Опис та характеристика рослини Звiробiй звичайний

Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний
Звiробiй звичайний Рис.1
Звiробiй звичайний Рис.2
Звiробiй звичайний Рис.3
Звiробiй звичайний Рис.4
Звiробiй звичайний Рис.5
Звiробiй звичайний Рис.6
Переглянути інформацію щодо вирощування культури звiробiй звичайний.
Інша назва (народні назви): 
стокровиця, калмицький чай, заяча крівця.
Назва на латині: 
Hypericum perforatum L.
Назва на російській мові: 
Зверобой продырявленный.
Назва на англійській мові: 
Saint John's wort.

Звіробій звичайний — це трав’яниста багаторічна лікарська рослина, яка відноситься до родини звіробійних. З давніх часів вважається, що вона має велику силу й може зцілити від дев’яноста дев’яти хвороб.

Загалом у світі відомо близько 450 видів звіробою, 12 з яких поширені в Україні. Серед них лікарськими видами, про які йдеться у цьому матеріалі, вважаються звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.) та звіробій чотиригранний (Hypericum quandrangulum L.).

Крім того, відомі такі види, як:

  • Звіробій гірський (Hypericum montanum) — світлолюбна рослина з круглястим стеблом, видовженими, шорсткими знизу листками та рідкою овальною волоттю. Розповсюджена в мішаних і листяних лісах, на узліссях, лісових галявинах, по чагарниках. Поширена на Поліссі, у північній частині лісостепу та в Карпатах.
  • Звіробій витягнутий (Hypericum elongatum) має довгасті, ланцетні або широколінійні листки з прозорими залозками. Поширений у Гірському Криму. Росте в степах, на сухих кам'янистих схилах, в заростях чагарників.
  • Звіробій шорсткий (Hypericum hirsutum) має циліндричне густоопушене стебло. Росте в мішаних і листяних лісах, вважається тіньовитривалою рослиною. Поширений переважно в лісостепових районах.
Використання: 

Лікарська, фітонцидна, ефіроолійна, танідоносна, харчова, фарбувальна, медоносна, отруйна рослина.

Лікарські властивості: 

У науковій медицині використовують квітучі верхівки пагонів — Herba Нурегісі як в'яжучий, протизапальний і тонізуючий засіб при кровохарканні, кашлі, проносах, колітах, хворобах печінки, для укріплення ясен. Лікарські властивості звіробою пов'язані з його досить складним хімічним складом. Трава звіробою містить дубильні, смолисті, фарбувальні речовини, флавоноїди, каротин, вітамін С, глюкозид гіперін, холін, сапоніни тощо. Із звіробою звичайного виробляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну. Звіробоєм лікують стоматити, гайморити, фарингіти, молочницю у дітей.

У народній медицині звіробій дуже популярний лікувальний засіб, який застосовується при багатьох хворобах: проносах, шлунково-кишкових захворюваннях, хворобах дихальних шляхів, як тонізуючий засіб при серцево-судинних захворюваннях, як кровоспинний — при маткових кровотечах, хворобах печінки, нирок і як глистогінний засіб, при невралгіях, істерії, безсонні, епілепсії, паралічах.

Відваром трави миють дітей при діатезах, туберкульозі шкіри, при висипах, наривах, а при хворобах молочних залоз прикладають компреси. Корені рослини застосовують при дизентерії та туберкульозі кісток.

У народі існує популярний рецепт звіробійної олії, яку радять готувати таким чином: узяти одну частину свіжих квіток звіробою і залити 10 частинами лляної чи соняшникової олії. Настоювати протягом 2 тижнів поки олія не почервоніє. Можна готувати за іншим рецептом (тоді настій буде концентрованішим): 1 частина звіробою — 2 частини олії. Тут добре використати олію маслинову, рафіновану кукурудзяну чи соняшникову, настоювати 3 тижні.Звіробійну олію використовують для лікування ран, виразок, наривів, розпушених ясен, уражень слизової оболонки рота. Усередину вживають для зміцнення серцевого м'яза[1].

Деякі травознаї, як Наталя Земна, не рекомендують вживати звіробій протягом тривалого часу, особливо чоловікам (не більше 7 днів на рік).

У гомеопатії використовують есенцію з свіжої квітучої рослини.

У ветеринарії для лікування ран застосовують емульсію з настою трави, виготовлену на вазеліновій олії. Фітонцидні властивості звіробою зумовлені наявністю в ньому ефірних олій (0,09-0,114%), до складу яких входять пінен, мірцен, цінеол. Олію з звіробою використовують у парфумерії, для лікування ран і опіків, виразок шлунка та дванадцятипалої кишки.

В усіх частинах рослини є таніди (до 7,5%), тому її застосовують для дублення шкур, надаючи їм еластичності, щільності та приємного забарвлення.

