Опис та характеристика рослини Картопля

картопля
картопля
картопля
картопля
Картопля Рис.1
Картопля Рис.2
Картопля Рис.3
Картопля Рис.4
Картопля Рис.5
Картопля Рис.6
Картопля Рис.7
Картопля Рис.8
Картопля Рис.9
Картопля Рис.10
Картопля Рис.11
Картопля Рис.12
Картопля Рис.13
Картопля Рис.1
Загальна інформація
Переглянути інформацію щодо вирощування культури картопля, картопля рання, Картопля (насіннєві посіви).
Інша назва (народні назви): 
бульба, бараболя.
Назва на латині: 
Solanum tuberosum L..
Назва на російській мові: 
Картофель.

Карто́пля (лат. Solanum tuberosum) — поширена сільськогосподарська культура родини пасльонових, яку в народі називають «другим хлібом», одна з найважливіших продовольчих, технічних і кормових культур. В побуті картоплею називають не вид, а лише бульбоплід картоплі.

Рослина картопля (лат. Solanum tuberosum), або паслін бульбоносний – вид бульбоносних трав'янистих багаторічників роду Паслін родини Пасльонові. Сучасну наукову назву рослині присвоїв у 1596 році швейцарський ботанік і анатом, систематик рослинного світу Каспар Баугін, і Карл Лінней при складанні своєї класифікації рослин вніс до неї саме цю назву.

Слово «картопля» – похідне від італійського tartufo, що в перекладі означає «трюфель». Родом овоч картопля з Південної Америки, де він досі зустрічається в дикому вигляді. Культивувати рослину стали як мінімум 9-7 тисяч років тому на території сучасної держави Болівія, причому індіанські племена не тільки харчувалися картоплею, а й обожнювали її. Інки за допомогою картоплі вимірювали час: на варіння бульб рослини йшла приблизно година. Найпевніше, появі картоплі в Європі ми зобов'язані Педро Сьєса де Леону, іспанському історику, першому хронікерові Конкісти, котрий повернувся з Перу у 1551 році.

З Іспанії картопля поширилася в Німеччину, Італію, Бельгію, Голландію, Францію й Англію, а потім і в інші країни Європи. Однак картоплю в Європі вирощували лише як отруйний декоративний екзотик, доки французький агроном Антуан-Огюст Пармантьє не довів, що бульби рослини мають високі поживні і смакові якості, і це ще за життя науковця допомогло перемогти голод і цингу у французьких провінціях. У Росії картопля з'явилася за часів Петра I, а в XIX ст. сільськогосподарська політика Російської імперії сприяла збільшенню посівів нової культури, і до початку XX ст. картопля стала одним з основних продуктів харчування. І не дивно, що в 1995 році саме картопля стала першим овочем, вирощеним у космосі. 

Історія: 

