Опис та характеристика рослини Соя культурна

соя
соя
соя
соя
соя
соя
соя
Переглянути інформацію щодо вирощування культури соя, соя на зелений корм, соя на сiно, соя на силос, соя на сiнаж.
Назва на латині: 
Glycine max (L.) Merrill.

Соя належить до роду, який, за даними F.J.Herman (1962), поділяється на три підроди (submenus) Leptocyamus, Glycine і Soja. За свідченням П.М.Жуковського, рід Glycine об'єднує 10 видів. В СНД ростуть лише два види: соя культурна - Glycine hispida Maxim, Moench. (синоніми: Soja hispida, Moench.; Soja japonica Savi. та ін.), яка є важливою сільськогосподарською культурою, та уссурійська дикоросла соя - G. ussuriansis Regel and et. Maak., що росте на берегах річок і озер, а також на сопках Далекого Сходу.
Соя культурна, або щетиниста (2n-38, 40), - однорічна трав'яниста рослина, зовні подібна до квасолі.

Історія: 

Соя — одна з давніх культур. Встановлено, що в країнах Південно-Східної Азії (Китай, Корея, Індія, Японія) вона була відома як землеробська культура за 4 тис. років до н. е. У Європі з’явилася наприкінці XVIII ст. На сучасній території СНД її здавна вирощували російські переселенці на Далекому Сході, а в європейській частині країни вона з’явилася лише в 70-х роках ХІХ ст. Серед країн світу найбільші посівні площі сої у США — понад 25 млн га та КНР — до 10 млн га. Великі посівні площі вона займає також у Бразилії, Японії, В’єтнамі, країнах Північної Африки, Австралії. У країнах СНД сою вирощують на площі 900 тис. га. Основними районами її вирощування є Далекий Схід (Амурська область, Хабаровський і Приморський краї). Відносно сприятливі умови для її вирощування також на Північному Кавказі, в Закавказзі, Лісостепу України, Молдові, Середній Азії (при зрошенні). В Україні соя займає поки незначну площу — до 75 тис. га і більше залежно від року. На перспективу заплановано довести соєвий лан в Україні не менш як до 500 тис. га. Середні врожаї сої в СНД невисокі — 10 – 15 ц/га, у кращих господарствах України сягають 20 – 25 ц/га. 

Використання: 

За посівними площами і валовими зборами зерна соя (Glycine hispida Maxim.) є головною зерновою бобовою культурою світу. Вирощують її більше 40 країн на загальній площі понад 50 млн га. Таке велике поширення сої пояснюється універсальністю її використання як важливої продовольчої, технічної і кормової культури. Зумовлено це винятково сприятливим поєднанням у насінні органічних і мінеральних речовин. За хімічним складом насіння сої є унікальним. Воно містить у середньому 39 % (33 – 52 %) білків, 20 % (14 – 25 %) напіввисихаючої олії, 24 % вуглеводів, 5 % зольних елементів (з переважним вмістом калію, фосфору і кальцію), а також потрібні для організму людини і тварин різні ферменти, вітаміни (А, В, С, D, Е) та інші важливі органічні й неорганічні речовини. Висока цінність сої визначається насамперед великим вмістом повноцінного білка, який за амінокислотним складом наближається до білків тваринного походження і добре засвоюється людиною і тваринами. Має значення також те, що головний протеїн сої — гліцидин здатний при закисанні згортатися, що дає змогу виготовляти з насіння і бобів велику кількість різноманітних продуктів харчування. При чому медичною наукою встановлено, що в продуктах харчування із сої є антисклеротичні речовини, що особливо важливо для людей старшого і похилого віку. З насіння сої виготовляють соуси, молоко, сир, котлети, кондитерські вироби, ковбаси, харчове борошно, сурогати кави та ін. В їжу використовують також незрілі боби у вареному й консервованому вигляді. Соя — важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві харчової рослинної олії, яку використовують у їжу і яка є сировиною для виробництва вищих сортів столового маргарину, лецитину. Соєва олія широко використовується також у миловарній та лакофарбовій промисловості. Із білків сої виробляють пластмаси, клей та інші вироби. Як кормову культуру сою використовують на зелений корм, сінаж, для виробництва трав’яного борошна, на силос (в сумішах з кукурудзою), монокорм. Поживність соєвих кормів досить висока. Наприклад, у 100 кг її зеленої маси міститься 21 корм. од. та 3,5 кг перетравного протеїну; в 100 кг кукурудзяно-соєвого силосу — відповідно 26 і 2,9 кг. Цінними концентрованими кормами є соєва макуха із вмістом до 47 % і шрот, який містить понад 45 % білка. За амінокислотним складом вони не поступаються м’ясному й рибному борошну. Задовільним кормом (для овець, кіз) є полова й солома сої. Соя збагачує ґрунт на азот, тому, як і інші бобові культури, є цінним попередником для різних сільськогосподарських культур. 

