Іберіс

Іберіс (Iberis) ще іменований іберійка — це трав'яниста рослина, яке має пряме відношення до сімейства хрестоцвіті або капустяні. Ще така рослина іноді називають разнолепестніком, стенніком або перечником.

Така рослина в природних умовах можна зустріти в горах Південної Європи і Малої Азії, Південній частині України, на Кавказі, в пониззі Дону і в Криму.

Іберіс  – чудова, вічнозелена квітка, назва якої походить від слова “іберія”, так у давнину називалася Іспанія. Інші назви іберіса – іберійко, стенник і різнолепестник.

Відноситься квітка-іберіс до сімейства хрестоцвітих (капустяних).

Життєві форми рослини дуже різноманітні: багаторічні та однорічні, напівкущові і трав’янисті, теплолюбні та досить холодостійкі.

Рослина росте у вигляді густого щільного напівчагарнику висотою приблизно 20-50 сантиметрів, може бути прямо-стоячою або полу-в’юнкою.

Дрібні квітки іберіса зібрані в досить щільні зонтичні суцвіття, бувають білими, бузковими, рожевими, ліловими, кремовими і пурпурними. Темно-зелені листки рослини чергові, ланцетоподібні, іноді блискучі.

Цвіте іберис з травня по липень, період цвітіння триває трохи більше двох місяців.

Іберіс є невибагливою рослиною, а тому проблем з вирощуванням та доглядом за ним зазвичай не виникає.

Вносити добрива в грунт не обов'язково. При бажанні можна підгодувати квіти комплексними мінеральними добривами, але не більше 1-2 разів за літо. Таке додаткове харчування позитивно вплине на пишність і рясність цвітіння.

Чудово росте іберіс на кам’янистих, суглинкових і піщаних ґрунтах з достатньою повітропроникністю і гарним освітленням.

Вирощування іберіса здійснюється і насіннєвим, і вегетативним способами. Але оскільки зібрати або купити насіння іберіса нескладно, то найчастіше вирощують іберіс із насіння. Багато видів іберіса сіють неглибоко просто у відкритий ґрунт у квітні, причому якщо ви хочете милуватися цвітінням іберіса до кінця вересня, сійте насіння у дві черги з проміжком у два-три тижні. Насіння дає сходи вже за тиждень-другий, після появи їх проріджують таким чином, аби відстань між екземплярами становила 12-15 см. Вирощують іберіс у відкритому ґрунті і посівом під зиму.

Розсада іберіса

На розсаду насіння іберіса сіють на початку весни в пухкий ґрунт на глибину одного міліметра, зверху насіння «присолюють» річковим піском. Контейнер із посівами накривають склом, аби повітря і ґрунт весь час залишалися в помірно вологому стані. Утримують посіви у світлому теплому місці. Полив ґрунту здійснюється виключно способом обприскування і тільки за необхідності. У зв'язку з особливістю кореневої системи іберіса пікірування сіянців не проводиться. 

Посадка іберіса у відкритий ґрунт здійснюється в травні, коли залишаться позаду останні нічні заморозки. Найбільше іберісу підійде сонячна ділянка з піщаним, суглинистим або кам'янистим ґрунтом, оскільки для рослини небезпечний застій вологи в корінні.

Обережно, щоб не пошкодити тендітне коріння сіянців іберіса, його разом із грудкою землі витягують з розсадного контейнера і висаджують у відкритий ґрунт на відстані 12-15 см один від одного. Землю навколо саджанців ущільнюють і поливають. Якщо ви висаджуєте різні види рослини, то витримуйте значні відстані між різновидами, щоб не відбувалося перезапилення рослин. 

Посадка іберіса і догляд за ним під силу навіть квітникареві-початківцю. Поливати іберіс варто тільки в дуже посушливу погоду, в підживленні рослини потреби не мають, але якщо ви раз-другий за літо внесете в ґрунт на ділянці з іберісом комплексні добрива, його цвітіння стане ще ряснішим. Власне, догляд за іберісом полягає у своєчасному видаленні зів'ялих квіток і в обрізуванні стебел на одну третину довжини після цвітіння, щоб гіллясті кущики виглядали компактно й акуратно.

Крім того, багаторічний іберіс по досягненні ним п'ятирічного віку вимагає розсадження, оскільки його квітки починають дрібнішати і рослина втрачає декоративність. 

Обрізка

Обрізку стебел необхідно проводити після закінчення цвітіння. Видаленню підлягає їх 1/3 частина. Для збереження естетичного вигляду квітника або клумби рекомендується своєчасно обрізати зів'ялі суцвіття.

Шкідники і хвороби іберіса

З комах докучають іберісу борошнисті червці, капустяна попелиця і земляна блошка. Блошки, що залишає на листі круглі дірки, легко позбутися зволоженням ґрунту навколо іберіса. Капустяну попелицю знищують обробкою рослини розчином рідкого калійного мила з розрахунку 300-400 г на 10 л води. Якщо після першого обприскування загине не вся попелиця, обробку можна повторити за тиждень. З борошнистими червцями борються обприскуваннями іберіса такими препаратами, як актара, моспілан або фітоверм, причому навряд чи вийде впоратися з червцями за один раз, тому за тиждень-другий обробку потрібно повторити. 

Що стосується захворювань, то через уразливість кореневої системи іберіса він схильний до грибкових хвороб. Щоб цього не сталося, перед посадкою іберіса пролийте ділянку фунгіцидом, але якщо гниль усе-таки завелася в коренях, негайно знищуйте захворілу рослину, а ґрунт під нею продезінфікуйте. Загалом же іберіс дуже стійка рослина, і за правильного поливу їй не страшні навіть грибні хвороби. 

Насіння іберіса утворюється на місці квіток. Іберіс цвіте все літо, насіння визріває постійно, тому немає сенсу чекати осені, краще збирати насіння в міру його утворення. Зберіть стручки, підсушіть їх у теплому приміщенні, вийміть з них насіння і зберігайте їх у сухому прохолодному місці до моменту посадки. Можна й не збирати насіння по осені, а довіритися самосіву, в результаті якого вам доведеться навесні тільки прорідити дружні сходи іберіса на тогорічній ділянці.

Іберіс – рослина холодостійка, проте заради власного спокою і на випадок безсніжної морозної зими вкрийте стрижені після цвітіння кущики на зиму ялиновим гіллям.