Опис та характеристика рослини Картопля
Карто́пля (лат. Solanum tuberosum) — поширена сільськогосподарська культура родини пасльонових, яку в народі називають «другим хлібом», одна з найважливіших продовольчих, технічних і кормових культур. В побуті картоплею називають не вид, а лише бульбоплід картоплі.
Рослина картопля (лат. Solanum tuberosum), або паслін бульбоносний – вид бульбоносних трав'янистих багаторічників роду Паслін родини Пасльонові. Сучасну наукову назву рослині присвоїв у 1596 році швейцарський ботанік і анатом, систематик рослинного світу Каспар Баугін, і Карл Лінней при складанні своєї класифікації рослин вніс до неї саме цю назву.
Слово «картопля» – похідне від італійського tartufo, що в перекладі означає «трюфель». Родом овоч картопля з Південної Америки, де він досі зустрічається в дикому вигляді. Культивувати рослину стали як мінімум 9-7 тисяч років тому на території сучасної держави Болівія, причому індіанські племена не тільки харчувалися картоплею, а й обожнювали її. Інки за допомогою картоплі вимірювали час: на варіння бульб рослини йшла приблизно година. Найпевніше, появі картоплі в Європі ми зобов'язані Педро Сьєса де Леону, іспанському історику, першому хронікерові Конкісти, котрий повернувся з Перу у 1551 році.
З Іспанії картопля поширилася в Німеччину, Італію, Бельгію, Голландію, Францію й Англію, а потім і в інші країни Європи. Однак картоплю в Європі вирощували лише як отруйний декоративний екзотик, доки французький агроном Антуан-Огюст Пармантьє не довів, що бульби рослини мають високі поживні і смакові якості, і це ще за життя науковця допомогло перемогти голод і цингу у французьких провінціях. У Росії картопля з'явилася за часів Петра I, а в XIX ст. сільськогосподарська політика Російської імперії сприяла збільшенню посівів нової культури, і до початку XX ст. картопля стала одним з основних продуктів харчування. І не дивно, що в 1995 році саме картопля стала першим овочем, вирощеним у космосі.
Європейці за останній час так звикли до картоплі, що без неї, як без хліба, не можуть обходитися. А тим часом картопля зовсім не так давно з'явилася в Європі, і історія її дуже цікава. Рослина походить з Південної Америки. Більше чотирьохсот років тому тринадцятирічний хлопчик Педро де Cьєcа де Леон (ісп. Pedro de Cieza de León) (ru:Сьеса де Леон, Педро) пробрався крадькома на корабель іспанських конкістадорів, перших завойовників Південної Америки, і разом з ними опинився у Перу. Іспанські солдати і офіцери шукали золото. Вони вбивали перуанців і спалювали їхні будинки. Маленький Педро дивився здивованими очима на дивні будівлі, на майстерно зроблені речі і намагався дізнатися, як живуть, що їдять, що роблять "бронзові" жителі перуанської країни. Він спостерігав і все записував. У 1553 році в іспанському місті Севільї вийшла книга Педро де Сьєса де Леона - "Хроніка Перу". І в ній ми знаходимо перше згадування про картоплю: Перша сторінка «Хроніки Перу» Педро Сьєса де Леона. «Паппа - це особливий рід земляних горіхів; будучи зварені, вони стають м'якими, як печений каштан; при цьому вони покриті шкіркою не товстішою шкірки трюфеля» «З місцевих продуктів, за винятком маїсу, є ще два, що вважаються індіанцями основними продовольчими продуктами. Один вони називають Папас [картопля], що нагадує трюфелі, які після варення стають такими ж м'якими зсередини, як зварені каштани; у нього немає ні шкарлупи, ні кісточки, а тільки те, що є і в трюфелів, тому що він утворюється під землею, як і вони. Створює цей плід трава, така самісінька, як польовий мак» «…і вони його висушують на