Опис та характеристика рослини Латук дикий

З лікувальною метою використовують листя рослини (лат. Folia Lactucae) і затверділий молочний сік, так званий лактукарій (Lactucarium). Листя збирають перед початком розпускання кошиків. Сушити його треба по можливості швидко. Щоб одержати лактукарій, зрізують верхівку розквітлої рослини, а молочний сік, що витікає з рани, збирають ножем у чашку, де він і засихає. Цю операцію повторюють кілька разів на день, роблячи щоразу новий зріз трохи нижче попереднього зрізу. Рослина неофіцинальна.

Латук дикий виявляє седативну, спазмолітичну й сечогінну дію. Настій листя і лактукарій застосовують при нервовому безсонні, підвищеній рефлекторній збудливості, болях, бронхітах, ларингітах, коклюші, бронхіальній астмі та як допоміжний засіб при лікуванні епілепсії. Як діуретичний засіб латук рекомендують при подагрі, захворюваннях сечового міхура і при водянці. Рослина отруйна. Передозування небезпечне!

Плід - сім'янка Форма - обернено яйцевидна, видовжено - ребриста, Колір - зеленувато-бурий. Розмір - довжина 3-3,25, ширина 1-1,25, товщина 0,3-0,5 мм. Маса 1000 насінин 1-1,25 г.

з липня до пізньої осені

насінням

Максимальна плодючість - понад 52 тис. сім'янок, Глибина проростання - не більше 4-5 см.

Температура проростання - мінімальна +2...+4, оптимальна +18... +20, максимальна +34...+36°.