Опис та характеристика рослини Подорожник великий

Подорожник великий
Подорожник великий
Подорожник великий
Подорожник великий
Подорожник великий
подорожник
Переглянути інформацію щодо вирощування культури подорожник великий.
Інша назва (народні назви): 
бабка, порізник, ранник.
Назва на латині: 
Plantago major L..
Назва на російській мові: 
Подорожник большой.
Назва на англійській мові: 
Plantago major.

Подорожник великий (Plantago major L., Plantago borysthenica Rogow.) — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових.

Історія: 

Дозрілі насіння подорожника при вогкості робляться клейкими. Разом з брудом насіння налипають на чоботи перехожих і подорожують з ними. Тому міжнародна ботанічна назва подорожника - плантаго майор (Plantago major); по-латині "plantago" означає: "ступня" і "слідувати", тобто "супутник", і "майор" (major) - "великий".Насіння подорожника переправилися через океан в Америку. Вони потрапили туди разом з брудом на чоботях завойовників і перших поселенців. В Америці не було такої рослини; вона з'явилася разом з європейцями, навколо їхніх помешкань і по дорогах, де вони проходили. Через це індіанці влучно назвали його: "слід білого"

Використовується: 

Лікарська, харчова, пилконосна і косметична рослина.У гомеопатії використовують есенцію зі свіжої рослини. У ветеринарії порошок з сухих листків використовують для лікування сибірки. Свіжі і квашені листки подорожника вживають у їжу як салат, з них готують перші страви: супи й бульйони. Насіння подорожника, заквашене з молоком, вважається смачною і корисною приправою до м'ясних і рибних страв.

Подорожники — добрі пилконоси, особливо подорожник середній. Подорожник ланцетолистий добре поїдається худобою, особливо в сіні. Сік подорожника входить до складу деяких косметичних лосьйонів для догляду за шкірою.

Лікарські властивості: 

У науковій медицині використовують листки подорожника великого, середнього і ланцетолистого — Folia Plantaginis. Препарати з подорожника мають тонізуючу дію, збуджують апетит, сприяють підвищенню гемоглобіну в крові, позитивно діють при гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастритах, ентероколітах), виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, як ранозагоювальний засіб. Консервований у спирті сік подорожника — чудовий відхаркувальний засіб, особливо при коклюші і туберкульозі. Екстракт рослина має протисклеротичну дію, знижує вміст холестерину в крові. Розтерті листки подорожника прикладають до ран, фурункулів, набряків внаслідок удару, при запаленнях шкіри, укусах комах. Листки містять глікозид аукубін, гіркі й дубильні речовини, каротин, вітаміни С і К, лимонну кислоту.

У народній медицині листки використовують як кровоспинний і ранозагоювальний засіб, при ударах, порізах, наривах, носових кровотечах; усю рослину — при гастритах, проносі, виразках, внутрішніх ранах, при хворобах нирок, серця, гіпертонії, туберкульозі легень, бронхіальних запаленнях, хворобах печінки та при жовтяниці, при хворобах ясен, очей, зубному болю. Листки прикладають до шкіри при рожистих запаленнях. Насіння подорожника містить слиз, аукубін, білкові й дубильні речовини, жирну олію, ферменти, смоли. У народній медицині їх застосовують при запальних процесах у шлунку, кишечнику та при хронічних запорах. Насіння є також добрим кормом для птахів. Корені подорожника використовують при запаленні нирок і сечового міхура.

Стебло: 
пряме, безлисте, 10–60 см заввишки.
Листки: 
широкоовальні, цілокраї, на широких довгих черешках, ростуть у вигляді прикореневої розетки.
Коренева система: 
мичкувата.
Суцвіття: 
(5-15 см завдовжки) довгоциліндричне, колосоподібне, при основі рідкувате
Квітки: 
дрібні, з приквітками, правильні, зрослопелюсткові. Чашечка чотирироздільна з овальними тупими, перетинчастими частками, віночок (до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий, плівчастий, трубчастий з яйцеподібними тупуватими частками. Тичинок чотири з фіолетовими або жовто-бурими пиляками, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і дволопатевою приймочкою.
Плоди: 
– коробочка, насіння багатогранне, розміром 0,7– 1,2x0,5–0,7 мм, достигає у липні–вересні.
Цвіте: 
у травні — липні.
Розмножується: 
насінням.
Сходи: 
з насіння й паростки від кореневих бруньок з'являються з глибини до 3 см у березні–травні та серпні–вересні.
Біологічні особливості: 

Тіньовитривала рослина

Репродуктивна здатність: 
Одина рослина восени дає від 8 до 60 тисяч насінин.
Проростає: 
у межах температур 6–28°С.
Поширюється: 
повсюдно.
Зберігає життездатність: 
у ґрунті до 7 років.
Період спокою: 
– до 6 місяців.

Подорожник великий - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона Урож.
Полтавський З, ВППС: 385385 - Дослідна станція лікарських рослин Української академії аграрних наук 1989 лік сс Л, П 56,7 ц/га