сонці та зберігають від одного збору врожаю до іншого. Після висушування вони називають ці папас — чуньо («chuño») та він дуже ними цінується, та багато коштує, тому що у них немає зрошувальних каналів, як у багатьох інших місцях цього королівства, для зрошування своїх полів, їм навіть не вистачає природної води для посівів, вони звідують злигоднів та бідувань, якщо у них немає цієї сушеної картоплі» У книзі автор також повідомляє, що зустрічав картоплю в Кіто (Еквадор), Попаян та Пасто (Колумбія). Він же привів її перший опис, правильний спосіб приготування та зберігання. Антуан Огюст Пермантьє (1737-1813) Першими скуштували картоплю іспанські моряки, а потім картопля потрапила до Італії, де перуанську «паппу» назвали «тартуффолі»; згодом вона з'явилася і в інших країнах. У (Іспанію) картоплю вперше, мабуть, було завезено тим же Сьєса де Леоном у 1551 році, після його повернення з Перу. Спочатку картопля не набула широкого розповсюдження як харчовий продукт і, навіть, використовувалась з декоративною метою у садах аристократії. Вважалося, що вона не є здоровою для християн. Це не сприяло масовому вирощуванню картоплі. В цей період картопля також почала використовуватись у медицині. Зрештою, завдяки нестачі продуктів у часи воєн, картоплю стали ширше використовувати німецькі селяни, і вона поширилась далі по всій Європі. У Франції ще наприкінці XVIII століття своєрідно використовували картоплю: квітками картоплі прикрашали волосся, робили з них букети. На картопляні квіти встановилася така мода, що довелося робити штучні, так як живих не стало вистачати. У Німеччині обробляли картоплю на клумбах перед палацами. Тільки на початку ХІХ століття завдяки гарячій пропаганді аптекаря Антуана Парментьє стали обробляти у Франції картоплю для їжі. Антуану Парментьє поставлено пам'ятник на ринковій площі в місті Мондідьє. Антуан Парментьє, 1771 рік: Антуане Огюст Парментьє у місті Мондідьє Серед незліченної кількості рослин, які покривають поверхню суші та водну поверхню земної кулі, немає, можливо, жодної, яка з великим правом заслуговувала б на увагу добрих громадян, ніж картопля. Перший відомий факт про врожайність картоплі наведено у повідомленні іспанського чиновника Гарсі Дієса де Сан-Мігеля (1567), який проводив в Перу та Болівії опитування місцевих мешканців (поселення Хулі). Так, згідно з повідомленням, врожайність картоплі становила приблизно 55,5-83,5 кг з одного тупу землі (~ 0,1643 га), що дорівнювало 340—506 кг/га, при цьому врожай часто з одної ділянки збирали не щорічно, а раз на 2-3 роки, оскільки насадження картоплі вимерзали. У Росії картоплю почали розводити більше ста років тому.
Картоплю культивують як на полях, так і на присадибних ділянках. Вона має важливе значення в раціоні харчування всіх груп населення. На городах України під неї відводять до 70% площ. Культура придатна для виробництва біоетанолу. З одиниці посівної площі картоплі можна отримати в три рази більше крохмалю, ніж із зернових культур, а отже, більше спирту. Бульби — сировина для виробництва медичних, фармакологічних і харчових продуктів. Відомо, що із картоплі можна приготувати більше 500 смачних страв. Її використовують у вареному, смаженому, тушкованому, печеному вигляді, а також, заморожують і використовують у переробній промисловості. Завдяки підвищеному вмісту калію картопля сприяє виведенню із організму людини води та хлористого натрію, тим самим покращує обмін речовин. Близько 40% потреби населення у вітаміні С задовольняється за рахунок картоплі. Тому картопля є основним джерелом вітаміну С і вітамінів групи В.
