Опис та характеристика рослини сорго вiничне

сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
сорго вiничне
Переглянути інформацію щодо вирощування культури сорго вiничне, сорго вiничне на з/к, сорго вiничне на силос.
Інша назва (народні назви): 
Сорго віникове.
Назва на латині: 
Sorghum technicum Roshev..
Назва на російській мові: 
сорго.
Назва на англійській мові: 
sorghum.

Сорго (Sorghum) — рід одно- та багаторічних рослин родини тонконогових (Poaceae), що охоплює до 50 дикоростучих і культурних видів, поширених переважно у тропічних і субтропічних країнах, з яких кілька видів культивуються людиною. Економічно найважливіший вид — звичайне або цукрове сорго (Sorghum bicolor), зерно якого використовують для споживання, на фураж та для переробки на мелясу, крохмаль (74 %[1]) і спирт. Ця рослина широко вирощуться в Азії (в південно-західній частині), Африці (екваторіальна й південна), Південній і Північній Америці, Європі (на півдні континенту), Австралії.
Культивуються найбільш поширені види: звичайне сорго (S. vulgare), джугара (S. sernuum), дурра (S. durra), гаолян (S. japonicum), кафрське сорго (S. caffrorum), хвостате сорго (S. caudatum), дохна (S. dochna), зернове сорго (S. bicolor), цукрове сорго (S. saccharatum), веничное або волотисте сорго (S. technicum), суданська трава (S. sudanense). До роду сорго відносяться також гумай (S. halepense) — смітна і кормова рослина. Широко поширені гібриди звичайного сорго з гумаем і суданською травою. Починаючі з березня в Україні проводиться ранньовесняне боронування під посів сорго з метою закриття вологи. У квітні, з появою сходів багаторічних бур'янів, поле оброблюється гербіцидами (Ураган Форте 2,5 л/га, наприклад). За прогрівання ґрунту до температури +14 °C на глибину до 10 см проводять передпосівну культивацію[2] на глибину 5—7 см задля утворення «насінневого ложа», розрихлення верхнього шару ґрунту, знищення пагонців однорічних бур'янів. Сорго — просапна культура. Використовується в пожнивних, поукосних і змішаних посівах. Чутлива на внесення добрива (90-120 кг/га NPK), цукрове сорго — на гній (40 мл/га). Посів проводять на глибину 3,5 см (максимально до 7 см на легких ґрунтах) у вологий ґрунт. Дотримуються щільності посіву 160—200 тис. насінин на гектар (для отримання кінцевої щільності 120 тис./га). Ширина міжрядь залежить від використаної техніки — 21-70 см. В той же день проводять обприскування ґрунтовими гербіцидами (Примекстра Голд 3,5 л/га,) для боротьби зі злаковими однорічними та дводольними однорічними бур'янами[3]. Боронуванння середніми боронами проводять з метою заробки гербіцидів у землю та розрихлення верхнього шару для закриття вологи. На 3-7-й день проводять повторне боронування легкими або пружинними боронами для знищення кірки на поверхні ґрунту (закриття вологи) та боротьби зі сходами бур'янів. Спосіб посіву: широкорядний (міжряддя 60-70 см). На 1 га розміщують 40-120 тис. рослин. Збирають сорго на зерно у фазі його повної стиглості, на силос — в період воскової стиглості, на зелений корм — на початку викидання волотки. Шкідники: тля, дротяники, совки та стебловий метелик; хвороби — тверда і запорошена головня, стеблова гниль, коренева гниль, бактеріози та ін.

Історія: 

Сорго є найважливішою кормової, технічної та продовольчою культурою, яка займає широкий ареал обробітку в усьому світі. Поширення її в країнах Африки, а також велика різноманітність зустрічаються дикорослих форм на цьому континенті свідчить про те, що батьківщиною зернового сорго є великі простори Африки.

На єгипетських стародавніх пам'ятниках, побудованих за 2200 років до нашої ери, виявлені малюнки прибирання і знайдені зерна сорго, що свідчить про обробітку цієї культури з незапам'ятних часів. Стародавність його підтверджується пам'ятниками старовини і в країнах Східної і Південної Азії, тому в літературі є вказівки на те, що деякі форми його мають індійське походження, де обробітком займалися близько 3000 років до нашої ери. У Китаї культура сорго була відома за 2000 років до нашої ери. Тому походження сорго може бути в рівній мірі пов'язане з Африкою, Індією і Китаєм, де землеробська культура виникла самостійно.

На Європейському континенті про культуру сорго дізналися набагато пізніше. Перша згадка про неї міститься в описі «Природній історії в 37 книгах» Плінія Старшого (23-79 рр..), Де повідомляється, що сорго було завезено в Рим з Індії та Єгипту.