Європейці за останній час так звикли до картоплі, що без неї, як без хліба, не можуть обходитися. А тим часом картопля зовсім не так давно з'явилася в Європі, і історія її дуже цікава. Рослина походить з Південної Америки. Більше чотирьохсот років тому тринадцятирічний хлопчик Педро де Cьєcа де Леон (ісп. Pedro de Cieza de León) (ru:Сьеса де Леон, Педро) пробрався крадькома на корабель іспанських конкістадорів, перших завойовників Південної Америки, і разом з ними опинився у Перу. Іспанські солдати і офіцери шукали золото. Вони вбивали перуанців і спалювали їхні будинки. Маленький Педро дивився здивованими очима на дивні будівлі, на майстерно зроблені речі і намагався дізнатися, як живуть, що їдять, що роблять "бронзові" жителі перуанської країни. Він спостерігав і все записував. У 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона - "Хроніка Перу". І в ній ми знаходимо перше згадування про картоплю: Перша сторінка «Хроніки Перу» Педро Сьєса де Леона. «Паппа - це особливий рід земляних горіхів; будучи зварені, вони стають м'якими, як печений каштан; при цьому вони покриті шкіркою не товстішою шкірки трюфеля» «З місцевих продуктів, за винятком маїсу, є ще два, що вважаються індіанцями основними продовольчими продуктами. Один вони називають Папас [картопля], що нагадує трюфелі, які після варення стають такими ж м'якими зсередини, як зварені каштани; у нього немає ні шкарлупи, ні кісточки, а тільки те, що є і в трюфелів, тому що він утворюється під землею, як і вони. Створює цей плід трава, така самісінька, як польовий мак» «…і вони його висушують на сонці та зберігають від одного збору врожаю до іншого. Після висушування вони називають ці папас — чуньо («chuño») та він дуже ними цінується, та багато коштує, тому що у них немає зрошувальних каналів, як у багатьох інших місцях цього королівства, для зрошування своїх полів, їм навіть не вистачає природної води для посівів, вони звідують злигоднів та бідувань, якщо у них немає цієї сушеної картоплі» У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він же привів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання. Антуан Огюст Пермантьє (1737-1813) Першими скуштували картоплю іспанські моряки, а потім картопля потрапила до Італії, де перуанську «паппу» назвали «тартуффолі»; згодом вона з'явилася і в інших країнах. У (Іспанію) картоплю вперше, мабуть, було завезено тим же Сьєса де Леоном у 1551 році, після його повернення з Перу. Спочатку картопля не набула широкого розповсюдження як харчовий продукт і, навіть, використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. Вважалося, що вона не є здоровою для християн. Це не сприяло масовому вирощуванню картоплі. В цей період картопля також почала використовуватись у медицині. Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі по всій Європі. У Франції ще наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така мода, що довелося робити штучні, так як живих не стало вистачати. У Німеччині обробляли картоплю на клумбах перед палацами. Тільки на початку ХІХ століття завдяки гарячій пропаганді аптекаря Антуана Парментьє стали обробляти у Франції картоплю для їжі. Антуану Парментьє поставлено пам'ятник на ринковій площі в місті Мондідьє. Антуан Парментьє, 1771 рік: Антуане Огюст Парментьє у місті Мондідьє Серед незліченної кількості рослин, які покривають поверхню суші та водну поверхню земної кулі, немає, можливо, жодної, яка з великим правом заслуговувала б на увагу добрих громадян, ніж картопля. Перший відомий факт про врожайність картоплі наведено у повідомленні іспанського чиновника Гарсі Дієса де Сан-Мігеля (1567), який проводив в Перу та Болівії опитування місцевих мешканців (поселення Хулі). Так, згідно з повідомленням, врожайність картоплі становила приблизно 55,5-83,5 кг з одного тупу землі (~ 0,1643 га), що дорівнювало 340—506 кг/га, при цьому врожай часто з одної ділянки збирали не щорічно, а раз на 2-3 роки, оскільки насадження картоплі вимерзали. У Росії картоплю почали розводити більше ста років тому.

Використання: 

Картоплю культивують як на полях, так і на присадибних ділянках. Вона має важливе значення в раціоні харчування всіх груп населення. На городах України під неї відводять до 70% площ. Культура придатна для виробництва біоетанолу. З одиниці посівної площі картоплі можна отримати в три рази більше крохмалю, ніж із зернових культур, а отже, більше спирту. Бульби — сировина для виробництва медичних, фармакологічних і харчових продуктів. Відомо, що із картоплі можна приготувати більше 500 смачних страв. Її використовують у вареному, смаженому, тушкованому, печеному вигляді, а також, заморожують і використовують у переробній промисловості. Завдяки підвищеному вмісту калію картопля сприяє виведенню із організму людини води та хлористого натрію, тим самим покращує обмін речовин. Близько 40% потреби населення у вітаміні С задовольняється за рахунок картоплі. Тому картопля є основним джерелом вітаміну С і вітамінів групи В.