Бульби картоплі широко застосовуються як високодієтичний продукт при лікуванні хвороб нирок, печінки та ін. Свіжий картопляний сік використовують як лікувальний засіб при виразці шлунка, гастритах, запорах і гіпертонії. Кашкою із бульб картоплі лікують екзему, опіки та інші захворювання шкіри. Сік із бульб картоплі має антиацидні, протизапальні, ранозагоювальні, спазмолітичні й сечогінні властивості; він сприяє зниженню артеріального тиску (дія ацетилхоліну), нормалізує функцію кишечника. Застосування картопляного соку показане і дає добрий терапевтичний ефект при гастритах і виразковій хворобі, які супроводяться підвищеною секрецією шлункового соку, при спастичних запорах і диспепсії та при стійких головних болях. Побічних явищ при лікуванні сирим картопляним соком не відмічено. Вживання соку картоплі - один із способів нормалізації кислотності шлункового соку при лікуванні виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Для одержання соку добре помиті й витерті насухо бульби, без ростків і позеленілих ділянок, які містять підвищену кількість соланіну, разом з лушпайками труть на тертці або пропускають через м'ясорубку, а одержану мезгу відтискають через 2 шари марлі. У народній медицині використовують сік червоних бульб картоплі для лікування виразкової хвороби з підвищеною секрецією шлунка. Сік вживають по 70-100 мл за 30 хв до їди протягом 2-3 тижнів. Такі курси повторюють навесні і пізньої осені. Фітонциди картоплі здавна використовують для лікування неспецифічних захворювань верхніх дихальних шляхів (використовують для інгаляції носоглотки та горла). Беруть дрібну картоплю, добре миють і варять до повної готовності у щільно закритому посуді. Потім зливають гарячу воду не знімаючи кришки, на варену картоплю кладуть кілька ложок м'яти перцевої, чебрецю звичайного та листків евкаліпту, кришку залишають ледь відхиленою. Посуд з картоплею добре укутують ковдрою і через залишений отвір вдихають гарячу пару ротом. Такі інгаляції рекомендують один раз на день, перед сном, протягом 5-7 діб. При катарах верхніх дихальних шляхів вдихають пару гарячої подавленої картоплі, звареної «в мундирі». Нарізані шматочки із свіжої картоплі, прикладені до скронь, знімають головний біль. Запечену, несолону картоплю вживають при ниркових і серцево-судинних захворюваннях. Як діуретичний засіб рекомендується науковою і народною медициною картопляна дієта. Перетерту сиру картоплю широко використовують у дерматології й косметиці: лікують гноячкову ек- зему, піодермію, дерматити, опіки, гнійні рани, виразку гомілки та інші виразкові хвороби шкіри[8]. У випадку виразки гомілки на всю уражену поверхню кладуть шар тертої сирої картоплі завтовшки 0,5—1 см, накривають серветкою з 6—8 шарів марлі й залишають у такому стані на 4—5 годин, періодично зволожуючи пов'язку свіжим соком картоплі. За умови щоденного проведення процедури виразки епітелізуються приблизно за З тижні. В косметичній практиці перетерту сиру або зварену «в мундирі» картоплю вводять до складу живильних масок (при сухій шкірі, сонячних опіках тощо). Картопля є сировиною для одержання крохмалю, глюкози, спирту і молочної кислоти, які широко використовуються в лікувальній практиці. Крохмаль, зокрема, приймають всередину і в клізмах як обволікаючий засіб при отруєннях для захисту слизової оболонки шлунка. Застосовують його у вигляді киселю після звільнення шлунка. Останнім часом увагу дослідників привертає і надземна частина рослини як джерело для одержання алкалоїду соланіну, який за хімічною будовою близький до кортикостероїдів і серцевих глікозидів. У великих дозах соланін спричиняє тяжкі отруєння, а в малих зумовлює стійке й тривале зниження артеріального тиску, збільшує амплітуду і зменшує частоту серцевих скорочень, виявляє протизапальну, болетамувальну і протиалергічну дію. Це свідчить про те, що не випадково настій квіток картоплі використовують у народній медицині як засіб, що має гіпотензивні властивості і збуджує дихання.
Картопля цвіте при оптимальних умовах у тому числі при температурі 18-21 градус. Цвітіння припиняється при більш високих температурах 27-29 градусів. Для утворення бульб найбільш сприятлива температура є 15-20 градусів, для ранніх сортів - 15-17 градусів. Зростання бульб сповільнюється при температурі нижче 6 градусів і вище 25, а при 26-29 градусів освіту бульб зазвичай припиняється взагалі. При підвищених температурах кількість бульб збільшується за рахунок зменшення їх розміру.
