Опис та характеристика рослини Лопух справжнiй

До початку XIX ст. лопух не був відомий у Західній Європі. Його занесла туди російська кіннота після розгрому армії Наполеона. Тепер ця рослина у Франції росте як бур'ян. В Японії лопух вважають городньою овочевою рослиною і культивують під назвою «гобо». Підсмажені корені додають до кави замість цикорію.

У народній медицині корені лопуха використовують як сечогінний, потогінний засіб, а також при подагрі, цукровому діабеті, каменях у нирках, печінці, захворюваннях шкіри (екземи, вугри, лишаї), золотусі, виразці шлунка. Настій коренів на оливковій олії відомий під назвою «реп'яхова олія» як засіб, що запобігає випаданню і сприяє росту волосся на голові.

Корені можна їсти сирими, вареними, печеними, смаженими. Коріння лопуха можна класти в суп замість картоплі і коріння, робити з них котлети і коржики. Особливо смачні коріння лопуха печені і смажені. При підсмажуванні утворюється рум'яна і солодка кірка. Коріння лопуха поживні, оскільки містять 12 відсотків білкових речовин, 0,8 відсотка жиру і 45 відсотків інуліну (особливого крохмалю), який може бути перетворений на цукор.

З коренів лопуха вдається отримати солодке повидло. На півлітра води вливають чотири чайні ложки оцтової есенції і нагрівають до кипіння. Потім кладуть подрібнені коріння лопуха і варять дві години.

З нього роблять мармелад. Лопух як овочева рослина давно визнаний в Японії і вирощує там під назвою «гобо». Він має ніжне стебло, товстий соковитий корінь.

Лопух справжній застосовується як зовнішньо, так і внутрішньо. Його використовують у лікуванні широкого спектра захворювань:

• як сечогінний засіб — при хворобах нирок і набряках;
• як жовчогінний засіб — при захворюваннях шлунково-кишкового тракту;
• як жарознижувальний і потогінний засіб — при інфекційних простудних захворюваннях;
• як протидіабетичний засіб — при підвищеному рівні цукру в крові;
• як протизапальний засіб — при шкірних захворюваннях, подагрі, ревматизмі, остеоартрозі.

Відвари з коріння лопуха використовуються в лікуванні порушень обміну речовин — при каменях у нирках і жовчному міхурі, діабеті, суглобовому ревматизмі, подагрі, відкладенні солей. Позитивна дія рослини відзначена при виразці шлунка і дванадцятипалої кишки — для лікування захворювань застосовують відвар з кореня лопуха. Для профілактики молоде листя рослини можна додавати в супи, борщі чи салати.

Плоди лопуха використовуються під час лікування дисфункції шлунково-кишкового тракту — при геморої, запорах. Зовнішньо й всередину лопух великий використовують для усунення грибкових захворювань, вугрів, висипань і нагноєнь, лишаїв, у лікуванні екземи і при шкірній сверблячці. Свіже листя лопуха можна подрібнити й прикладати до гнійних ран, місць, уражених артритом або артрозом. Компреси також можна застосовувати при головних болях і радикуліті.

Цвітіння лопуха великого припадає на липень-серпень, плоди дозрівають у період з серпня по вересень.

Добре розмножується насінням, яке висівають восени або навесні на ділянках, не придатних для вирощування інших рослин. Догляду не потребує.

Розмножується вегетативно (поділом коренів) і насінням. Останнє висівають навесні з міжряддями 35—40 см; сходи з'являються на 20—30-й день (при осінній сівбі — у квітні). У перший рік життя рослина утворює розетку з листків. Починаючи з другого року регулярно цвіте (в червні) і плодоносить (в серпні). У перший рік посіви обов'язково прополюють, ґрунт розпушують. Аналогічні роботи виконують і в наступні роки.

При вегетативному розмноженні корені також висаджують з міжряддями 35—40 см. Спочатку ґрунт поливають. Після укорінення коренів міжряддя прополюють і розпушують. н