Опис та характеристика рослини Коріандр посівний

Перші згадування про насіння коріандру зустрічається ще в стародавніх санскритських рукописах, а саме насіння коріандру були виявлені при розкопках єгипетських гробниць.

Коріандр розводили в Палестині, а римляни за допомогою суміші: коріандр, оцет і кумін натирали м'ясо, для того що б воно не пропало.

Так само коріандр обов'язково належало є євреям на Пасху на згадку про страждання народу Ізраїлю в землі єгипетській.

Згадується про кориандре навіть у Біблії при описі манни небесної: "І назвав Ізраїлів дім хліба того ім'я: манна; вона була, як коріяндрове насіння, біла ..." На Стародавньому Сході коріандр часто додавали в різні солодощі. У Древній Греції та Кіпрі товчені насіння коріандру застосовують при консервації оливок, їх додають у великій кількості в страви з м'яса ягнятини.

У Стародавні Пори коріандр використовувався як засіб, що підсилює статевий потяг. Такий вплив коріандру згадується ще в "Тисяча і однієї ночі".

Також коріандр був однією з тих лікарських трав, яка використовував ще Гіппократ. А в I столітті н.е. насіння цього благородного рослини можна було купити в торгових лавках Помпеї.

В Англію коріандр привезли римські торговців. У своїй книзі Редгроув пише, що на основі благородного соку коріандру ще паризькими монахами (кармелітами) була винайдена рідина "eau de Carmes", яка миттєво отримала у Франції поширення не тільки в якості туалетної води (духів), але і як засіб проти серцевий біль .

До Росії коріандр привезли в першій половині XIX століття.

А Батьківщиною коріандру багато дослідників вважають Малу Азію і Середземномор'я, але культивують його по більшій мірі в Індії, Угорщині, Марокко, Польщі, Югославії, Румунії та в Південній і Північній Америці, Аргентині.

Большенство вчених вважають, що сучасна назва коріандру походить від грецького "koriannon", похідного від "koris" (клоп), який пов'язаний із специфічним запахом і виглядом насіння (в деяких частинах Росії коріандр так і називали блощичник). Так писалася історія російського коріандру, німецьке ж "Кoriander", французьке "coriandre", італійське "coriandolo", іспанське coriandro, португальське "coentro".

Листя кінзи - ідеальний компонент для прикраси салатів, супів, соусів, ароматне доповнення до рибних і м'ясних страв, бутербродів, шашликів і кебаб. Його варто використовувати обережно, тому що не всім подобається його специфічний смак. Насіння рослини коріандру використовують для додання приємного аромату свіжоспеченого хліба, сиру та кондитерських виробів, для м'ясних страв, супів, соусів, випічки. Коріандр дуже популярний в мексиканській кухні. Цілі насіння коріандру кладуть в маринади. також котріандр використовують і для ароматизації алкогольних напоїв таких як джин і лікери.

Коріандр сьогодні є одим з найбільш універсальних приправ в світі. З насіння коріандру отримують ефірне масло яке далі використовується у виробництві спиртних напоїв, парфумерії. У сушеному і подрібненому вигляді насіння коріандру використовують для ароматизації випічки (небезізвестний нам бородинський хліб) і кондитерських виробів, також як пряність в ковбасах, молочних супах, сирах, в маринованої і солоної риби, тушкованому м'ясі. Насіння коріандру покращують смак сочевиці, капусти, квасолі, а також є обов'язковим інгрідієнтом для Тюрингский ковбасок. Коріандр - це найважливіший інгредієнт в індійських пряних сумішах-Масалов, його використовують в туніської суміші "оффак" і ефіопської "Бербері". Коріандр дуже добре поєднується з перцем чилі та часником.

І на останок: Коріандр входить до складу такої прянощі як "каррі".

У Стародавньому Римі сік свіжого листя коріандру з’єднували з оцтом та втирали в м’ясо, щоб воно довше зберігалося. Сучасні дослідження вчених підтвердили правоту таких дій. З’ясувалося, що рослина містить речовини, які мають бактерицидну та фунгіцидну дії.

Коріандр найбільш широко використовується у східній кухні.

У тайській кухні коріандр використовують при приготуванні більшості страв, причому додають не тільки насіння та свіже листя, але і квітки, і коріння, і стебла. В Японії користуються великою популярністю шоколадні цукерки, льодяники, мармелад, печиво та морозиво з кінзою. З неї роблять солоні чипси та готують лимонад у поєднанні з м’ятою, не кажучи вже про незліченні готові соуси та пасти.

В Індії насіння кінзи додають практично у будь-які салати, супи, гарніри, кисломолочні продукти, в джеми, фруктові соуси і, звичайно ж, вони є основним компонентом популярної спеції карі.