тривалий вплив високих температур в районі, 30-40 градусів, під час розвитку і формації й при цьому викликає так зване "кліматичне виродження" картоплі. При цьому порушується правильний обмін речовин, істотно зменшується кількість бульб та їх продуктивні якості. Ослаблені рослини картоплі сильніше уражуються вірусами й хворобами.
Розмножується вегетативно — бульбами, а також насінням (для одержання нових сортів та інколи в сучасних технологіях).
Має надземне трав'янисте стебло і підземні пагони-столони, які на кінцях потовщуються і утворюють бульби. Картопля досить вимоглива до клімату, проте велика різноманітність сортів дає змогу вирощувати її майже на всій території України. Бульби картоплі починають проростати при температурі 8-10°С. Картопля не витримує низької температури і при мінус 1 −2 °C гине. Найкраще рослини ростуть при температурі 20 °C, а бульби — при 15-18°С. Якщо тривалий час стоїть спекотна погода (температура понад 30 °C), то бульби не утворюються. В умовах високої температури якість бульб погіршується, вони передчасно старіють, а після випадання дощів з їхніх вічок починають рости столони, на яких утворюються нові бульби. Тому для утворення бульб оптимальною є температура ґрунту близько 20 °C, за якої асиміляція вуглецю відбувається найбільш інтенсивно. Після формування бульб рослинам потрібна температура ґрунту 15-18°С. Ці особливості покладені в основу боротьби з виродженням картоплі за допомогою літнього садіння. Картопля досить вимоглива до вологи. Оптимальним запасом вологи в ґрунті для неї є 70-85% найменшої вологоємкості (НВ). Протягом вегетаційного періоду потреба рослин у волозі змінюється. У першій фазі росту картоплі потрібно значно менше вологи, ніж у період бутонізації, цвітіння і бульбоутворення. Але надмірна кількість опадів (вологи) саме у період бульбоутворення призводить до розростання бульб і утворення на них наростів (діток), насамперед на передчасно достиглих бульбах. Транспіраційний коефіцієнт картоплі значною мірою залежить від метеорологічних умов і коливається в межах 300—600 г води на 1 г сухої речовини. За своїми біологічними особливостями вона потребує хорошої аерації ґрунту, оскільки коренева система і столони поглинають багато кисню з ґрунтового повітря. У надмірно зволоженому, щільному ґрунті вміст кисню знижується до 2% і нижче, а вміст вуглекислоти зростає до такого рівня, що бульби задихаються і загнивають. Першою ознакою нестачі повітря є поява на поверхні шкірочки бульб (на сочевичках) білих горбочків. У таких випадках слід вжити заходів для поліпшення аерації — провести глибоке розпушування. Картопля — культура «пухких» ґрунтів. Найбільш придатні для неї легкі та супіщані, суглинкові ґрунти, в які легко проникає волога та повітря і які містять достатню кількість поживних речовин. Щільність ґрунтів для гарного росту і розвитку рослин повинна бути в межах 1-1,2 г/см.куб. На щільних, важких ґрунтах поява сходів затримується на 5-6 днів, рослини відстають у рості, мають меншу асиміляційну поверхню, знижується врожайність, а бульби деформуються, коренева система поверхнева і погано розвивається. Картопля найкраще росте при слабокислій і нейтральній реакції ґрунтового розчину (рН 5,2-7). Важкі карбонатні ґрунти мало придатні для картоплі. Найбільш значної шкоди картоплярству завдає колорадський жук.