У харчовій промисловості звіробій використовують для приготування гірких горілок і настоїв, а листки — як сурогат чаю. Квітки містять барвник гіперицин, з різними протравами вони дають жовту, зелену, червону, рожеву фарби,, придатні для фарбування шерсті. Звіробій звичайний — добрий пилконос.

У траві звіробою знайдені сапоніни. При з'їданні великої кількості його вівці, коні й велика рогата худоба отруюються. Цікаво відзначити, що отруюються, як правило, тварини з білою шерстю. Звіробій викликає розвиток дерматитів у білошерстих тварин, сверблячку, параліч аборти. Інші види звіробою в науковій медицині не використовуються і домішки їх до сировини з трави звіробою звичайного небажані.

Найчастіше звіробій використовується при хворобах травного тракту. Він чинить спазмолітичну дію на гладку мускулатуру, нормалізує видільну функцію шлункових залоз, проявляє тонізуючий ефект на жовчовивідні шляхи, розширює кровоносні судини, посилює кровообіг, виявляє в’яжучу, бактеріостатичну і протизапальну дію на слизові оболонки травного тракту.

Застосування звіробою ефективне при:

  • дискінезіях жовчних шляхів;
  • гепатитах;
  • застої жовчі в жовчному міхурі;
  • холециститах;
  • жовчнокам’яній хворобі;
  • гіпоацидному гастриті;
  • метеоризмі;
  • гострих і хронічних колітах;
  • простих і кривавих проносах;
  • геморої.

Звіробій використовується прилікуванні запалень нирок і сечового міхура: він має властивість виводити зайву рідину з організму при її затримці та зниженій фільтрувальній здатності нирок.

Препарати звіробою знімають спазм кровоносних судин, покращують венозний кровообіг і кровопостачання внутрішніх органів. Також звіробій призначається при порушеннях периферичного кровообігу з явищами застою та при мікроциркуляторних розладах.

Найчастіше звіробій використовується для приготування настоїв. 1,5 ст. л. сухої трави звіробою заливають 200 мл окропу, настоюють протягом 30 хвилин, проціджують і вживають по 1/3 склянки (60 мл) тричі на день до їди при гастриті, циститі, коліті, жовчнокам'яній хворобі, головному болю.
Рослина має фотосенсибілізуючі властивості, що незамінні для лікування депігментації при вітиліго.

Звіробій ефективний при розладах нервової системи, нейродистонії, мігрені та при нічному нетриманні сечі у дітей. Трава застосовується як антидепресант при неврозах і безсонні.

При місцевому застосуванні звіробою проявляється його протизапальна, в’яжуча, репаративна та бактеріостатична властивості. Звіробійна олія успішно використовується при:

  • опіках;
  • гінгівітах;
  • пітиріазі обличчя;
  • глибоких ранах.
Цвіте: 

у червні-серпні

Розмножується: 

Розмножується звіробій насінням, яке саме висівається безпосередньо в ґрунт.

Екологічні умови: 

Росте у мішаних лісах, на галявинах, лісосіках, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у червні-серпні.

Поширення: 
Поширений по всій території України. Промислова заготівля можлива у Волинській, Житомирській, Київській, Чернігівській, Львівській, Тернопільській, Хмельницькій, Сумській, Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях. Запаси сировини значні.

Будова рослини

Стебло: 
Звіробій має голе, порожнисте, прямостояче стебло; вгорі розгалужене, круглясте або з двома (Hypericum perforatum) чи чотирма (Hypericumquandrangulum) поздовжніми ребрами — від зеленувато-жовтого до сірувато-зеленого, іноді рожевувато-фіолетового кольору. Висота рослини — 30–60 см.
Листки: 
Листки супротивні, сидячі, видовжено-овальної форми, тупі, від сірувато-зеленого до темно-зеленого кольору. У Hypericum perforatum листки із численними вмістищами у вигляді світлих крапок, що просвічуються; у Hypericum quandrangulum вони наявні зрідка або відсутні.
Коренева система: 
Стрижнева
Суцвіття: 
Китиця
Насіння: 
Насіння дрібне (до 1 мм), довгасті, темно-коричневого кольору.
Квітки: 
правильні, зібрані в щитоподібну волоть або нещільну китицю. Чашечка з п'яти зрослих при основі ланцетних, загострених, гладеньких по краю чашолистків. Віночок п'ятичленний, жовтий, пелюстки з численними чорно-бурими або фіолетовими крапками. Тичинок багато, маточка одна з верхньою зав'яззю і трьома-п'ятьма стовпчиками
Плоди: 
багатонасінна тригранна коробочка.

Біологічна класифікація

Домен : Ядерні
Царство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Розиди
Порядок : Мальпігієцвіті
Родина : звiробiйнi
Рід : Звіробій
Вид : Звiробiй звичайний

Звiробiй звичайний - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Назва сорту Організації Рік Напрям Реком. зона
Антос З: 10731073 - Н.Л. Крестензен Ерфуртер Замен унд Пфланценцухт ГмбХ 2002 фарм Л, П