Лікарські властивості: 

Бульби картоплі широко застосовуються як високодієтичний продукт при лікуванні хвороб нирок, печінки та ін. Свіжий картопляний сік використовують як лікувальний засіб при виразці шлунка, гастритах, запорах і гіпертонії. Кашкою із бульб картоплі лікують екзему, опіки та інші захворювання шкіри. Сік із бульб картоплі має антиацидні, протизапальні, ранозагоювальні, спазмолітичні й сечогінні властивості; він сприяє зниженню артеріального тиску (дія ацетилхоліну), нормалізує функцію кишечника. Застосування картопляного соку показане і дає добрий терапевтичний ефект при гастритах і виразковій хворобі, які супроводяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастичних запорах і диспепсії та при стійких головних болях. Побічних явищ при лікуванні сирим картопляним соком не відмічено. Вживання соку картоплі - один із способів нормалізації кислотності шлункового соку при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Для одержання соку добре помиті й витерті насухо бульби, без ростків і позеленілих ділянок, які містять підвищену кількість соланіну, разом з лушпайками труть на тертці або пропускають через м'ясорубку, а одержану мезгу відтискають через 2 шари марлі. У народній медицині використовують сік червоних бульб картоплі для лікування виразкової хвороби з підвищеною секрецією шлунка. Сік вживають по 70-100 мл за 30 хв до їди протягом 2-3 тижнів. Такі курси повторюють навесні і пізньої осені. Фітонциди картоплі здавна використовують для лікування неспецифічних захворювань верхніх дихальних шляхів (використовують для інгаляції носоглотки та горла). Беруть дрібну картоплю, добре миють і варять до повної готовності у щільно закритому посуді. Потім зливають гарячу воду не знімаючи кришки, на варену картоплю кладуть кілька ложок м'яти перцевої, чебрецю звичайного та листків евкаліпту, кришку залишають ледь відхиленою. Посуд з картоплею добре укутують ковдрою і через залишений отвір вдихають гарячу пару ротом. Такі інгаляції рекомендують один раз на день, перед сном, протягом 5-7 діб. При катарах верхніх дихальних шляхів вдихають пару гарячої подавленої картоплі, звареної «в мундирі». Нарізані шматочки із свіжої картоплі, прикладені до скронь, знімають головний біль. Запечену, несолону картоплю вживають при ниркових і серцево-судинних захворюваннях. Як діуретичний засіб рекомендується науковою і народною медициною картопляна дієта. Перетерту сиру картоплю широко використовують у дерматології й косметиці: лікують гноячкову ек- зему, піодермію, дерматити, опіки, гнійні рани, виразку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри[8]. У випадку виразки гомілки на всю уражену поверхню кладуть шар тертої сирої картоплі завтовшки 0,5—1 см, накривають серветкою з 6—8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4—5 годин, періодично зволожуючи пов'язку свіжим соком картоплі. За умови щоденного проведення процедури виразки епітелізуються приблизно за З тижні. В косметичній практиці перетерту сиру або зварену «в мундирі» картоплю вводять до складу живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках тощо). Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глюкози, спирту і молочної кислоти, які широко використовуються в лікувальній практиці. Крохмаль, зокрема, приймають всередину і в клізмах як обволікаючий засіб при отруєннях для захисту слизової оболонки шлунка. Застосовують його у вигляді киселю після звільнення шлунка. Останнім часом увагу дослідників привертає і надземна частина рослини як джерело для одержання алкалоїду соланіну, який за хімічною будовою близький до кортикостероїдів і серцевих глікозидів. У великих дозах соланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зумовлює стійке й тривале зниження артеріального тиску, збільшує амплітуду і зменшує частоту серцевих скорочень, виявляє протизапальну, болетамувальну і протиалергічну дію. Це свідчить про те, що не випадково настій квіток картоплі використовують у народній медицині як засіб, що має гіпотензивні властивості і збуджує дихання.

