Родина айстровi

Пагін

Більшість Айстрових — трав'янисті рослини, інколи — напівкущі та кущі, зрідка — дерева (наприклад, скалезія, брахілена).

Пагони з почерговим розміщенням листків (рідше — супротивним або мутовчастим). Інколи листки розміщені у вигляді прикореневої розетки. Листки прості, без прилистків. Стебла і листки часто вкриті волосками чи колючками (осот, нетреба, будяк).

Суцвіття

Суцвіття — кошик (найхарактерніша ознака родини), рідше — дрібні кошики, зібрані у складний щиток або волоть.

До складу кошика може входити від кількох до 1500 (у соняшника) квіток. Діаметр суцвіття — від 1 мм (полин) до 70 см (соняшник). Квітки у кошику різні за будовою і виглядом: одностатеві, двостатеві чи нестатеві (стерильні). Маточка одна, з дволопатовою приймочкою, 5 тичинок зрослися між собою пиляками. Кожна квітка має свою подвійну оцвітину, але 5 чашолистиків розвинені дуже слабо, їхня вільна частина представлена волосками, зубчиками, лусками або причіпками.

Віночок зрослопелюстковий, форма різноманітна.

За особливостями будови розрізняють язичкові, трубчасті, несправжньоязичкові та лійчасті квітки.

Біологічні особливості будови:

суцвіття кошик пристосування плодів до поширення вітром стебла та листки вкриті волосками

Квітки суцвіття кошик

трубчастих квіток — усі пелюстки в нижній частині зрощені у трубку, яка у верхній частині розширюється і закінчується 5ма зубчиками у вигляді зірки; є 5 тичинок і маточка. Язичкові квітки — також мають 5 тичинок та маточку, їхні пелюстки зростаються у вигляді язичка (звідси і назва), що на верхівці закінчується 5-ма зубчиками. Несправжньоязичкові квітки — зовні схожі на язичкові, але на верхівці їхнього віночка лише 3 зубчики; вони не мають тичинок, а часто — і маточки: їхнє яскраве забарвлення приваблює комах-запилювачів до суцвіття. Лійчасті квітки — також слугують лише для приваблення комах-запилювачів і тому не мають тичинок в маточки. Віночок утворений зрослими у вигляді лійки яскраво забарвленими пелюстками. Варіанти поєднання квіток у суцвітті: Тільки трубчасті — череда, полин. Тільки язичкові — кульбаба, козельці. Трубчасті + Несправжньоязичкові — соняшник. Трубчасті + лійчасті — волошка.

Плід

Плід — сім'янка, часто із чубчиком (парашутиком), який утворений чашолистиками та слугує для розселення вітром (кульбаба).

Видозміни стебла

Видозміни стебла — підземна бульба (топінамбур), кореневище (осот).

Різноманітність і господарське значення

Серед айстрових багато овочевих: латук посівний, скорзонера, земляна груша — топінамбур.

Серед айстрових є олійні (соняшник) рослини; деякі використовують для виготовлення напоїв, що нагадують за смаком каву (цикорій, кульбаба). Кок-сагиз та тау-сагиз використовують як технічні культури для отримання каучуку.

Багато декоративних (хризантеми, айстри, ромашки, жоржини, гербери, стокротки) та лікарських рослин (ромашка лікарська, пижмо, деревій, кульбаба, полин, череда, нагідки, ехінацея); є бур'яни (осот, кульбаба, будяк, лопух, пушняк тощо). Айстрові також і небезпечні чи то отруйні рослини.Найбільш відома амброзія точніше її пилок,який потрапляючи у дихальні шляхи людини спричиняє алергію. Айстрові поширені майже скрізь: у лісах, на полях, луках, у садах, горах, пустелях, тундрі, прісних водоймах. Деякі види цієї родини людина вирощує для вживання в їжу (наприклад, земляну грушу, або топінамбур, у якої їстівні підземні стеблові бульби), для вироблення олії (соняшник) чи виготовлення напоїв, що за смаком нагадують каву (цикорій). Ми вже згадували, що сучасну Україну важко уявити собі без соняшника . Але батьківщина цієї рослини - Центральна Америка. У нашій країні соняшник з'явився лише два сторіччя тому. До Європи цю красиву рослину, яку поетично називають «квіткою сонця», було завезено з Мексики у першій половині XVI сторіччя. Досі невідомо, чому цю рослину милозвучно назвали соняшником. Чи то через його величаве золотисто-яскраве суцвіття, від якого, мов від самого Сонця, неначе струменить тепло. Чи через те, що ця рослина наче слідкує за сонцем, підставляючи його променям свій кошик.