фіксація азоту в новинах та статтях

Фіксація азоту виконується природно рядом прокаріотичних організмів, як бактеріями, так і археями. Мікроорганізми, що фіксують азот, називаються діазотрофами або азотфіксуючими мікроорганізмами. Деякі рослини, гриби і тварини формують симбіотичні асоціації з діазотрофами.

Найактивнішими фіксаторами атмосферного азоту є бульбочкові бактерії в симбіозі з бобовими рослинами. За рік вони можуть нагромадити на площі 1 га до 60—300 кг азоту. Також до 30—60 кг/га азоту на рік зв'язують вільноживучі аеробні ґрунтові бактерії роду Azotobacter, і до 20—40 кг/га — анаеробна маслянокисла бактерія Clostridium passterianum. Джерелом енергії і вуглецевого живлення для азотфіксаторів є кореневі виділення рослин, продукти розкладу клітковини та інших органічних решток. Для підвищення азотфіксуючої здатності ґрунту вносять бактеріальні добрива.

Розрізняють три типи азотфіксації:

• бактеріями, що вільно рухаються, найрізноманітніших таксономічних груп.
• азотфіксація бактеріями, що знаходяться в тісному зв'язку з рослинами (в прикореневій зоні або на поверхні листя) і використовують їх (рослин) виділення (кореневі виділення складають до 30% продукції фотосинтезу) як джерело органічної речовини. Азотфіксатори живуть в кишечнику багатьох тварин (жуйні, гризуни, терміти) і людини (рід Escherichia).
• Симбіотична. Найбільш відомий симбіоз бульбочкових бактерій (род. Rhizobiaceae) з бобовими рослинами. Зазвичай відбувається кореневе зараження, але відомі рослини, що утворюють бульби на стеблах і листках.

Створено бактеріальні добрива (наприклад, нітрагін) для інокуляції (зараження) штамами бульбочкових бактерій насіння бобових культур, що збільшує їх врожайність. Також для стимулювання процесів азотфіксації корисно вносити в грунт невеликі «стартові» дози азотних добрив, в той час як великі їх дози пригнічують процес.