Опис та характеристика рослини Конюшина польова

Однорічна трав'яниста рослина родини бобових. Поширення. Конюшина польова трапляється на луках, узліссях, переважно на піщаних ґрунтах по всій території України.

Фармакологічні властивості і використання. Рослина проявляє протизапальні, обволікаючі, боле­тамувальні, антисептичні, сечогінні та гіпоглікемічні властивості. Настій трави п'ють при кашлі, бронхітах, трахеїтах, туберкульозі легень, при гіперацидних гастритах, дизентерії, захворюваннях нирок і сечового міхура, при цукровому діабеті, мігрені та нервових розладах. Зовнішньо, у вигляді припарок, траву конюшини польової використовують як болетамувальний засіб при ревматизмі та для гоєння ран.

Для приготування лікувальних настоїв та відварів застосовують траву, яку збирають під час цвітіння. Спочатку конюшину трохи пров’ялюють на сонці, а потім сушать у приміщенні або в наметі при хорошому провітрюванні. Ця трава належить до лікарських неофіційно.

Хімічний склад конюшини польової подібний на склад конюшини повзучої. Рослина має ефірну олію, незначну кількість алкалоїдів, глікозид трифолін, смолисті сполуки, кверцетин, дубильні речовини, вітаміни С і Е, та ряд інших органічних сполук.

Конюшина польова характеризується обволікаючими, протизапальними, сечогінним, антисепричними, знеболюючими та гіпоглікемічними властивостями.

Настій конюшини польової вживають від бронхіту, кашлю, туберкульозу, трахеїту, а також при лікуванні дизентерії, гіперацидного гастриту, ниркових захворювань і хвороб сечового міхура, нервових розладів, мігрені, цукрового діабету і ряду інших захворювань.

Як зовнішній засіб конюшину польову використовують для компресів та припарок при ревматизмі для зменшення болю.

Внутрішньо вживають настій з 3 столових ложок конюшини і склянки окропу. Ліки настоюють півгодини і приймають перед вживанням їжі тричі на день.

Цвіте у травні — вересні.