Біологічні особливості: 

Соя — теплолюбна культура. Насіння її починає проростати при температурі ґрунту 8 – 10 °С, а дружні сходи з’являються при 15 – 18 °С. Висока вибагливість сої до тепла спостерігається упродовж усього періоду вегетації, особливо під час цвітіння і наливання зерна. Сприятливою середньодобовою температурою для росту й розвитку сої протягом вегетації є 18 – 22 °С, а при цвітінні-наливанні насіння 22 – 25 °С. Проте в молодому віці соя відносно непогано витримує низькі температури. Сходи її практично не пошкоджуються заморозками мінус 2 – 3 °С, а іноді (при низькій відносній вологості повітря) навіть витримують зниження температури до мінус 5 °С. Вимоги до вологи у сої у різні періоди росту неоднакові. Наприклад, при проростанні насіння, яке поглинає не менше 130 – 160 % води від власної маси, потрібний значний запас вологи в ґрунті — близько 30 мм в шарі 0 – 20 см. На початку вегетації, коли соя в основному вкорінюється, а темпи росту її вегетативної маси сповільнені, рослини до цвітіння добре витримують посуху. З посиленням росту вегетативної маси потреби сої у волозі збільшуються, досягаючи максимуму під час цвітіння і розвитку плодів. Через нестачу вологи в цей час обпадає частина квіток, молодих пагонів. Транспіраційний коефіцієнт сої у середньому становить 520. Тому високий урожай вона дає при вологості ґрунту 75 – 80 % НВ, добре витримуючи повітряну посуху. Загальне споживання води посівами сої коливається залежно від місця та умов вирощування в межах 3000 – 5500 м3/га, а коефіцієнт водоспоживання — 150 – 300 м3 на 1 ц зерна. Найкращі ґрунти для сої — достатньо родючі, багаті на органічну речовину і кальцій, з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6,5 – 7) та добре аеровані, з щільністю 1,1 – 1,25 г/см3. Кислі, засолені, схильні до заболочення ґрунти без відповідного їх поліпшення непридатні для вирощування сої. Не витримує вона тривалого затоплення (більше трьох діб). Соя — рослина короткого дня. Тривалість вегетаційного періоду залежно від сорту й району вирощування коливається від 90 – 100 до 150 – 170 днів. В Україні районовані сорти дозрівають за 115 – 140 днів. У розвитку сої виділяють три періоди: перший (І – ІІ етапи органогенезу) — формування вегетативних органів (коренів, стебел, листя); другий (ІІІ – VІІІ етапи) — утворення генеративних органів і третій (ІХ – ХІІ етапи) — дозрівання плодів і насіння. 

Ботанічна характеристика: 

Ботанічний рід сої Glycine об’єднує більш як 40 видів, з яких половина росте в країнах тропічної Африки. Виробниче значення і поширення має вид сої культурної G. hispida L., у якого є 6 підвидів. В Україні поширений слов’янський підвид — ssp. Slovonica Kov. Ef Pinz. Культурна соя — це однорічна самозапильна трав’яниста рослина з гіллястим стеблом заввишки до 1 м і більше.

