Опис та характеристика рослини валерiана лiкарська

Про вплив валеріани лікарської на вищу нервову діяльність було відомо ще лікарям Стародавньої Греції. Діоскорид писав про валеріану як про «засобі, що здатен керувати думками». У середньовічній Європі цю рослину застосовували для лікування різноманітних нервових розладах, у тому числі при епілепсії. У XVI столітті екстракт валеріани використовувався як парфюм. Знали про властивості валеріани і в Стародавній Русі.[5] У промислових масштабах її почали заготовлювати в Росії в XVIII сторіччі. Відрізняється особливою дією на кішок, що схожа з дією наркотиків на людину. Звідси й народна назва рослини - «котяча трава» або «котячий корінь».

В медицині використовують кореневу систему. Корені валеріани популярні в народній медицині багатьох європейських і азіатських народів із давніх часів.

Основна дія комплексу речовин - седативна і спазмолітична. Препарати з кореня валеріани (екстракт, настій, таблетки, порошок комплексні сполуки) заспокійливо діють на нервову систему під час нервового збудження, при неврозах, безсонні, неспокої та ін. Тому їх широко застосовують при різних захворюваннях нервової системи, серця, епілепсії, мігрені, моральному і фізичному виснаженні організму, гіпертонічній хворобі та ін.

У науковій медицині застосовують кореневища з коренями валеріани — Rhizoma cum Radicibus Valerianae як засіб, що заспокійливо діє на нервову систему, як протиспазматичний, тонізуючий засіб, при нервових збудженнях, істерії, запамороченнях, безсонні, неврозах серця, нервовому серцебитті, астмі, епілепсії, мігрені, болях у животі і спазмах кишківника, хворобах щитовидної залози, як протиблювотний і глистогінний засіб. Зовнішньо валеріану використовують у вигляді примочок і компресів при запаленнях очей.

У народній медицині валеріану здавна застосовують від пропасниці, для заспокоєння серцевих болів, при нервових збудженнях, істерії, головному болі, як апетитний, глистогінний, протиконвульсивний засіб, при епілепсії, тифозній гарячці. Корені валеріани застосовують при тифі, скарлатині, запаленні легень і хворобах матки.

У гомеопатії використовують настій з сухих коренів. У ветеринарії валеріану застосовують при епілепсії і конвульсіях. Ефірна олія, що міститься в коренях валеріани (0,1 — 2,9 %), має антибактеріальну дію, пригнічує розвиток деяких бактерій, що викликають гниль і бактеріальний рак тютюну. Усі види валеріани посередні медоноси, бджоли збирають з них тільки нектар. Медопродуктивність 87 — 137 кг цукру з 1 га.

Цвітуть у червні — серпні.