Опис та характеристика рослини Помідор їстівний

Походить із Південної Америки, де його вирощували туземці задовго до відкриття континенту європейцями. Овоч був відомий у V ст. до зв. е. жителям Болівії, Перу, Чилі, Еквадору. Дикі та напівкультурні форми цієї рослини досі зустрічаються в Перу, на Галапагоських островах та інших місцях. У Південній Америці томат ріс у вигляді трав'янистої рослини, чагарнику і навіть дерева заввишки до 5 м. У давнину томат зі своєї батьківщини потрапив до Мексики, де, можливо, і був одомашнений.

У Європу ця рослина завезена у XVI столітті іспанськими та португальськими мореплавцями з Перу. До Північної Америки томат потрапив з Європи. З Північної Америки він знову повернувся до Південної настільки зміненим, що місцеві жителі його не впізнали і ставилися до нього вороже, як до всього європейського. Таке формоутворення відбулося за один-два сторіччя. На природну еволюцію знадобилося б принаймні кілька мільйонів років, а то й більше.

З середини того ж століття томат починає поширюватися як декоративна рослина спочатку у Португалії, Іспанії, Італії, а потім у Данії та Англії. Пізніше, вже у XVII столітті, томат потрапив до Франції, у XVIII столітті до Німеччини та наприкінці XVIII століття з'явився у Росії та Україні.

Мовою народів, що населяли території Мексики та Перу (ацтеків, інків, індіанців), ця рослина називалася "томатль" - "велика ягода", "перуанське золоте яблуко". Звідси і походить російська назва «томат». Італійці, яким томат дуже сподобався, вперше у 1554—1556 рр. назвали його інакше: "pomidoro" - "золоте яблуко", "золотий плід". Чому золоте? Мабуть, їм потрапили плоди не червоні, а жовті або світло-жовтогарячі. У Франції йому чомусь одразу дали назву «pomme d'amour» — «яблука кохання», «любовний плід».

Помідор їстівний займає 2-е місце серед овочевих культур. У нас в країні його щорічно вирощують на 240 тис. га, що становить 23% загальної площі під овочевими культурами. Він широко використовується в їжу в свіжому і переробленому вигляді. Багато томата переробляють в консервній промисловості. Широко використовують при солінні, маринуванні, отриманні томат-пюре, пасти соку і соусів. Рекомендована норма споживання томата на одну людину в рік складає 17 кг. Плоди мають дуже високі поживні та дієтичні властивості. Вони володіють прекрасними смаковими якостями завдяки вмісту цукру 4-5%, білків 0,5-1,5, органічних кислот, клітковини, мінеральних солей і різних вітамінів. Томати широко практикуються і при домашньому консервуванні.

У народній медицині томати застосовують мало. Пояснюється це тим, що поширення їх як овочевого продукту відбулося порівняно недавно. Наукова ж медицина оцінила чудові якості плодів. Томати широко використовують у лікувальному харчуванні як додаткове джерело поповнення організму вітамінами та мінеральними солями. Помідори хороший засіб профілактики авітамінозів та покращення травлення. Низька енергетична цінність (калорійність) і ніжна клітковина дозволяють включати томати в раціон особам, які страждають на ожиріння.

Ніжна клітковина та пектинові речовини м'якоті томатів стимулюють травлення, посилюють перистальтику кишечника та виділення шлункового соку, пов'язують та виводять речовини, що потрапляють з їжею або утворюються внаслідок порушення травлення. Завдяки наявності яблучної та лимонної кислот томати збуджують апетит, активізують процес травлення, надають пригнічуючу дію на хвороботворну кишкову мікрофлору та паразитів.

Сік з томатів корисний усім, особливо страждаючим захворюваннями органів травлення. Таким хворим на стадії загострення сирі овочі нерідко забороняють, а соки їх пити можна. Сік стимулює діяльність травних залоз та жовчовиділення, значно покращується засвоєння їжі.

Як дієтичний продукт, багатий на калій, свіжі томати та сік призначають при серцево-судинних захворюваннях (стенокардія, атеросклероз, після інфаркту міокарда), особливо при порушеннях серцевого ритму. Регулярне вживання на добу 300-400 г томатів або 1 склянка томатного соку з м'якоттю доставляє серцю необхідну кількість калію.

