Опис та характеристика рослини гвоздика багаторiчна

Багаторічна гвоздика (Dianthus caryophyllus) як декоративна рослина відома в культурі із древніх часів. Її дикі предки з немахровими квітками росли по берегах Середземного моря. Уперше гвоздика була описана давньогрецьким натуралістом і філософом Теофрастом в III столітті до н.е. за назвою «диосантос», що в перекладі означає «божественну квітку». Перші ж селекційні роботи із цією культурою почалися у Франції в XII-XIII століттях Наприкінці XIX в. у США і Європі були отримані широко розповсюджені й нині сорти й садові форми гвоздики - Гренадин, Віденська, Шабо, сорту групи Цим і інші. Деякі з них можуть культивуватися як літники й двулетники. Багаторічні ремонтантні гвоздики вирощують в оранжереях на зрізання. Їхні кущі досягають висоти 1 -1,5 м, а махрові, всілякі фарбування квітки - діаметра 12 см. Квітки мають слабкий приємний аромат.

Багаторічні ремонтантні гвоздики вирощують в оранжереях на зрізання.

Рослина володіє гемостатичною, протизапальною і знеболюючою властивостями.

Зимує без укриття, використовують для квітників.

Цвітіння в липні-серпні.

Розмноження культури можна здійснювати насінням, відводками і живцями. Якщо ви посіяли квіти в травні, бажано розсадити або прорідити кущі в серпні. Якщо у квітнику необхідно отримати однакові рослини, рекомендується вдатися до черенкованию. Це пов'язано з тим, що у гвоздики легко виходять гібриди. При використанні насіння їх рекомендується спочатку посіяти в горщики. Лише при настанні теплих часів, коли температура повітря становитиме близько 15 градусів, їх можна переміщати на постійне місце в саду. Завдяки частому черенкованию кущі весь час залишаються пишними. Слід зазначити, що такий спосіб цілком підходить для всіх без винятку сортів рослини. Для розмноження відводками потрібно зробити надріз на міжвузлі довгого держака, після чого присипати піском це місце і рясно зволожити.