Насіння коріандру входить в рецептуру знаменитих джинів, а також лікерів шартрез та бенедиктин.

Для кулінарних цілей використовують листя (його збирають до фази бутонізації), насіння, причому не тільки зріле, але й дуже ароматні зелені «кульки». Зріле насіння є складовою частиною багатьох спецій, а зелене – використовують для приготування салатів, їх додають до сиру, омлету, з ним запікають рибу.

Цікаво, що аромат насіння коріандру залежить від ступеня його стиглості. Наприклад, аромат висушених зелених «кульок» має відтінки квіткових запахів. Деякі навіть відчувають пряний аромат з відтінком запаху конвалії.

При приготуванні салатів, паст та гарнірів слід враховувати, що кінза дуже добре поєднується з імбиром, чорним перцем, цитрусовими, особливо з лаймом, базиліком, цитронеллою (лемонграс).

Здавна коріандр відомий як харчова рослина. Молода зелень — найпоширеніша приправа до їжї жителів Закавказзя. Її вживають в сирому вигляді, з бутербродами, добавляють в салати, різноманітні супи, страви із м'яса, гарніри, деколи в поєднанні з другими приправами — базиліком, орігано, цибулею та часником. Насіння коріандру використовують як прянощі в сушеному вигляді. Їх додають до тушкованих страв з м'яса та дичини, у маринади, напої, використовують при солінні томатів та огірків, квашенні капусти тощо.

Ефірну олію використовують в парфюмерії, а жир — у текстильній та поліграфічній промисловості.

Зелень і плоди застосовуються в кулінарії, косметиці, виготовленні ароматизованого мила, тютюну і в інших цілях. Листя коріандру, також відомі як кінза, мають яскравий, майже цитрусовий смак. Їх широко використовують в кулінарії Мексики, США та інших латиноамериканських країн.

Вся рослина містить велику кількість вітамінів, мінеральних речовин, ефірну олію (в плодах – 1,6% -2,4%), смоли. Але – головне – їх корисні властивості посилюються завдяки наявності особливих кислот: міристинова, пальмітинова, стеаринова.

Для медичних цілей використовують плоди коріандру, а також листя та квітки, які збирають з моменту початку цвітіння.

Препарати на основі коріандру зміцнюють серцево-судинну систему. Цю рослину використовують при лікуванні аритмії, атеросклерозу, депресії, харчових отруєнь, дисбактеріозу.

Для профілактики атеросклерозу, аритмії, гіпертонії зелень кінзи (30 г) і насіння (5 г) заливають літром окропу. Настоюють годину, проціджують та додають дві столові ложки шипшини і одну столову ложку соку чорноплідної горобини. Приймають по 100 мл тричі на день перед їжею (приблизно за 1 годину). Курс – три тижні (два рази на рік).

Для профілактики інфаркту та інсульту дрібно нарізають зелень кінзи (один пучок), додають подрібнену курагу (50 г), максимально стовчені ядра волоських горіхів (20 г) і дві столові ложки меду. Приймають по дві столові ложки 3 рази на день за півгодини до їжі. Курс – два тижні (чотири рази на рік).

Коріандр має бактерицидну, протизапальну та ранозагоювальну дію. Виразки та рани, які повільно загоюються, посипають порошком, приготованим з висушеного листя коріандру.

Для профілактики та лікування стоматиту, пародонтозу, гінгівіту сік зі свіжої зелені кінзи розводять водою у співвідношенні 1: 1 і полощуть рот 2 рази на день. Курс – один тиждень.

При ангіні та тонзиліті горло полощуть теплим настоєм зелені коріандру. Одну чайну ложку свіжої подрібненої кінзи заливають склянкою окропу. Настоюють обгорнувши рушником або в термосі 20 хвилин і проціджують.

Ефірну олію коріандру використовують у медицині, в харчовій промисловості, в косметології. Ще в XVII столітті ефірна олія коріандру була компонентом туалетної води, яку виробляли в Парижі. Її активно додавали у тютюнові суміші.

Коріандрова олія вважається одним з найсильніших бактерицидних засобів, а також найбільш швидкодіючою з олій-антидепресантів. Допомагає зняти дратівливість, нервозність, почуття страху та тривоги, головний біль.

Олія коріандру допомагає зняти хворобливі відчуття, м’яко зігріває та заспокоює при ревматизмі і невралгії, нормалізує рівень цукру в крові, а також відновлює сили при виснаженні та хронічної втоми.

Озимий посів починає цвісти приблизно на пару тижнів раніше. Тривалість цвітіння – один місяць.

розмножується насінням.

Коріандр холодностійка рослина, насіння проростає при температурі 3-4°С, сходи витримують невеликі заморозки. Для рослини найкраще підходять чорноземи та легкі супісчані ґрунти.