Опис та характеристика рослини м'ята

м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
м'ята
Переглянути інформацію щодо вирощування культури м'ята.
Назва на латині: 
Mentha L..
Назва на російській мові: 
Мята.
Назва на англійській мові: 
Mentha.

Мя́та (Mentha) — рід рослин родини глухокропивових. Усі види дуже запашні, більшість з них містить багато ментолу.

Рослини роду м'ята суттєво різняться за хімічним складом утворених при метаболізмі летких речовин — метаболітів, так званих ЛАР. Це проявляється в різному запаху, та в різному складі ефірних олій.

Використовується: 

Ефірна олія міститься в плодах, суцвіттях, листках і стеблах, яка використовується в косметиці, парфумерії, медицині, ветеринарії. Крім того, ефіроолійні рослини вирощують як декоративні, лікарські, медоносні, прянощі, смакові приправи. Ефірна олія накопичується в усіх органах рослини: у листі – до 3%, у суцвіттях – до 6%.

Лікарські властивості: 

Головна складова частина ефірного масла — ментол володіє здатністю рефлекторно розширювати судини серця, головного мозку, легенів. При безпосередній місцевій дії ментол звужує периферичні судини, знижує чутливість нервових закінчень. Ці властивості визначили різноманіття вживання ментолу в медицині, всередину його застосовують, як заспокійливий засіб при неврозах, безсонні, підвищеній збудливості.

Настій з висушеного листя м'яти застосовують проти нудоти і як жовчогінний засіб. Настій готують з 5 гр листя м'яти на стакан води і приймають по 1 столовій ложці через 3 години. М'ятне масло знаходить вживання Для інгаляцій, входить до складу м'ятних крапель. М'ятна вода використовується в мікстурах для поліпшення смаку і для полоскань рота. Настої і настойки з листя м'яти застосовується як засіб для поліпшення травлення, підвищена апетиту, проти нудоти і блювоти. Звичайною лікарською Формою, вживаною для лікування, є чай з листя м'яти (10 гр листя заварюють стаканом киплячої води). Листя м'яти входить до складу різних зборів — шлункових, вітрогонних, жовчогінних.

У народній медицині м'яту застосовують при нудоті, блювоті і проносі, пов'язаних із запаленням в шлунково-кишковому тракті, хворобливими коліками, що особливо супроводяться, і утворенням великих кількостей кишкових газів (Л. Я. Ськляревський, 1970 . Відвар для цих цілей готують з 5—10 гр листя на 20С гр води і приймають по одній столовій ложці 3—4 рази в день за півгодини до їди.

За даними О. П. Попова, в народній медицині перцева м'ята використовується в 26 випадках, при різних захворюваннях печінки, жовчного міхура як болезаспокійливе і жовчогінне засобів і як заспокійливе при різних нервових розладах.

Стебло: 
чотиригранне, галузисте, висотою 60-100 см
Листки: 
черешкові, супротивні, овальні
Коренева система: 
мичкоподібна, утворюються у вузлах підземних пагонів
Суцвіття: 
верхівкова китиця
Квітки: 
дуже дрібні, блідо-червонувато-фіолетові
Плоди: 
ценобій, при достиганні розпадається на чотири горіхоплідні ереми
Біологічні особливості: 

Вимоги до температури. М’ята – теплолюбна рослина. Проростання насіння відбувається за температури ґрунту 5-60С, сходи з’являються через 7-14 днів. Переносить весняні приморозки.
Вимоги до вологи. М’ята – вологолюбна рослина. Багато вологи потребує під час цвітіння і достигання.
Вимоги до світла. М’ята – світлолюбна рослина. Вегетаційний період залежить від району вирощування та особливостей сорту, коливається 90-120 днів.
Вимоги до ґрунту. М’ята росте на ґрунтах які швидко нагрівається, родючі, середньозв’язані, багаті на сполуки кальцію, чисті від бур’янів.

м'ята - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Культура: м'ята
Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона Урож.
Заграва З: 366, 427366 - Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук
427 - Прилуцька дослідна станція Інституту ефіроолійних та лікарських рослин Української академії аграрних наук
1995 тхн, x сс С
Краснодарська 2 З: 366, 427
П: 366366 - Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук
427 - Прилуцька дослідна станція Інституту ефіроолійних та лікарських рослин Української академії аграрних наук
1967 тхн, x сс Л, П
Лідія З, ВППС: 385385 - Дослідна станція лікарських рослин Української академії аграрних наук 1999 лік пс Л
Лубенчанка З, ВППС: 385385 - Дослідна станція лікарських рослин Української академії аграрних наук 1989 тхн, x сс Л
Мама З, ВППС: 385385 - Дослідна станція лікарських рослин Української академії аграрних наук 2001 лік сс Л до 22 ц/га
Прилуцька 6 З: 366, 427
П: 366366 - Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук
427 - Прилуцька дослідна станція Інституту ефіроолійних та лікарських рослин Української академії аграрних наук
1956 тхн, x сп Л, П
Прилуцька карвонна З: 366, 427366 - Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук
427 - Прилуцька дослідна станція Інституту ефіроолійних та лікарських рослин Української академії аграрних наук
2001 x сс П
Удайчанка З: 366, 427366 - Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук
427 - Прилуцька дослідна станція Інституту ефіроолійних та лікарських рослин Української академії аграрних наук
2001 x сс С
Українська перцева З: 366, 427
П: 366366 - Інститут ефіроолійних і лікарських рослин Української академії аграрних наук
427 - Прилуцька дослідна станція Інституту ефіроолійних та лікарських рослин Української академії аграрних наук
1998 лік, x сс П
Чорнолиста З, ВППС: 385385 - Дослідна станція лікарських рослин Української академії аграрних наук 1985 лік сс Л