Опис та характеристика рослини Обліпиха крушиновидна

Обліпиха крушиновидна Рис.1
Обліпиха крушиновидна Рис.2
Обліпиха крушиновидна Рис.3
Обліпиха крушиновидна Рис.4
Обліпиха крушиновидна Рис.5
Обліпиха крушиновидна Рис.6
Переглянути інформацію щодо вирощування культури Обліпиха крушиновидна.
Інша назва (народні назви): 
Обліпиха крушиноподібна, Обліпиха звичайна, щець звичайний.
Назва на латині: 
Hippophae rhamnoides L..
Назва на російській мові: 
облепиха крушиновидная, облепиха крушиновая.
Назва на англійській мові: 
Common Sea Buckthorn.

Обліпиха крушиновидна — кущ родини лохових (Elaeagnaceae) (маслинкових) висотою 0,5 - 4 м, рідше деревце заввишки до 10м, з колючими гілками, вкритими сірою корою. Молоді пагони з дрібними кулястими бруньками, вкриті сріблястими лусочками, а багатолітні гілки — іржаво-бурі, бурі, або темно-бурі. У стародавній Греції обліпиха була відома як лікувальний засіб для коней. Використовували листя, від яких коні швидко набирали масу, а шерсть їх ставала коротшою і блискучою. Звідси латинська назва "гіпофе" ("ίππος" —кінь, "фаос" — блискучий). Латинська родова назва rhamnoides перекладається як «крушиноподібна». В українській науковій літературі XX століття назва "обліпиха крушиновидна" була дуже поширена, хоча у сучасному Словнику українських наукових і народних назв судинних рослин вона як основна не подана. З огляду на значну розповсюдженість цього чагарника для нього запропоновано епітет «звичайна»

Використовується: 
як харчова, вітамінозна, пилконосна, лікарська, танідоносна, фарбувальна, декоративна, фітомеліоративна, косметична рослина.
Лікарські властивості: 
використовують плоди для одержання пераратів — обліпихового масла і олазоля.
Листки: 
лінійно-ланцетні, без прилистків, завдовжки 2—8 см і шириною біля 0,5 см, цілокраї, зверху зелені, зісподу бурувато-сріблясті (від покриваючих їх білих і буроватих лусочок і волосків), на верхівці туповаті, рідше злегка загострені, сидять зближено
Коренева система: 
Рослина має слабомичкувату шнуровидну поверхневу кореневу систему, яка дає кореневі пагони-зачатки. На корінні формуються клубочки (кореневі шишечки), за допомогою яких обліпиха засвоює атмосферний азот.
Насіння: 
чорне, блискуче з рівчачком, до 5 мм завдовжки.
Квітки: 
Рослина дводомна, вітрозапильна. Квітки одностатеві. Чоловічі квітки знаходяться на дуже коротких стеблах в кульових суцвіттях, пелюстки не утворюються. Тичинкові квітки буруваті, в коротких колосках, дрібні з глибокодвороздільною оцвітиною і чотирма тичинками. Маточкові квітки зеленуваті, малопомітні, з трубчастою дволопатевою оцвітиною, сидять у пазухах листків. Маточка одна, зав'язь верхня.
Плоди: 
овальна кістянка (7—8 мм завдовжки), соковиті, гладкі, блискучі, жовтуваті або оранжево-червоні кулькоподібні з своєрідним смаком і ароматом. Плоди сидять густо, ніби обліплюючи стебло.
Цвіте і плодоносить: 
Цвіте в квітні-травні, до розпускання листя або одночасно з ними. Плоди дозрівають в кінці серпня — в вересні; плодоносить щорічно і рясно починаючи з 4 — 5 річного віку.
Розмножується: 
Добре розмножується живцями. Для цього їх на початку вегетації нарізають завдовжки 40 см. У викопаний рівчак (ширина — 10, глибина — 30 см), засипаний сумішшю річкового піску і гумусованого ґрунту (1:1), живці закопують на відстані 3 см один від одного, залишаючи зверху дві бруньки (у перші роки обліпиха дає стрижневий корінь і мало розростається). Верхній зріз живців змазують садовим варом. Для кращого укорінення живці затінюють і часто поливають. Можна також розмножувати обліпиху насінням і відсадками. Для зберігання в потомстві господарсько цінних ознак і властивостей використовують вегетативний спосіб розмноження.
Біологічні особливості: 
У свіжих достиглих плодах дикорослої алтайської обліпихи міститься до 3,5% цукрів, 2,6% органічних кислот, 83,6—86,4% води, 2,8—7,8% жирної олії, 8,6—272,5 мг% аскорбінової кислоти (вітаміну C), 0,9—10,9 мг% — каротину, 0,016—0,035 — вітаміну В1, 0,1016 — 0,035 мг% тіаміну (тобто, вітаміну B1) і 0,038—0,056 мг% рибофлавіну (вітамін В2). В олії з плодів — до 300 мг% каротиноїдів, до 60 — каротину, до 160 мг% токоферолів, а в олії з насіння — 3,2 мг% каротину і до 120 — токоферолів. З кори виділений серотонін — речовина, що має протипухлинну дію. У м'якуші плодів обліпихи знайдено ароматичну олію (8-12-30%), цукри (до 2,5%), яблучну та цитринову кислоти (до 4%), дубильні, пектинові речовини, аскорбінову кислоту (200-480 мг/100 г), каротин ( до 8 мг/100 г), альфа-токоферол (28 мг/100 г), тіамін, рибофлавін (0,12 мг/100 г), ніацин, фолієву кислоту
Екологічні умови: 
У природних умовах росте по берегах річок і озер як домішка до вербово-тополевих заплавних лісів. Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у вересні. У природному стані в Україні росте в дельті р. Дунаю (Одеська область), створюючи на піщаних кучугурах густі зарості. Культивується по всій Україні в полезахисних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, у садах і парках. Входить до числа кущових порід для групових насаджень при озелененні населених пунктів. Поширена на Кавказі, південній частині лісової і степової зони Сибіру, гори Середньої Азії (Тянь-Шань, Паміро-Алтай, Джунгарський Алатау, Тарбагатай, Саурський хребет), Алтай, Східні Саяни. Зустрічається в Калінінградській області. Обліпиха відноситься до світлолюбних порід, що проявляється з першого року її життя. В плодоносних дерев відбувається щорічне всихання нижніх гілок і гілочок, що призводить до саморозріднення крони дерева і зміщення плодоносної зони на переферію. Природні місця розповсюдження вирізняються високою сухістю повітря, хоча її коренева система воліє зволожені місця поширення, характерні для долин рік і морського узбережжя. Обліпиха здатна переносити надлишкове перезволоження і навіть тривалі періоди затоплення. Особливо добре вона росте на ділянках з високим рівнем грунтових вод і проточним зволоженням. За рахунок кореневих пагонів-зачатків утворює обширні зарості. Природні зарості обліпихи зменшуються.

Обліпиха крушиновидна - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона
Солодка жінка З, ВППС: 314314 - Артемівська дослідна станція розсадництва Інституту садівництва Української академії аграрних наук 2000 ун сс С