Опис та характеристика рослини валерiана лiкарська

валерiана лiкарська
валерiана лiкарська
валерiана лiкарська
валерiана лiкарська
Переглянути інформацію щодо вирощування культури валерiана лiкарська.
Інша назва (народні назви): 
маун, кадило, горобинка.
Назва на латині: 
Valeriana officinalis L..
Назва на російській мові: 
Валериана лекарственная.

Валеріа́на лі́карська (Valeriana officinalis L.) Місцеві назва — маун, кадило, горобинка. Під назвою валеріана лікарська об'єднують кілька видів валеріан, що мають лікувальне значення:
валеріана пагононосна (V. stolonifera Czern.), що росте на вологих луках, на сирих місцях у лісі, її кореневище розвиває довгі підземні пагони;
валеріана болотна (V. palustris Kr.), що росте на болотах, кореневище коротке, без пагонів, листки зісподу опушені;
валеріана руська (V. rossica Smirn.), що трапляється на суходільних луках, має кореневище без пагонів і короткощетинисті зісподу листки;
валеріана блискуча (V. nitida Kr.), яка росте на заливних луках, по галявинах заливних лісів, кореневище без пагонів, стеблові листки з шістьма-сімома парами листочків, вкритих зісподу рідкими короткими щетинками.

Історія: 

Про вплив валеріани лікарської на вищу нервову діяльність було відомо ще лікарям Стародавньої Греції. Діоскорид писав про валеріану як про «засобі, що здатен керувати думками». У середньовічній Європі цю рослину застосовували для лікування різноманітних нервових розладах, у тому числі при епілепсії. У XVI столітті екстракт валеріани використовувався як парфюм. Знали про властивості валеріани і в Стародавній Русі.[5] У промислових масштабах її почали заготовлювати в Росії в XVIII сторіччі. Відрізняється особливою дією на кішок, що схожа з дією наркотиків на людину. Звідси й народна назва рослини - «котяча трава» або «котячий корінь».

Використовується: 

В медицині використовують кореневу систему. Корені валеріани популярні в народній медицині багатьох європейських і азіатських народів із давніх часів.

Основна дія комплексу речовин - седативна і спазмолітична. Препарати з кореня валеріани (екстракт, настій, таблетки, порошок комплексні сполуки) заспокійливо діють на нервову систему під час нервового збудження, при неврозах, безсонні, неспокої та ін. Тому їх широко застосовують при різних захворюваннях нервової системи, серця, епілепсії, мігрені, моральному і фізичному виснаженні організму, гіпертонічній хворобі та ін.

Лікарські властивості: 

У науковій медицині застосовують кореневища з коренями валеріани — Rhizoma cum Radicibus Valerianae як засіб, що заспокійливо діє на нервову систему, як протиспазматичний, тонізуючий засіб, при нервових збудженнях, істерії, запамороченнях, безсонні, неврозах серця, нервовому серцебитті, астмі, епілепсії, мігрені, болях у животі і спазмах кишківника, хворобах щитовидної залози, як протиблювотний і глистогінний засіб. Зовнішньо валеріану використовують у вигляді примочок і компресів при запаленнях очей.

У народній медицині валеріану здавна застосовують від пропасниці, для заспокоєння серцевих болів, при нервових збудженнях, істерії, головному болі, як апетитний, глистогінний, протиконвульсивний засіб, при епілепсії, тифозній гарячці. Корені валеріани застосовують при тифі, скарлатині, запаленні легень і хворобах матки.

У гомеопатії використовують настій з сухих коренів. У ветеринарії валеріану застосовують при епілепсії і конвульсіях. Ефірна олія, що міститься в коренях валеріани (0,1 — 2,9 %), має антибактеріальну дію, пригнічує розвиток деяких бактерій, що викликають гниль і бактеріальний рак тютюну. Усі види валеріани посередні медоноси, бджоли збирають з них тільки нектар. Медопродуктивність 87 — 137 кг цукру з 1 га.

Стебло: 
Стебло поодиноке (рідко їх 2—3), пряме, порожнисте, борозенчасте, у верхній частині розгалужене.
Листки: 
листки супротивні, непарноперисті з 3—19 парами листочків. Листочки довгасті, ланцетні, яйцеподібно-ланцетні або лінійно-ланцетні.
Коренева система: 
Всі перелічені вище види валеріани — багаторічні трав'янисті рослини (30-100 см заввишки) з пучком численних тоненьких коренів, що мають сильний запах.
Суцвіття: 
Суцвіття зонтик.Чашечка малопомітна, при плодах перетворюється у чубок з 5—15 перистих щетинок. Віночок 4—5 мм завдовжки, червонуватий, темнорожевий, зрідка білий або фіолетовий, трубчасто-воронкоподібний, з п'ятилопатевим відгином. Тичинок три, маточка одна з нижньою зав'яззю, стовпчиком і трироздільною приймочкою
Насіння: 
Насіння дрібне, маса 1000 насінин 0,5 - 0,6 г.
Квітки: 
Квітки невеликі, блідо-рожеві, запашні, зібрані у складки верхівкові суцвіття - типу зонтика.
Плоди: 
Плід — гола або опушена сім'янка з чубком на верхівці.
Цвіте: 
Цвітуть у червні — серпні.
Поширюється: 
Валеріана зустрічається у вільшняках, на сирих і заболочених луках, у сирих листяних і мішаних лісах. Тіньовитривалі рослини.Поширена майже по всій Україні. Промислова заготівля можлива у Чернігівській, Київській, Волинській, Рівненській, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Полтавській, Харківській, Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях. Запаси сировини значні, але зменшуються у зв'язку з осушенням і розорюванням річкових заплав, заболочених площ. Культивуються, як лікарські рослина. Вирощують переважно валеріани блискучу, пагононосну й руську.

валерiана лiкарська - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Назва сорту Організації Рік Напрям Група стигл. Реком. зона Урож.
Україна З, ВППС: 385385 - Дослідна станція лікарських рослин Української академії аграрних наук 1997 лік сс Л 33.9-37.2 ц/га