Опис та характеристика рослини Огiрок посівний

Огірок з'явився в культурі більше 6 тис. років тому. Батьківщиною його є, очевидно, тропічна і субтропічна Південно-Східна Азія, де і зараз зустрічаються дикі лісові чагарники цієї незвичайної рослини, що обвиває дерева, як ліана, і піднімається на висоту до 20 м. В Індії та Китаї він був поширений за 3 тис. років до н.е. Закам'янілі залишки огірків, поміщені як їжа для померлих, було виявлено під час розкопок єгипетських гробниць XII династії 2000 року до н.е. Прекрасні зображення огірків на жертовних столах, що зустрічаються на пам'ятниках стародавніх єгиптян, доводять, що вони знали та любили цей овоч. У храмі Дахір-ель-Барс пофарбовані у зелений колір огірки зображені разом із виноградом.

З Азії у III-IV ст. н. е. ця рослина через Персію, Афганістан та Малу Азію проникла до Греції та інших європейських країн. У Греції за часів Гомера навіть існувало місто Сиклон, тобто місто огірків. Стародавні римляни цілий рік вирощували огірок у відкритому ґрунті та парниках та солили їх у діжках. Римський імператор Тіберій вимагав, щоб йому на обід завжди подавали свіжі огірки. У ті часи огірок вирощували в ящиках на колесах, щоб легко та швидко повертати рослини до сонця.

На слов'янську землю огірок завезений ймовірно з Візантії. На Русі найдавнішим осередком виробництва огірків був Суздальський, де зародилися у X-XI ст. найстаріші місцеві сорти Муромський та В'язніковський. При розкопках у Новгороді археологи виявили оболонки трьох насінин огірка в шарі, віднесеному до X століття.

В Україні широкого поширення огірок набув лише у XVI—XVII ст.

У їжу у свіжому вигляді і для засолу використовують недозрілі плоди (7-12-добова зав'язь) у технічній стиглості (так звані «зеленці»), а три-чотири-добові зав'язі (пікулі та корнішони) маринують. У повній, або біологічній, стиглості м'якоть огірків стає практично неїстівною.

Огірки поряд із харчовою цінністю мають і лікувальне значення. Їх рекомендують вживати при поганому апетиті та зниженій кислотності. Плоди огірка допомагають засвоєнню білків та жирів з іншої їжі. Невелика кількість жиру у свіжих плодах і велика - клітковини сприяє посиленню перистальтики та регулярному звільненню кишечника, що особливо важливо при хронічних запорах. Клітковина ж частково допомагає і виведенню холестерину з організму, цим певною мірою попереджає розвиток атеросклерозу. Мінеральні солі, що містяться в огірках, клітковина і клітинні оболонки адсорбують (поглинають) ряд шкідливих речовин, що знаходяться в кишечнику. Антибактерицидні компоненти в огірках зменшують гнильні процеси в кишечнику.

Рослина огірка - скоростигла. За сприятливих умов сходи з'являються на п'яту-сьому добу після посіву, перший справжній лист - на п'яту-шосту добу після появи сходів. Через 8-10 діб після першого утворюється другий лист. Кожен наступний лист з'являється спочатку через 3-4 доби, потім через добу, щодобово, а після цього утворюється по два і більше листя на добу. Цвітіння у ранньостиглих сортів починається через 30-40 діб після появи сходів, у середньо-і пізньостиглих - через 45-70 діб. Технічна стиглість плодів від часу запліднення квіток у скоростиглих сортів настає через 8-10 діб, у середньо- і пізньостиглих - через 11 - 12 діб. Для отримання насіння необхідно, щоб пройшло 40-45 діб після цвітіння для скоростиглих сортів огірка та 50-60 діб для середньо- та пізньостиглих.

Насінням.

Огірок – найбільш тепло-вимоглива овочева культура. Для нормального росту йому необхідна температура 25-27°С. При температурі нижче 15°С розвиток рослин затримується. Тривалий вплив температури 8-10°С може погубити огірки. Замороження рослини огірка абсолютно не переносять. Найбільш чутливі до холоду молоді сходи – у фазі сім’ядоль. Потім їх стійкість до холоду значно підвищиться. Цвіте огірок при температурі 14-16°С, а пиляки розтріскуються при 16-17°С. Найкраща температура для цвітіння і запліднення квіток огірка 18-21°С. Огірок вимогливий до вологості ґрунту і повітря. Вологість ґрунту повинна бути в межах 60-80% від найменшої вологоємності, а відносна вологість повітря 70-80%. Огірок любить поливи. Культура огірка тіньовитривала, але все ж вимоглива до світла, в умовах захищеного ґрунту добре відгукується на додаткове освітлення.