У 1989 р. у світовому землеробстві площі зернового сорго склали 44,5 млн. га, а валові збори зерна - близько 60 млн. тонн. Воно займає п'яте місце після пшениці, рису, кукурудзи та ячменю і третє - серед зернофуражних культур. Сюди не входять посіви цукрового сорго і сорго-суданкового гібридів.

Збільшення посівних площ сорго за останні роки на континентах, особливо в Африці, пов'язане з винятковою посухо-і жаростійкість, солнцевинослівостью і невибагливістю до грунтів. Ось чому ареал його обробітку охоплює величезні території, розташовані на південь від 50-й паралелі в Північному і на північ від 50-й паралелі в Південній півкулі.

Сорго вирощують на всіх континентах світу для кормових цілей, а в посушливих районах частина його зерна використовується в їжу людини. Підраховано, що зерно сорго, щорічно отримується в країнах Азії і Африки, використовують в їжу протягом року понад 200 млн. чоловік. Тут сорго - основна хлібна рослина, з яким пов'язане життя мільйонів людей, починаючи з найдавніших часів і до наших днів.
Батьківщина сорго — Екваторіальна або Північно-Східна Африка. Похідними центрами походження вважають Індію і Китай, звідки воно було завезено в інші країни. У Індії сорго вирощують з 3-го тисячоліття до нашої ери, у Китаї та Єгипті — з 2-го тис. до н. е. В Європу культура була завезена в 15 столітті, до Америки в 17 столітті. Сорго відвіку вирощують в Середній Азії. На півдні Східної Європи — з 19 століття.

Використовується: 

Сорго — хлібна, технічна і кормова рослина. Зерно містить 61-68 % крохмалю, 7,8-16,7 % білка, 1,7-6,5 % жиру. З нього виробляють борошно, крупу, спирт, крохмаль та інше. Із стебел цукрового сорго (містить до 18 % цукру) отримують патоку (сорговий мед). Зерно і зелену масу використовують на корм великій рогатій худобі. Солома використовується як сировина для виробництва паперу, картону, плетених виробів, віників, нею вкривають дахи, використовують на паливо, для загорож. З сухих стебел деяких видів отримують червону фарбу для обробки шкір. Треба зважати на те, що молоді рослини багатьох видів сорго отруйні.

Стебло: 
Стебло прямостояче, заввишки від 0,5 (карликові форми) до 7 м (тропічні форми), сухе при дозріванні (у більшості сортів зернового і веничного сорго) або соковите (у цукрового сорго). Рослини зернового сорго розвивають кілька стебел.
Листки: 
Листова пластинка ланцетоподібна з гострими краями.
Коренева система: 
Коренева система потужна, проникає на глибину 2-2,5 м.
Суцвіття: 
Суцвіття — прямостояча, розлога, пониклая або зігнута мітелка завдовжки 10-70 см (інколи більше).
Квітки: 
Зерно звичайно овальної або яйцеподібної форми, плівчасте або голе, білого, рожевого, червоного, жовтого забарвлення; 1000 зерен важать 5-32 г. Сорго відрізняється легкою пристосовністю до ґрунтових і кліматичних умов, теплолюбиво, посухостійке, добре переносить підвищену концентрацію солей в ґрунті.
Поширюється: 
В Україні — 5 видів, з них культивуються 4, переважно в південних частинах країни. Джугару й цукрове сорго вирощують на невеличких площах у степу. Урожайність 25—30 ц/га, зеленої маси — 300—400 ц/га. Важливі сорти та гібриди в степовій зоні України: Українське 107, Кубанське червоне 1677, Генічеське 1, гібрид Степовий 5, гібрид Кормовий 5, Оранжеве 160.

сорго вiничне - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Культура: сорго вiничне
Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона Стійк. осипання Стійк. полягання Стійк. посухи Стійк. хвороб
Карликове 45 З: 311
ВППС: 1854311 - Інститут зернового господарства Української академії аграрних наук
1854 - Державна установа Інститут сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України
1999 він рс Л, П середня висока середня середня
Красень З, П: 311
ВППС, ВП: 1854311 - Інститут зернового господарства Української академії аграрних наук
1854 - Державна установа Інститут сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України
2007 він рс Л, П, С висока висока висока висока
Любиме 80 З, П: 361361 - Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України "Кримський агротехнологічний університет" 2003 він ср С
НО-5 З, ВППС, ВП: 879, 1210879 - Інститут польовництва та овочівництва, м. Нові Сад
1210 - ІП "НС СЕМЕ-УКРАЇНА"
2008 він рс С
Ринкове З, ВППС, ВП: 18541854 - Державна установа Інститут сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України 2015 сс Л, С
САВА З, ВППС, ВП: 879, 1210879 - Інститут польовництва та овочівництва, м. Нові Сад
1210 - ІП "НС СЕМЕ-УКРАЇНА"
2008 він ср С
Українське 20 З, П: 361361 - Південний філіал Національного університету біоресурсів і природокористування України "Кримський агротехнологічний університет" 1995 він ср С