їдять підсмажені насіння шамбали, щоб надати округлість грудей і стегон, а округлі форми, як відомо, вважаються ідеалом краси на Сході. Шамбалу з великим успіхом використовували в минулому і застосовують зараз для лікування передчасного облисіння і посилення росту волосся.

Насіння гуньби сінної містить алкалоїд тригонелін (0,38%), нікотинову кислоту (3,5–18 мг%), сапоніни (1,34%): тигогенін, діосгенін, ямогенін, тригогенін, гітогенін, глікозиди фуростен-5-тріолу-3β,22,26; слиз (30–38%), холін (0,05%), рутин, гіркі речовини та ефірну олію (0,30%). Насіння гуньби сінної - Semen Trigonellae foenum-graeci - використовують для одержання препарату Пасенін, який має антисклеротичну дію.

Цвіте у червні.

Насінням.