Будова рослини

Стебло: 
Висота стебла коливається від 20 см до 2 м. У сортів, поширених в Україні, — від 40 см до 1 м. Воно або грубе і товсте (діаметром завбільшки 11—13 мм) або ніжне і тонке (3—4 мм), прямостояче чи сланке, іноді витке, злегка колінчасто-зігнуте, добре гілкується. Бічні гілки завдовжки до 10—18 см, відхиляються від стебла під різним кутом і утворюють з 5—10 гілок різної форми кущ — розлогий, напіврозлогий або стиснутий. Стебло і гілки вкриті білими, бурими, жовтими волосками. При достиганні стебло жовтіє, становиться буро-жовтим чи рудим
Листки: 
Листочки — трійчасті (іноді на черешку утворюється до п'яти листочків), з малими прилистками, розміщені почергово, за винятком двох перших примордіальних, які є простими і розміщуються супротивно. Мають різну форму — широкояйцеподібну, овальну, ромбічну, клиноподібну з тупими або загостреними верхівками; опушені, включаючи прилистки, волосками білого, сірого або бурого кольору, завдовжки 15-16, завширшки 3-10 см. У більшості сортів листки при достиганні рослин опадають, що полегшує механізоване збирання врожаю.
Коренева система: 
Стрижнева коренева система. Головний корінь грубий, відносно короткий, бічні корінці у більшості тонкі, довгі, проникають у ґрунт на глибину до 2 м.
Суцвіття: 
Розміщуються квітки у пазухах листків на квітконіжках, утворюючи суцвіття-китиці (грона), які можуть бути короткими, малоквітковими — з 2-4 квітками або довгими, багатоквітковими — з 10-20 квітками і більше.
Насіння: 
Насіння має найрізноманітніший габітус: округле, овальне, округло-овальне, овально-видовжене, плоске або опукле; велике, середнє чи дрібне; жовте, зелене, коричневе, чорне, жовте, з коричневою пігментацією; з насінневим рубчиком світлого, сірого або темно-коричневого кольору. Маса 1000 (m1000) насінин — 50-400 г. Коли насіння проростає, сім'ядолі виносяться на поверхню ґрунту.
Квітки: 
Квітки малі, мають п'ятизубчасту зелену чашечку та п'ятипелюстковий віночок білого або фіолетового кольору, маточку з верхньою зав'яззю та 10 тичинок 9 зрослих і одну вільна.
Плоди: 
Плоди — боби, за формою — прямі, мечеподібні, злегка зігнуті, шабле- або серпоподібні, плоскі чи опуклі, з гладенькими або чоткоподібними стулками. Мають світлий, коричневий чи бурий окрас, з рудуватим опушенням, завдовжки 3-7 см і завширшки 0,5-1,5 см. Вміст 1-4 насінин.

Біологічна класифікація

Домен : Ядерні
Царство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Розиди
Порядок : Бобовоцвіті
Родина : бобовi
Підродина : Метеликові
Рід : соя
Вид : Соя культурна

