Опис та характеристика рослини Соняшник однорічний

Батьківщина соняшника — Північна Америка. Археологічні розкопки підтверджують той факт, що індіанці вирощували цю рослину понад 2000 років тому. До Європи соняшник привезли іспанці, і на початку XVI століття його стали вирощувати в Мадридському ботанічному саду.

Промислове виробництво соняшникової олії вперше було запатентовано 1716 року у Англії. Виведено безліч сортів, що відрізняються один від одного розміром суцвіть-кошиків та вмістом олії в насінні.

Повсюдно поширена сільськогосподарська культура. Є основною олійною культурою в Україні та однією з найважливіших олійних культур у світі.

Плоди — насіння вживають у сирому та підсмаженому вигляді. З насіння виготовляють соняшникову олію.

Ядро соняшнику використовуюють у кондитерській та хлібобулочній промисловості. Олію - для харчування і виготовлення маргарину, мила, стеарину. Соняшникова олія має також технічне значення: з неї виготовляють фарби. З насіння соняшнику виробляють фурфурол, ацетон, метиловий спирт тощо. Попіл із соняшнику містить до 36 % калію і до 4 % фосфору, тому є цінним місцевим добривом.

Соняшникова макуха — поживний концентрований корм для тварин. Вона містить 37 % перетравного протеїну, 20 безазотистих екстрактивних речовин, до 6 % жиру. Так, 100 кг її відповідають 109 кормовим одиницям.

Соняшник вирощують також як силосну культуру. Висівають його і в сумісних посівах з кормовими культурами — кормовими бобами, горохом та ін. Урожайність зеленої маси становить 300—600 ц/га і більше. У посушливих районах з недостатнім сніговим покривом його висівають як кулісну культуру на парових полях. Це також добрий медонос.

Соняшник використовується також і як лікарська рослина: з сухого листя та крайових квіток готують настоянку для підвищення апетиту. У народній медицині настій з крайових язичків квіток використовується як жарознижувальний засіб. Соняшникова олія не лише цінний продукт харчування, а й важливе лікувальний засіб. ЇЇ вживають зовнішньо для розтирань хворих суглобів, а всередину приймають як легке та м'яке проносне. У минулому свіже насіння соняшнику олійного рекомендували застосовувати при алергії, бронхіті та малярії.

Фази розвитку Вегетаційний період соняшнику триває 120-140 днів. Протягом вегетації розрізняють такі фази розвитку: сходи, початок утворення кошика, цвітіння та достигання. Міжфазні періоди мають орієнтовно таку тривалість:

• сівба - сходи - 14-16 днів,
• сходи - початок утворення кошиків - 37-43,
• початок утворення кошиків - цвітіння - 27-30,
• цвітіння - достигання - 44-50 днів.

Цвіте у липні — серпні протягом 30 днів.  У суцвітті розпускаються спочатку язичкові квітки. Наступного дня починають цвісти трубчасті квітки першого периферійного ряду, потім щодня зацвітають від периферії до центра квітки другого-третього... рядів.

Насінням.

Для дозрівання соняшника необхідна сума ефективних температур у межах 23-27°C. Вимоги до вологи соняшник пред'являє досить високі, хоча рахується рослиною посухостійкою. Транспіраційний коефіцієнт - 470-570. Насіння соняшника при проростанні поглинає 70-100% вологи від своєї маси. Загальна витрата ґрунтової вологи під час вегетації з одного гектара становить 3900-5800 м2. Рослини використовують вологу з глибини до 3 м, висушуючи іноді повністю 1,5-метровий шар ґрунту. Соняшник дуже вибагливий до інтенсивного сонячного освітлення. Це рослина короткого дня. Соняшник добре росте на чорноземах різних типів та каштанових ґрунтах, погано - на важких глинистих схильних до заболочування та піщаних і супіщаних ґрунтах. Сприятливими для росту рослин є рН 6,0-6,8. Соняшник досить вибаглива рослина до поживних речовин. На 1 ц насіння він виносить з ґрунту: азоту - 5-6 кг, фосфору - 2 - 2,5 кг і калію 10-12 кг.