Будова рослини
Біологічна класифікація
Домен : ЯдерніЦарство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Айстериди
Надряд : Пасльоноцвіті (Solanales)
Порядок : Пасльоноцвіті
Родина : пасльоновi
Рід : Паслін
Вид : Картопля
Картопля - сорти
При наведенні на скорочення, воно розшифровується
Назва сорту | Організації | Рік | Напрям | Група стигл. | Реком. зона | Продуктив. | Урож. | Якість | Стійк. хвороб |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
7 ФОР 7 | З, ВППС: 801801 - Ден Хартіг Б.В. (NL) | 2020 | ск, стл | рс | Л | 17.59-23.4 тон/га Л: 23.4 тон/га П: 17.59 тон/га | |||
Євростарч | З, ВППС, ВП: 10461046 - Європлант Пфланценцухт Гмбх (DE) | 2010 | тхн | сс | Л, П | 400-600ц/га | вкр | висока | |
ІВАНКІВСЬКА РАННЯ | З, ВППС, ВП: 17101710 - Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України (UA) | 2015 | стл | сс | Л, П | Л: 215.5 ц/га П: 226.3 ц/га | скр | ||
Ікар | З, П: 319319 - Поліська дослідна станція ім. 0. М. Засухіна Інституту картоплярства Української академії аграрних наук (UA) | 1983 | тхст | сп | П | вкр | |||
Ікарус | З, ВППС: 20932093 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт- унд Фермерунгс ГмбХ Гросс Люзевіц (DE) | 2021 | ун | рс | Л, П | Л: 21.68 тон/га П: 20.18 тон/га | |||
Імпала | З, ВППС: 741741 - Агріко Кооператив Б.А. (NL) | 2000 | стл | рс | Л, П, С | 180-360 ц/га | вкр | ||
Інара | З, ВППС, ВП: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) | 2014 | стл | сс | Л, П | Л: 245.1 ц/га П: 304.7 ц/га | скр | ||
Інноватор | З, ВППС: 738738 - Ейч Зет Пі Сі Холланд Б.В. (NL) | 2002 | ун | сс | Л, П, С | вкр | висока | ||
Інова | З, ВППС: 13541354 - Вен Райн - КВС Б.В. (NL) | 2013 | стл | ср | Л, П | Л: 246.3 ц/га П: 266.7 ц/га | скр | ||
Інфініті | З, ВППС: 14391439 - Айріш Потато Маркетінг (IE) | 2014 | стл | сс | П | П: 249.8 ц/га | нкр | ||
Авангард | З, ВППС, ВП: 17101710 - Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України (UA) | 2019 | стл | сс | Л, П | 165.9-208.1 ц/га Л: 208.1 ц/га П: 165.9 ц/га | скр | ||
Агаве | З, ВППС, П: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) | 2004 | стл | рс | П | вкр | |||
Аграрна | З, ВППС, П: 919919 - Сумський національний аграрний університет (UA) | 2006 | стл | рс | Л, П, С | скр | середня | ||
Адретта | З: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) | 1985 | стл | ср | П | вкр | |||
Ажур | З, ВППС, ВП: 26312631 - Приватне акціонерне товариство науково-виробниче об’єднання «Чернігівеліткартопля» (UA) | 2022 | стл | сс | Л | Л: 22.67 тон/га П: 18.22 тон/га | |||
Актріс | З, ВППС, ВП: 14721472 - Агроплант Б.В. (NL) | 2013 | стл | ср | Л, П | Л: 247.5 ц/га П: 313.4 ц/га | нкр | ||
Акустік | З: 2679 ВППС: 17872679 - Сі. Маєр Бі.Ві. (NL) 1787 - Сі. Маєр Бі.Ві (NL) | 2023 | ск, стл | сс | Л, П | Л: 33.46 тон/га П: 25.53 тон/га | |||
Аладін | З, ВППС: 741, 1352741 - Агріко Кооператив Б.А. (NL) 1352 - ТОВ "Агріко Україна" | 2011 | стл | ср | Л, П | 8-10 не відомо | скр | ||
Аллора | З, ВППС, ВП: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) | 2014 | стл | сс | Л, П | Л: 227.9 ц/га П: 289.6 ц/га | скр | ||
Альбатрос | З, ВППС: 10111011 - Норіка Нордрінг-Картофельцухт-унд Фермерунгс-ГмбХ (DE) | 2010 | стл | сп | П | до 213ц/га | вкр | висока |