Цвіте: 

Картопля цвіте при оптимальних умовах у тому числі при температурі 18-21 градус. Цвітіння припиняється при більш високих температурах 27-29 градусів. Для утворення бульб найбільш сприятлива температура є 15-20 градусів, для ранніх сортів - 15-17 градусів. Зростання бульб сповільнюється при температурі нижче 6 градусів і вище 25, а при 26-29 градусів освіту бульб зазвичай припиняється взагалі. При підвищених температурах кількість бульб збільшується за рахунок зменшення їх розміру.

тривалий вплив високих температур в районі, 30-40 градусів, під час розвитку і формації й при цьому викликає так зване "кліматичне виродження" картоплі. При цьому порушується правильний обмін речовин, істотно зменшується кількість бульб та їх продуктивні якості. Ослаблені рослини картоплі сильніше уражуються вірусами й хворобами.

Розмножується: 

Розмножується вегетативно — бульбами, а також насінням (для одержання нових сортів та інколи в сучасних технологіях).

Сходи: 
Картопля при температурі 10-12 градусів в помірно вологому ґрунті дає сходи на 25-27-й день, при 14-16 градусах - на 18-22-й, при 18-25 градусах - на 12-13-й, при 27-28 градусах - на 16-17-й день. Прийнятною температурою для произростания бульб є 18-22 градуси. Зменшення температури до 10-12 градусів подовжує період від посадки до сходів на 5-6 днів. При температурі нижче 3 і вище 35 градусів ріст і розвиток насіння припиняється, а знаходження картоплі в перебігу декількох днів при нижчих температурах призводить до пошкодження насіння. Картоплиння починає свій ріст при температурі 17-22 градуси. Зростання надземної маси картоплі припиняється при температурі 42 градуси, а вже при температурі 50 градусів рослина в'яне і може загинути. Бадилля картоплі високочутлива до низьких температур. Під час заморозків при температурі - 1-1,5 градусів і підвищеної вологості повітря рослини темніють і гинуть.
Біологічні особливості: 

Має надземне трав'янисте стебло і підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби. Картопля досить вимоглива до клімату, проте велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля не витримує низької температури і при мінус 1 −2 °C гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20 °C, а бульби — при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30 °C), то бульби не утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20 °C, за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості покладені в основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння. Картопля досить вимоглива до вологи. Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85% найменшої вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але надмірна кількість опадів (вологи) саме у період бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах. Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить від метеорологічних умов і коливається в межах 300—600 г води на 1 г сухої речовини. За своїми біологічними особливостями вона потребує хорошої аерації ґрунту, оскільки коренева система і столони поглинають багато кисню з ґрунтового повітря. У надмірно зволоженому, щільному ґрунті вміст кисню знижується до 2% і нижче, а вміст вуглекислоти зростає до такого рівня, що бульби задихаються і загнивають. Першою ознакою нестачі повітря є поява на поверхні шкірочки бульб (на сочевичках) білих горбочків. У таких випадках слід вжити заходів для поліпшення аерації — провести глибоке розпушування. Картопля — культура «пухких» ґрунтів. Найбільш придатні для неї легкі та супіщані, суглинкові ґрунти, в які легко проникає волога та повітря і які містять достатню кількість поживних речовин. Щільність ґрунтів для гарного росту і розвитку рослин повинна бути в межах 1-1,2 г/см.куб. На щільних, важких ґрунтах поява сходів затримується на 5-6 днів, рослини відстають у рості, мають меншу асиміляційну поверхню, знижується врожайність, а бульби деформуються, коренева система поверхнева і погано розвивається. Картопля найкраще росте при слабокислій і нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 5,2-7). Важкі карбонатні ґрунти мало придатні для картоплі. Найбільш значної шкоди картоплярству завдає колорадський жук.

Проростає: 
Так, мінімальна температура ґрунту повинна становити не менше 5-8°С. Оптимальною температурою для проростання картоплі вважається 15-20°С, в подальшому для фотосинтезу, росту стебел, листя і цвітіння – 16-22°С.