Соя культурна - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Культура: соя
Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона Продуктив. Урож. Якість Стійк. осипання Стійк. полягання Стійк. посухи Стійк. хвороб
/Берегиня/ З: 11131113 - Інформація відсутня 2000 зерн ср С
Єлена З, П: 345
ВППС, ВП: 1626345 - Національний науковий центр "Інститут землеробства Української академії аграрних наук" (UA)
1626 - Національний науковий центр "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (UA)
2004 зерн скс Л, П, С сл
Іванка З, ВППС: 345, 432345 - Національний науковий центр "Інститут землеробства Української академії аграрних наук" (UA)
432 - Буковинський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA)
1996 зерн ср Л сл
Ізумрудна З: 356
ВППС: 1987356 - Кіровоградський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA)
1987 - Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України (UA)
1995 зерн ср С 20-32ц/га сл
Іна З, ВППС, ВП, П: 663, 879, 1210663 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут сої" (UA)
879 - Інститут польовництва та овочівництва, м. Нові Сад (RS)
1210 - ІП "НС СЕМЕ-УКРАЇНА" (UA)
2008 зерн сс С сл висока висока середня висока
Інгуз З, ВППС: 24302430 - ТОВ "Інститут органічного землеробства" (UA) 2020 зерн сс С, Л, П С: 1.59 тон/га
Л: 2.32 тон/га
П: 2.08 тон/га
сбіл, вл 8 8 8
Ірина З, ВППС, ВП, П: 663, 879, 1210663 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідний інститут сої" (UA)
879 - Інститут польовництва та овочівництва, м. Нові Сад (RS)
1210 - ІП "НС СЕМЕ-УКРАЇНА" (UA)
2009 зерн сс С сл висока висока висока висока
ААЦ Інвест 1605 З, ВППС, ВП: 25362536 - Канадське Міністерство Сільського Господарства та Продовольства (CA) 2020 зерн рс П С: 1.59 тон/га
Л: 3 тон/га
П: 2.75 тон/га
сбіл, вл 7-8 6-8 6-8
Абака З, ВППС: 14981498 - Пробстдорфер Заатцухт Гез.м.б.Х. енд КоКГ (AT) 2021 зерн рс С, Л, П С: 70.8 кг/м2
Л: 79.7 кг/м2
П: 83.1 кг/м2
сбіл, вл 8 8-9 8-9
Абеліна З, ВППС, ВП: 20112011 - ЗААТБАУ ЛІНЦ еГен (AT) 2016 зерн ср П С: 9.6 ц/га
Л: 20.7 ц/га
П: 21.1 ц/га
сл
Авантюрин З, ВППС, ВП: 462462 - Білявська Людмила Григорівна (UA) 2015 зерн скс Л С: 16,7 ц/га
Л: 22,6 ц/га
П: 19,8 ц/га
сл 8,6-9 9 8-9 9
Авріл З, ВППС: 807807 - Дойче Заатфеределунг АГ (DE) 2021 зерн рс С, Л, П С: 68 кг/м2
Л: 89.5 кг/м2
П: 86.1 кг/м2
сбіл, вл 8 8-9 8-9
Аврора З, ВППС: 15911591 - Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (UA) 2019 зерн сс Л, П 16.1-26.6 ц/га
С: 16.1 ц/га
Л: 26.6 ц/га
П: 21.1 ц/га
сл 8-9 6-9 8
Агат З: 305, 399305 - Інститут кормів Української академії аграрних наук (UA)
399 - Красноградська дослідна станція Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук (UA)
2000 зерн сс Л, С висока сл висока висока
Адамос З, ВППС, ВП: 462, 1426462 - Білявська Людмила Григорівна (UA)
1426 - Фермерське господарство "Грига" (UA)
2013 зерн скс П, С 32 ц/га-35 ц/га (висока) С: 19.9 ц/га
Л: 23.3 ц/га
П: 19.7 ц/га
сл 8.2-9.0 7.5-8.7 7.5-8.7 висока
Адельфія З, ВППС: 20112011 - ЗААТБАУ ЛІНЦ еГен (AT) 2021 зерн рс С, Л, П С: 66.7 кг/м2
Л: 95.8 кг/м2
П: 82.6 кг/м2
сбіл, вл 8-9 8 7-9
Адесса З, ВППС, ВП: 20112011 - ЗААТБАУ ЛІНЦ еГен (AT) 2020 зерн рс С, Л, П С: 1.59 тон/га
Л: 3 тон/га
П: 2.75 тон/га
сбіл, вл 8 8-9 7-8
Адсой З, ВППС: 22582258 - П.Х. ПЕТЕРСЕН Заатцухт Лундсгаард ГмбХ (DE) 2019 зерн рс Л, П 13.4-27.1 ц/га
С: 13.4 ц/га
Л: 27.1 ц/га
П: 22.2 ц/га
вл 7-8 7-8 7-8
Азимут З, ВППС: 16691669 - Інститут кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (UA) 2019 зерн сс Л 14.7-23.8 ц/га
С: 14.7 ц/га
Л: 23.8 ц/га
П: 20.8 ц/га
сл 8 8-9 8
Азюра З, ВППС: 142142 - Семенсес Прогрейн ІНК. (CA) 2020 зерн сс С, Л, П С: 1.59 тон/га
Л: 2.32 тон/га
П: 2.08 тон/га
сбіл, вл 8 8 7-8

Пропозиції

31578 грн/т
м. Київ
  • Репродукція посадкового матеріалу: Не вказано
від 35000 грн/шт
м. Херсон
  • Тип: насіння
  • Репродукція посадкового матеріалу: Супереліта