Томатний сік корисний при гіпертонічній хворобі, оскільки має гіпотензивну дію, тобто знижує артеріальний тиск. При ревматизмі, коли виключають із харчового раціону м'ясо та жири, а також знижують споживання продуктів з високим вмістом крохмалю, корисні свіжі томати. Великий вміст пектинових речовин у томатах активно знижує рівень холестерину в крові. Використання томатної олії особливо знижує рівень холестерину хворих на атеросклероз. Тому цілющі плоди та їх сік рекомендують включати в меню людей середнього та старшого віку.

За сприятливих температурних умов та наявності вологи насіння томату проростає на 3— 4 доби після висіву; при нестачі тепла, особливо при висіві у відкритий ґрунт — через 2—3 тижні. У насіння після набухання спочатку з'являється корінець, потім починає рости підсім'ядольне коліно, яке згинається у вигляді петельки, пробиває ґрунт і в міру зростання виносить сім'ядолі на поверхню ґрунту. Після сходи випрямляється і розкривається сім'ядольне листя, подальше зростання рослини йде за рахунок точки зростання стебла.

У томатної рослини за сприятливих умов у перші 2-3 тижні після сходів переважає ріст кореневої системи, сім'ядольне листя збільшується повільно. При безрозсадному вирощуванні, і навіть при знижених температурах в розсадних спорудах цей період триваліший. Перший справжній лист утворюється через 6-10 діб.

Наступне листя утворюється через 5-6 діб, а далі швидше - через кожні 3-5 діб. У місячному віці рослини томату мають 4-5 листків. Одночасно зі зростанням листя йде зростання стебел і коріння.

Над 7-9-м справжнім листком у ранньостиглих сортів і над 12-14-м листком у пізньостиглих, приблизно через 30-40 діб після появи сходів закладаються квіткові кисті. З цього часу процес утворення бутонів та вегетативне зростання йдуть паралельно, не припиняючись практично протягом усього вегетаційного періоду та плодоношення, фаза бутонізації триває близько 15-20 діб. Тривалість періоду від появи сходів до початку цвітіння коливається у великих межах: у ранньостиглих через 40-50 діб, середньостиглих - 51-70, пізньостиглих 71-90 діб.

Цвітіння починається з першої кисті та йде знизу вгору. Друга кисть у цей час перебуває в стадії бутонізації і зацвітає лише через 6-15 діб. Третя кисть цвіте приблизно через тиждень після другої, четверта - через тиждень після третьої і т. д. У кожному пензлі першими розкриваються нижні 2 квітки, за ними попарно розкриваються ті, що сидять вище. Від початку до масового цвітіння кисті (75% квіток, що розкрилися) проходить від 2 до 6 діб.

Від початку цвітіння до дозрівання перших плодів ранньостиглих сортів проходить 35-45 діб, для середньостиглих - 46-65 діб і пізньостиглих сортів цей період збільшується до 66-85 діб.

Тривалість вегетаційного періоду сортів томату може значно змінюватись залежно від погодних умов ґрунтово-кліматичної зони, способів та технології вирощування. Ця відмінність може досягати 20-30 діб. Вегетаційний період (від появи сходів до дозрівання плодів) у різних сортів сильно змінюється і становить: у ультраскоростиглих сортів - 85-90 діб, ранньостиглих - 91-105, середньоранніх - 106-110, середньостиглих - 111-115, середньопізніх - 116-120, пізньостиглих - понад 120 діб. При вирощуванні одного і того ж сорту на півдні та на півночі вегетаційний період у першому випадку коротше через кращу теплозабезпеченість.

Залежно від сорту та способу посадки помідор цвіте з кінця травня - середини червня і до заморозків.

Помідори розмножуються насінням та вегетативно (пасинками).

Помідор - теплолюбива, посухостійка рослина, вимоглива до родючості ґрунту.

Томат, як і більшість рослин, мешкає у двох середовищах: повітряному (надземна частина) та ґрунтовому (коренева система). Дуже важливо, щоб в обох середовищах для його зростання та розвитку було створено сприятливі умови. Для нормального зростання рослинам необхідні 5 основних факторів життя: температура, вода, світло, повітря і поживні речовини; від забезпечення ними рослин у оптимальній кількості та залежить врожай.