Будова рослини

Стебло: 
Стебел кілька, вони трав'янисті, прямостоячі або висхідні, заввишки 30-150 см, у поперечному розрізі ребристі, 3-4-гранні, рідше округлі, опушені. У деяких сортів вздовж стеблових ребер є прямі або хвилясті, вузькі чи широкі крила. У пізньостиглих сортів стебла гілкуються в основному у нижній частині, скоростиглих — у середній. За забарвленням вони можуть бути зеленими, червоно-фіолетовими або червоно-коричневими. Причому антодіанова пігментація залежно від сорту може проявлятися тільки в основі стебла, вздовж більшої його частини або на всій довжині. Інколи спостерігається досить інтенсивна пігментація, при якій стебла стають майже чорними. З однієї бульби виростає у середньому 4-8 стебел, з яких утворюється кущ. За виглядом і будовою кущі бувають прямостоячі, розлогі та наггіврозлогі, мало- і багатостеблі, з рівними або ярусними стеблами.
Листки: 
У листкових пазухах підземної частини стебел утворюються бічні пагони — столони завдовжки 5-20 см, іноді до 35-40 см. Ростуть вони у ґрунті більш-менш горизонтально, утворюють у вузлах корінці й здатні самостійно укорінюватися. На кінцях столонів з невеликих спочатку потовщень розвиваються бульби. Листки складні — переривчасто-непарнопірчасторозсічені . Складаються з центрального черешка (стрижня), кількох пар листків або часток, верхівкової непарної частки, між якими розташовані невеликі за розміром частинки і зовсім маленькі часточки. Частки бувають сидячими або розміщеними на коротких черешках. За формою вони округлі, овальні, видовжені, яйцеподібні, ромбічні, гострокінцеві чи овально-гострокінцеві, опушені. Частки, частинки і часточки можуть бути симетричними (рівновеликими) і несиметричними. У деяких сортів верхня пара часток і верхівкова непарна частка зростаються основами, утворюючи трилопатеву верхівку. Називають таке явище плющелистістю. За кількістю частинок і часточок у листку розрізняють три ступені його розсіченості: незначну — листок має лише одну пару частинок, а часточки відсутні; середню — у листку є до двох пар частинок та одна-дві пари часточок; сильну — листок з двома-трьома парами частинок і багатьма часточками. Залежно від щільності розміщення часток листки можуть бути густо-, середньо- та рідкочастковими. У густочасткових листків частки розміщені щільно, часто налягають своїми поверхнями одна на одну, у середньочасткових вони лише торкаються краями, у рідкочасткових між частками є проміжки. З нижнього боку часток помітна сітка жилок, які бувають пігментованими. Листки розміщені на стеблах спіральне. В своїй основі мають два серпоподібні або листкоподібні прилистки.
Коренева система: 
Коренева система у картоплі, яку вирощують з насіння, має спочатку стрижневу будову — у вигляді зародкового стрижневого кореня з бічними корінцями. Потім в основі стебельця, у його вузлах, які знаходяться у ґрунті, формується вторинна коренева система, яка разом із зародковою утворюють мичкувате коріння. При вирощуванні картоплі з бульб утворюється лише вторинна мичкувата коренева система. Близько 70% коріння картоплі розміщується на глибині до 30 см, а окремі корені досягають глибини 1,5 м.
Суцвіття: 
Квітки на рослинах зібрані у суцвіття — завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4.
Квітки: 
Квітки двостатеві, правильні, у верхівкових завійках; п'ятичленні: чашечка складається з п'яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п'яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п'ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав'яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них. Віночок зрослопелюстковий, білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки з стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.
Плоди: 
Плід — багатонасінна двогнізда ягода. Вона округла або округло-овальна, жовто-зелена. Насіння дрібне, яйцеподібносплюснуте, блідо-жовте або кремове. Маса 1000 насінин — 0,5-0,6 г.

Біологічна класифікація

Домен : Ядерні
Царство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Айстериди
Надряд : Пасльоноцвіті (Solanales)
Порядок : Пасльоноцвіті
Родина : пасльоновi
Рід : Паслін
Вид : Картопля
Вебінар "Шкідники і хвороби картоплі та заходи захисту від них."

Картопля - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Культура: картопля
Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона Продуктив. Урож. Якість Стійк. хвороб
7 ФОР 7 З, ВППС: 801801 - Ден Хартіг Б.В. (NL) 2020 ск, стл рс Л 17.59-23.4 тон/га
Л: 23.4 тон/га
П: 17.59 тон/га
Євростарч З, ВППС, ВП: 10461046 - Європлант Пфланценцухт Гмбх (DE) 2010 тхн сс Л, П 400-600ц/га вкр висока
ІВАНКІВСЬКА РАННЯ З, ВППС, ВП: 17101710 - Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України (UA) 2015 стл сс Л, П Л: 215.5 ц/га
П: 226.3 ц/га
скр
Ікар З, П: 319319 - Поліська дослідна станція ім. 0. М. Засухіна Інституту картоплярства Української академії аграрних наук (UA) 1983 тхст сп П вкр
Ікарус З, ВППС: 20932093 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт- унд Фермерунгс ГмбХ Гросс Люзевіц (DE) 2021 ун рс Л, П Л: 21.68 тон/га
П: 20.18 тон/га
Імпала З, ВППС: 741741 - Агріко Кооператив Б.А. (NL) 2000 стл рс Л, П, С 180-360 ц/га вкр
Інара З, ВППС, ВП: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) 2014 стл сс Л, П Л: 245.1 ц/га
П: 304.7 ц/га
скр
Інноватор З, ВППС: 738738 - Ейч Зет Пі Сі Холланд Б.В. (NL) 2002 ун сс Л, П, С вкр висока
Інова З, ВППС: 13541354 - Вен Райн - КВС Б.В. (NL) 2013 стл ср Л, П Л: 246.3 ц/га
П: 266.7 ц/га
скр
Інфініті З, ВППС: 14391439 - Айріш Потато Маркетінг (IE) 2014 стл сс П П: 249.8 ц/га нкр
Авангард З, ВППС, ВП: 17101710 - Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України (UA) 2019 стл сс Л, П 165.9-208.1 ц/га
Л: 208.1 ц/га
П: 165.9 ц/га
скр
Агаве З, ВППС, П: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) 2004 стл рс П вкр
Аграрна З, ВППС, П: 919919 - Сумський національний аграрний університет (UA) 2006 стл рс Л, П, С скр середня
Адретта З: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) 1985 стл ср П вкр
Ажур З, ВППС, ВП: 26312631 - Приватне акціонерне товариство науково-виробниче об’єднання «Чернігівеліткартопля» (UA) 2022 стл сс Л Л: 22.67 тон/га
П: 18.22 тон/га
Актріс З, ВППС, ВП: 14721472 - Агроплант Б.В. (NL) 2013 стл ср Л, П Л: 247.5 ц/га
П: 313.4 ц/га
нкр
Акустік З: 2679
ВППС: 17872679 - Сі. Маєр Бі.Ві. (NL)
1787 - Сі. Маєр Бі.Ві (NL)
2023 ск, стл сс Л, П Л: 33.46 тон/га
П: 25.53 тон/га
Аладін З, ВППС: 741, 1352741 - Агріко Кооператив Б.А. (NL)
1352 - ТОВ "Агріко Україна"
2011 стл ср Л, П 8-10 не відомо скр
Аллора З, ВППС, ВП: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) 2014 стл сс Л, П Л: 227.9 ц/га
П: 289.6 ц/га
скр
Альбатрос З, ВППС: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) 2010 стл сп П до 213ц/га вкр висока